Муніципальне право України
§ 1. Зародження наукових знань про місцеве самоврядування
Формування науки про місцеве самоврядування — складний діалектичний процес. Досягненню мети найбільш повного охоплення історико-філософських та політико-юридичних аспектів феномена місцевого самоврядування сприяє розгляд відповідних соціальних ідей та наукових теорій (концепцій) про походження місцевого самоврядування.
Ідейним джерелом місцевого самоврядування є вчення про природне право, яке з часів Античності є важливою філософсько-ідеологічною течією. Еволюціонуючи від наївних уявлень до фундаментальної системи науково обґрунтованих поглядів і правових
принципів, природне право, без сумніву, мало суттєвий вплив на ідею місцевого самоврядування. Суть теорії природного права виявляється в уявленнях про справедливість, які втілені в загальнолюдських принципах свободи та рівності.
Думка про місцеве самоврядування та його співвідношення з державною владою почала розвиватися ще в середньовічній Європі. У полеміці з теорією абсолютизму, яка упродовж багатьох століть панувала в Європі, на початку XVII ст. німецький юрист і теоретик держави Иоганес Альтузіус розробив федеральну теорію народного суверенітету та субсидіарності в організації влади. Союз індивідів, які добровільно об´єднались у сім´ї та корпорації, на його думку, утворює громаду, союз громад — провінцію, союз провінцій і міст — державу. ; Суверенітет, право верховенства при цьому зберігає увесь народ. Уся ієрархія соціально-політичних структур з низового рівня громад і міських комун, які домогли самоврядування, до всезагального союзу, держави, осмислювалася Й. Альтузіусом як система федеративних утворень, союзів, створених на договірних засадах. Його теорія вимагала, аби децентралізовані політичні одиниці мали якомога більше автономії щодо реалізації права і управління. Тільки коли нижчі по-літичні одиниці були не в змозі ні і конати поставлені перед ними завдання, компетенція з реалізації права і управління переходила б до відповідного вищого політичного об´єднання.
Ідеї Й. Лльтузіуса були прогресивними та революційними для свого часу, водночас вони не втратили актуальності і сьогодні. Елементи концепції субсидіарності тією чи іншою мірою притаманні всім теоріям, які сповідують принципи переміщення центру навантаження соціальної і політичної організації на первинні спільності, стверджуючи переваги самоврядування, цінності соціальної солідарності та відповідальності. По суті, сформульований ним принцип субсидіарності набув визнання лише в другій половині XX ст. у рамках Ради Європи.
На становлення теорій місцевого самоврядування значний вплив мали представники утопічного соціалізму та комунізму (Т. Мор, Т. Кампанелла, Ш. Фур´є, Р. Оуен, А. Сен-Сімон, Ж.-Ж. Руссо). Зокрема, Шарль Фур´є пов´язував соціальний прогрес з часом, коли і основу суспільства складатимуть асоціації — "фаланги". Свої погляди він виклав у праці "Новий господарський соцієтарний світ" (1829 р.). Перший принцип існування фаланги — особиста свобода кожного. Фаланга матиме свої загальнообов´язкові норми, але вони видаються за згодою всього колективу та виконуються усіма свідомо, добровільно. Фаланги у Ш. Фур´є — автономні та незалежні одне від одного соціальні утворення. Вони не пов´язані між собою в єдину цілісну систему, хоча й координують свою діяльність. Центральна влада та її апарат не мають права втручатися у внутрішнє життя фаланг, опікувати їх, керувати ними тощо.
Значного поширення набули погляди Томас Дрісеферсона на і самоврядування невеликих громад як на ідеальну форму державності, які він називав "республіками в мініатюрі". Вони сформувались у: концепцію, за якою муніципалітети визнавалися четвертою владою, іцо контролюється лише законом та судом і не підпорядковується урядові та його органам у центрі і на місцях.
Пізніше, у 1790 р. ідеї організації громадського самоврядування були сформульовані французом Туре, який виділив дві основні проблеми вчення про місцеве самоврядування: поняття про власні громадські справи та справи державні, делеговані державою органам місцевого самоврядування.
Значний внесок у розуміння представницького правління та місцевої демократії зробив Джон Стюарт Міль, який, прагнучи знайти розумне поєднання егоїзму і альтруїзму, розглядав місцеве самоврядування як виховний інструмент, що спонукає людей бачити далі своїх сьогочасних інтересів та визнавати справедливі вимоги інших людей. Дж. С. Міль вважав, що лише якщо індивіди беруть участь в управлінні, вони розуміють його результати. Ця ідея залучення населення до управління є сьогодні однією із основ концепції розвитку місцевого самоврядування.І Органи місцевої влади повинні, за Дж. С. Мілем, формуватися і функціонувати на основі тих самих принципів, що й органи центральної влади, а також принципу спільності місцевих інтересів. Цей принцип, згідно з Мілем, означає, що оскільки кожна місцевість має свої специфічні спільні інтереси, то в кожному виборчому окрузі і кожному місті має існувати власний парламент, який займається вирішенням локальних справ.