• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Муніципальне право України

§ 2. Роль Ради Європи в розробці міжнародних стандартів місцевого самоврядування

Процес створення міжнародних стандартів у Західній Європі виявився відбитком інтеграційних процесів, що відбуваються на території західноєвропейських держав.

Ці процеси розпочалися ще з 1949 року, з моменту створення Ради Європи (далі — РЄ), що стала першою європейською міжурядовою організацією, яка була створеною після Другої світової війни. ()ргапізація діє на підставі Статуту, прийнятого в 1949 році і об´єднує 46 держав континенту, в тому числі 23 країни Центральної та Східної Європи. Україна є членом РЄ з листопада 1995 року. Штаб-квартира знаходиться в Страсбурзі (Франція).

Домінантою філософської ідеї РЄ є права людини, їх визнання в рамках держав, а також охорона і захист на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях. З метою виконання цих завдань сформульовані цілі Ради Європи:

— забезпечення більш тісних зв´язків між державами Європи, в тому числі з новими демократичними державами;

— сприяння перетворенню Європи в демократичний простір;

— допомога державам Центральної та Східної Європи в проведенні політичних, законодавчих та конституційних реформ;

— захист прав людини та плюралістичної демократії;

— координація діяльності Ради з іншими європейськими державами.

Діяльність РЄ сконцентрована на таких основних проблемах: а) правове забезпечення прав людини; б) сприяння усвідомленню і розвитку європейської культурної самобутності; в) пошук спільних рішень соціальних проблем (національні меншини, ксенофобія, нетерпимість, захист навколишнього середовища біоетика, СН1Д, наркоманія і т.д.); г) розвиток політичного партнерства з новими демократичними країнами Європи.

У рамках РЄ прийнято понад 300 міжнародних конвенцій з цих та інших актуальних питань (захист прав людини, охорона навколишнього природного середовища, культура, спорт, фахова освіта, телекомунікації та ін.), що є авторитетними джерелами міжнародного публічного права (зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р., Європейська хартія місцевих мов або мов національних меншин 1992 р., Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р. та ін.).

У статті 3 Статуту РЄ закріплено, що "кожен член Ради Європи в обов´язковому порядку зобов´язаний визнати принципи верховенства права і здійснення прав та свобод людини всіма особами, котрі перебувають під його юрисдикцією, щиро й ефективно співробітничати в досягненні мети Ради Європи".

Держава, яка висловила бажання вступити в Раду Європи, має відповідати таким умовам:

— правовий устрій та інститути повинні відповідати принципам демократії;

— народні представники мають обиратися шляхом вільних, рівних і загальних виборів.

При розгляді кандидатур на вступ в організацію враховуються також наявність у державі форм плюралістичної демократії, гарантії здійснення свободи вираження думки, захист національних меншин, функціонування системи локальної демократії, дотримання основних принципів міжнародного права.

Обов´язковою умовою вступу в РЄ є підписання Європейської конвенції з захисту прав людини й основних свобод 1950 р. і наступне визнання всієї сукупності її контрольних механізмів.

Робочими органами РЄ є: Парламентська асамблея, Конгрес місцевої та регіональної влади Європи, Комітет міністрів, Наради галузевих міністрів, Секретаріат.

Парламентська асамблея є дорадчим органом ЄЄ, вона складається з 313 депутатів та їхніх заступників, що представляють 46 національних парламентів та делегацій парламентів деяких держав І Центральної та Східної Європи, які мають статус "спеціально запрошених". Депутати Парламентської асамблеї обираються з числа чле-іііі; національних парламентів. Кількість представників від кожної країни (під 2 до 18) залежить від чисельності населення.

Асамблея розглядеє питання, що стоять на порядку денному,

формулює рекомендації, організовує конференції, колоквіуми і відкриті парламентські слухання, обирає генерального секретаря і його заступників, керівника апарату асамблеї і суддів Європейського суду з прав людини.

