Муніципальне право України
§ 4. Всесвітня декларація місцевого самоврядування
Всесвітня декларація місцевого самоврядування з´явилася всього через два місяці після відкриття для підписання Європейської хартії. Вона була прийнята XXVII Конгресом Міжнародної спілки місцевої влади (МСМВ) 26 вересня 1985 року у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) і значною мірбю збігається з положеннями Європейської хартії.
Всесвітня декларація місцевого самоврядування 1993 року була вперше введена автором у науковий обіг, завдяки листуванню з керівництвом МСМВ. Виходячи з того, що МСМВ є однією з найстаріших і найавторитетніших МНУО місцевої влади, прийняття нею такого документа мало значний політичний резонанс.
Слід зазначити, що формулювання Декларації, розроблені на основі Європейської хартії, є більш точними і повними. Саме найменування і зміст статей мають не рекомендаційний, а переважно стверджувальний характер, що зумовлено особливостями документа, прийнятого в рамках міжнародної громадської організації. Дійсно, з точки зору процесу міжнародного нормоутворення, МНУ О не є органами, які виражають волю держав. Але як впливові й масові об´єднання міжнародної громадськості вони концентровано відображають її думку щодо найважливіших аспектів міжнародного життя, у тому числі з питань, що складають значний інтерес власне для держав, як це має місце в даному випадку. Отже, держави змушені рахуватися з такою думкою у процесі як міжнародного, так і внутрішньодержавного нормоутворення.
Преамбула містить положення про те, що проголошення даної Декларації здійснюється з тим, "щоб вона стала для всіх націй стандартом, до якого необхідно прагнути, аби досягти демократичного процесу, поліпшуючи, таким чином, добробут свого населення". Тут же є вказівка генеральному секретареві МСМВ довести цей документ до відома тих органів ООН, які розробляють курс політичного розвитку з тим, щоб рішуче впроваджувати в усьому світі принцип і практику місцевого самоврядування.
Привертає увагу, наприклад, положення статті 1, в якій однозначно, на відміну від Європейської хартії, визначено, що принцип місцевого самоврядування має бути визнаний у конституції або основному законі про урядові структури країни. Стаття 2 Декларації дещо інакше, у ширшому ракурсі, порівняно зі статтею 3 Європейської хартії, трактує концепцію місцевого самоврядування. Під ним тут слід розуміти "право й обов´язок місцевих органів влади регулювати і вести державні справи (а не значну частину місцевих справ. — Авт.) під свою особисту відповідальність та в інтересах місцевого населення". Уявляється, що таке визначення місцевого самоврядування, в якому його органи іменуються "місцевими органами влади", по-пергае, абсолютизує процес децентралізації управління, по-друге, відбиває тенденцію до розширення його компетенції за рахунок передачі органам місцевого самоврядування, а не делегування їм, державних повноважень.
Особливістю цього документа є також виділення питання про міжнародні зв´язки місцевої влади в окрему статтю (ст. 10), яка, трактуючи в розширювальному аспекті передбачене ст. 9 їхнє право на утворення спілок, включає і право на утворення міжнародної спілки місцевих органів влади. Крім того, передбачається право місцевих влад на підтримку зв´язків з їхніми колегами в інших країнах світу з метою взаємного обміну, співробітництва і сприяння міжнаціональній згоді.
Отже інтенсифікація участі муніципальних спілок України в роботі і заходах МСМВ приведе їх до необхідності активізувати свою діяльність з легалізації положень Всесвітньої декларації місцевого самоврядування всередині країни, зокрема, як у частині розширення компетенційної бази, так і в частині легалізації міжнародного співробітництва. Прикладом виявлення такої тенденції є прийняття Асоціацією міст України в 1997 році Хартії українських міст, що містить багато положень Всесвітньої декларації місцевого самоврядування.