Муніципальне право України

§ 6. Місцеве самоврядування і міжнародно-правова регламентація його діяльності

Концептуальні основи міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування можна уявити у вигляді підсистеми, що входить складовою частиною в систему державного управління, сферу його внутрішніх та зовнішніх справ. Місцеве самоврядування справляє на цю систему телеологічний, цілеспрямований вплив з метою її стабільного функціонування, шляхом сприяння вирішенню завдання конституційної легалізації та легітимації компетенції органів місцевого самоврядування в контексті реалізації об´єктивної необхідності керування територією й відповідною територіальною громадою, що існує та функціонує на цій території.

Слід відзначити, що ця підсистема виявляється в наступних різнопланових та різнорівневих аспектах:

а) об´єктивна потреба в міжнародно-правовій регламентації місцевого самоврядування виникла спочатку в межах міжнародних неурядових (недержавних) організацій (МНУО) місцевих влад, до складу яких входили в якості індивідуальних членів органи місцевої влади деяких, зокрема західноєвропейських, держав;

б) у процесі європейської інтеграції, яка розгорталася на теренах Європи після Другої світової війни, виходячи з того, що місцеве самоврядування є найближчим до населення рівнем державного управління, саме воно стало важливою частиною (об´єктом)
міжнародного співробітництва держав — членів міжнародних міжурядових організацій (ММУО) (Рада Європи, Європейські співтовариства). Початком міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування стало міжнародне співробітництво органів місцевої влади та територіальних спільнот, яке розвивалося по висхідній — від двосторонього до багатосторонього та міжнародного співробітництва в межах МНУО місцевих влад. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування України виникло в 60-х роках XX ст. у рамках існуючого СРСР в якості епізодичних контактів із закордонними партнерами з ініціативи деяких міських рад народних депутатів (Київ, Одеса) з метою ведення миротворчої діяльності й вирішення проблем, які виникали у процесі функціонування
міського господарства;

в) на початковому етапі міжнародні контакти органів місцевого самоврядування СРСР, зокрема й України, що у майбутньому призвели до визнання міжнародио-правової регламентації місцевого самоврядування з боку МНУО, а потім до активної участі держав у
цьому процесі вже в межах ММУО (Рада Європи), здійснювалися явочним порядком, потім основним управлінським і контролюючим органом у цій діяльності стали партійні органи КПУ — КПРС;

г) у ході реконструкції та широкої демократизації державного й громадського життя, в Україні почався процес передачі міжнародних зв´язків органів місцевого самоврядування з відення партійних органів у відення місцевих Рад народних депутатів, який не був завершений через заборону діяльності й розпуску КПУ;

д) після цього міжнародні зв´язки органів місцевого самоврядування розвивалися по висхідній завдяки процесам демократизації, що домінували у суспільстві, однак вони не мали єдиного координуючого центра й позитивного протекціонізму з боку держави;

є) процеси становлення в Україні системи місцевого самоврядування як такої, а також входження незалежної держави у міжнародне співтовариство держав та структури єдиної Європи, в яких важливе місце приділяється становленню й розвитку місцевої демократії, об´єктивно акцентували увагу держави до міжнародних зв´язків органів місцевого самоврядування, які на той час значно зміцнилися й зросли в кількісному і якісному відношеннях;

є) значний внесок зробили міжнародні зв´язки органів місцевого самоврядування в процес становлення міжнародної правосуб´єктності України після отримання нею державної незалежності. Вони виявилися своєрідними індикаторами і каталізаторами до встановлення різнорівневого та ноліоб´єктного гуманітарного й економічного співробітництва, а в більш широкому плані — до встановлення міждержавних відносин, передуючи їхньому виникненню в легітимно-правовому аспекті, виконуючи на той час, по суті, функції дипломатичних представництв і доводячи до світової громадськості об´єктивну інформацію про демократичні процеси, що проходили в республіці. Звідси логічний висновок про важливе значення становлення й розвитку міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування не тільки для власне їх функціонування, але й для держави у цілому;

ж) практично початком міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування в Україні стало входження її в 1995 році в якості члена в Раду Європи (РЄ) — найбільшу ММУО континенту´; до якої входить 46 держав Європи. При приєднанні до Статуту РЄ Україна взяла на себе міжнародно-правові зобов´язання щодо підписання Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року та імплементації її положень у національне законодавство про місцеве самоврядування. Саме в Хартії місцевого самоврядування та в інших документах, які були розроблені в межах РЄ та отримали назву міжнародних стандартів місцевого самоврядування, міститься низка положень, що обумовлюють наявність, можливість та необхідність міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування з боку конкретної держави, їх груп та міжнародних утворень.

Таким чином, підсистема місцевого самоврядування в рамках системи державного управління (що одночасно має характерні властивості самостійної системи у рамках макросистеми органів місцевого самоврядування) має серйозні концептуальні засади своєї міжнародно-правової регламентації. Зовні вони виявляються у виникненні системи міжнародних зв´язків (співробітництва) місцевих влад у глобальному, регіональному, субрегіональному та національному масштабах, а також у виникненні відповідного міжнародно-правового нормативного масиву, до якого входять міжнародно-правові акти, які безпосередньо не тільки регламентують відповідні статутарні та функціональні засади створення та функціонування інституту місцевого самоврядування і його органів у конкретній державі, організаційно-правові форми діяльності таких органів, в тому числі й шляхом міжнародного співробітництва з аналогічними органами зарубіжних держав та міжнародними асоціаціями місцевих влад, а й фактично здійснюють міжнародну регламентацію цього важливого інституту.

Метою концептуальних засад міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування є насамперед упорядкування позиції держави та її спрямованість на існування, соціальну потребу інституту локальної демократії як невід´ємного елемента демократичної державності та громадянського суспільства. Саме концептуальне пророблення й обґрунтування міжнародно-правової регламентації місцевого самоврядування, його міжнародної правосуб´єктності дає можливість визначити сучасний стан об´єкта, його не тільки ретроспективне минуле, а й перспективний розвиток, виділивши відповідні тенденції при дослідженні ролі об´єкта в системоутворюючих процесах, що забезпечують належне становлення й функціонування інституту місцевого самоврядування в державі, подальше вироблення управлінських і нормативно-правових пропозицій по розвитку міжнаррдно-правової регламентації місцевого самоврядування (в якості підсистеми-системи в макросистемі).