У січні 1994 р. рішенням Комітету міністрів РЄ був створений Конгрес місцевої та регіональної влади Європи, перетворений із Постійної конференції місцевої влади Європи, що представляла більше 130 тисяч громад (комун) і тисячі регіонів з метою їх участі в європейському будівництві, який функціонував під егідою ЄС в якості консультативного органу з 1957 р. Конгрес є одним з трьох основних органів РЄ. Він має бікамеральну структуру, тобто дві палати — одна представляє інтереси місцевих влад, друга — регіональних. У персональному складі Конгрес складається з 236 представників і 236 їхніх заступників, у число яких входять обрані представники місцевої і регіональної влади держав Європи та офіційні особи, безпосередньо відповідальні за діяльність на цих рівнях влади.

Комітет міністрів є вищим виконавчо-розпорядчим органом РЄ. Він складається з міністрів закордонних справ 46 держав-членів і засідає два рази на рік. Комітет визначає програму роботи РЄ, приймає бюджет, призначає членів Європейської комісії з прав людини. Його рішення приймаються або у формі рекомендацій, або у формі конвенцій, що підлягають ратифікації. Наради галузевих міністрів (юстиції, економіки і т.д.) скликаються за необхідності.

Міжнародний Секретаріат РЄ, який складається з понад 1200 співробітників, очолює генеральний секретар, який обирається Парламентською асамблеєю на п´ять років.

Роль РЄ в розробці міжнародних стандартів у різних сферах міжнародного міждержавного співробітництва насамперед міститься в тому, що саме в межах РЄ та її органів здійснюється велика робота з розробки міжнародних зобов´язань держав — членів РЄ з конкретних напрямів співробітництва та їх наступному закріпленню в міжнародних угодах. Такі угоди потім підписуються державами — членами РЄ. Слід зазначити, що вони мають рамковий характер, тобто якщо держави — члени РЄ їх підписали, то вони повинні потім включити положення цих угод в національне законодавство і за допомогою відповідного міжнародно-правового механізму імплементації надати міжнародним нормам правову силу національних правових норм.

Слід відзначити, що РЄ є фактично єдиною ММУО, яка в рамках реалізації прав людини безпосередньо вирішує проблеми місцевого самоврядування. Розуміючи його роль і значення в організації державного управління на місцях, наданню соціальних послуг населенню, РЄ вже тривалий час опікується проблемами місцевого самоврядування. Так, ще в 1957 року вона заснувала у своїй структурі для місцевих органів влади загальноєвропейський представницький орган, який у подальшому трансформувався в постійно діючу Конференцію місцевих і регіональних влад Європи (СЬКАЕ) — з 1994 року вона називається Конгресом місцевих і регіональних влад Європи.

Тому не випадково, що саме РЄ стала тією організацією, яка з метою захисту інтересів територіальних громад, органів місцевого самоврядування проголосила принципи організації місцевої влади, яких дотримуються всі демократичні країни Європи.

Самє РЄ за активної участі Конференції місцевих і регіональних влад Європи були розроблені перші комплексні документи у цій області — Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року та Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року, поява яких була спричинена посиленням різнорівневої інтеграції, у тому числі на локально-регіональному рівні, що викликало необхідність співставлення систем керування місцевих органів влади в різних країнах і пошуку уніфікованих підходів до їх подальшого розвитку.

На сьогодні Європейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародно-правовим документом для держав — членів РЄ, який містить стандарти щодо організації управління на місцях, які є обов´язкові для держав — членів цієї впливової міжнародної регіональної організації. Метою Хартії є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад, органів місцевого самоврядування звирішення питань місцевого значення.

Європейська хартія зобов´язує держави, які її підписали, застосовувати основні правові норми, що гарантують правову, адміністративну і фінансову автономність територіальних громад та їх органів. Тим самим вона стала важливим кроком на шляху до утвердження на всіх територіальних рівнях управління принципів, які РЄ проголосила і захищає з моменту свого створення з метою захисту прав людини, формування демократичної суспільної свідомості в європейських країнах.