• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Муніципальне право України

§ 2. Види територіальних громад

У теоретичних працях деяких авторів, які досліджували інститут місцевого самоврядування, робилися спроби системного аналізу структури територіальних колективів у зв´язку з поняттям самоврядних територій. Це дало можливість говорити про сформовану систему територіальних колективів на базі самоврядних територіальних одиниць.

Розглядаючи дію механізму захисту інтересів громадян як членів територіальних колективів, Д. Гараджаєв і В. Куранін виділяють систему територіальних колективів, що складається з основних територіальних колективів (місто, район, село, селище) і факультативних територіальних колективів (мікрорайон, квартал, вулиця, будинок, інші територіальні утворення). Розходження між цими групами полягає насамперед у тому, що органи самоврядування першої групи — місцеві ради, які засновують свою діяльність на широких повноваженнях, закріплених у чинних законах. Діяльність же колективів другої групи не одержала адекватного відбитття в законодавстві, що стримує їх формування.

У той же час О. Кирюшин, досліджуючи просторову граничність діяльності територіальних колективів, розглядає їх: а) у рамках населеного пункту (місто, селище, село); б) у межах адміністративно-територіальних одиниць (районів, областей, країв); в) у межах великих економічних районів." І. Ільїнський розрізняє первинні (село, селище, місто без районного розподілу) і регіональні (район, округ, область) територіальні колективи.

На думку С. Іванова та А. Югова, всі існуючі територіальні колективи за ступенем організаційної оформленості доцільно поділити на три види. До першого виду вони відносять колективи найбільшого рівня — макроколективи, що представляють великі групи людей, які мешкають у межах окремих самостійних держав або національно-територіальних утворень. Другий вид — територіальні колективи, які складають громадяни, котрі мешкають у межах адміністративно-територіальних утворень: областей, міст, районів, міських селищ. Третій вид — територіальні мікроколективи, які складаються з населення, котре мешкає усередині адміністративно-територіальних одиниць на окремих територіях, що не мають офіційно встановлених меж.

Конституція і профільне законодавство України про місцеве самоврядування закріплюють дещо іншу систему територіальних колективів (громад), що дає нам її видову характеристику. Ця характеристика обумовлена дефі нітивним визначенням місцевого самоврядування і пов´язана з системою органів місцевого самоврядування.

Виходячи з ч. 1 ст. 140 Конституції України, що містить визначення місцевого самоврядування, можна виділити такі види територіальних громад:

а) територіальну громаду села або добровільного об´єднання в сільську громаду жителів декількох сіл;

б) територіальну громаду селища;

в) територіальну громаду міста.

Аналогічного висновку можна дійти при аналізі положень п. 1 ст. 6 Закону України від 21 травня 1997 р. Пункти 2-4 цієї статті на законодавчому рівні регламентують правила укрупнення (об´єднання) і роз´єднання територіальних громад у сільській місцевості. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об´єднуватися в одну територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування й обирати єдиного сільського голову. Таке добровільне об´єднання здійснюється за рішенням місцевого референдуму відповідних територіальних громад сел. Воно є згодою на утворення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об´єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

Проте з положень п. 5 ст. 6 цього Закону, яка встановлює, що в містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб´єкти права власності, отже, прямо згадує територіальні громади районів, можна дійти висновку, що зазначена вище класифікація може бути доповнена територіальною громадою району в місті, хоча така громада, на нашу думку, має факультативний характер.

З аналізу положень ч. З і 4 ст. 140 Конституції України, які закріплюють систему місцевого самоврядування в республіці, можна виділити:

а) територіальні громади основні (базового рівня) — сільські, селищні, міські громади, в рамках яких безпосередньо здійснюється життєдіяльність населення — жителів певних територіальних одиниць;

б) територіальні громади факультативні (асоційованого рівня) — територіальні громади районів і областей в рамках яких реалізуються колективні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст.

В основі виділення таких видів територіальних громад лежить розуміння того, що немає жодного мешканця села, селища або міста, який одночасно не був би жителем області або району області (за винятком міст обласного підпорядкування та міст Києва і Севастополя, що мають спеціальний статус).

Видова характеристика територіальних громад має не тільки наукове, а й велике практичне значення. Кожний вид громад, особливо сільські і міські, відрізняються особливостями організації повсякденного життя, мають свої соціологічні, економічні і культурологічні характеристики, специфічні інтереси, які формуються на їх базі, що безпосередньо впливають на існування цих важливих соціальних спільнот, реалізацію ними функцій і повноважень, закріплених у законодавстві.