Думки Руссо про виховання жінки (дружини Еміля, Софії) визначалися його поглядами на природу жінки і її соціальне призначення. Воно полягає в тому, щоб бути матір’ю, вести домашнє господарство, створювати сімейний затишок, подобатися і бути корисною чоловікові, до того ж розумовими здібностями жінка, на думку Руссо, поступається чоловікові, а тому природне виховання дівчини повинно докорінним чином відрізнятися від виховання юнаків. У дівчини потрібно виховувати слухняність і покірність, готовність засвоїти чужі погляди, навіть якщо вони не співпадають з власними.

Щоб жінка могла народити фізично здорових дітей, щоб вона набула природної краси і грації, необхідно відповідне фізичне виховання. Серйозні розумові заняття їй ні до чого, а корисні лише ті, які сприяють розвиткові не розуму, а почуттів. Руссо вважав, що вже з дитинства потрібно починати її релігійне виховання; погляди дівчини сповна визначаються авторитетом людей, у підпорядкуванні яких вона перебуває. Всяка дівчина повинна дотримуватися релігії своєї матері, а потім - релігії свого чоловіка. Таким чином, ставлячи мету сформувати з хлопчика вільного самостійного громадянина, Руссо відмовляв жінці в самостійності. Погляди його на призначення жінки в суспільстві і на її виховання досить консервативні.