Муніципальне право України
§ 1. Від «радянського державного будівництва» до «муніципального права»: дискусія про поняття, предмет, завдання
Після проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції розпочались радикальні процеси демократизації суспільства і держави. Відбулися кардинальні зміни у державному механізмі: відбувся поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, з´явилися нові демократичні інститути, властиві суверенній демократичній, соціально-правовій державі, зокрема, інститути Президента, конституційної юстиції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та ін., відійшли у небуття органи, властиві радянській системі. Змінився характер взаємовідносин між центральною та регіональною і місцевою владою. У суспільстві почала складатися багатопартійність, демократична виборча система, місцеве самоврядування тощо
Поряд із змінами в організації держави та суспільства відбулися зміни й у правовій системі України. За останні дванадцять років було прийнято велику кількість принципово нових законодавчих та підзаконних актів, почали з´являтися не властиві радянській системі нормативно-правові акти: статути територіальних громад, рішення референдумів, конституційні договори тощо.
Це зумовило виникнення якісно нових підходів до процесу викладання відповідних юридичних дисциплін у профільних навчальних закладах. Формуються нові погляди на конституційне право, суттєвих змін зазнало адміністративне право. З´являються нові навчальні дисципліни як загального характеру, так і на рівні спецкурсів, зокрема, "Виборче право У країн м", "Права та свободи людини і громадянина", "Об´єднання громадян в Україні", "Конституційно-правова відповідальність" тощо. Ці дисципліни, будучи складовою частиною української правової науки, поступово виділяються в особливі напрями вітчизняного право- та державознавства, однак не підміняють інших навчальних дисциплін, а впливають та стимулюють розвиток різних сфер вітчизняного правознавства і сприяють досягненню якісно нового рівня юридичної освіти в країні.
Визнання місцевого самоврядування як самостійної форми в механізмі здійснення народовладдя об´єктивно зумовило необхідність повного охоплення всіх аспектів його організації та діяльності єдиною галуззю наукових знань. Становлення законодавства, що регулює відносини в сфері організації і діяльності місцевого самоврядування зумовлює формування системи законодавства про місцеве самоврядування, нової самостійної галузі права — муніципальне право, що, в свою чергу, привело до появи ряду навчальних дисциплін, серед яких можна назвати "Державне будівництво та самоврядування в Україні", "Державне управління та місцеве самоврядування в Україні", "Муніципальне будівництво і право", "Муніципальне право України", "Комунальне право України" тощо.
У зв´язку з новизною інституту місцевого самоврядування в сучасних умовах виникає необхідність у детальній науковій і правовій розробці та вивченні питань щодо природи системи місцевого самоврядування, функцій і повноважень суб´єктів локальної демократії, основ (механізму) місцевого самоврядування, державних гарантій його здійснення тощо. Така необхідність зумовлена тим, що службовці органів місцевого самоврядування іноді не мають необхідних знань у цій галузі та в цілому в сфері управлінської діяльності. Тому відповідні наукові дисципліни та навчальні курси набувають особливого значення в системі професійної підготовки студентів- юристів.
Метою такої підготовки є надання студентам знань про систему місцевого самоврядування як права місцевих жителів на самостійне вирішення питань місцевого значення, особливий вид публічної влади та специфічний інститут конституційного ладу України; сприяння вихованню поваги до найважливіших інститутів місцевого самоврядування, зокрема, територіальних громад, як первинних його суб´єктів, органів місцевого самоврядування, місцевих виборів, комунальної служби тощо, а також створення передумови для формування муніципальної культури майбутніх фахівців; ознайомлення студентів із зарубіжним досвідом становлення, розвитку і функціонування інститутів локальної демократії тощо.
Викладання у вищих навчальних закладах юридичного профілю таких курсів, як "Державне будівництво та самоврядування в Україні", "Державне управління та місцеве самоврядування в Україні", "Муніципальне будівництво і право", "Муніципальне право України", "Комунальне право України" та інших, пов´язаних з такими тіублічно-правовими інститутами, як державна влада і місцеве самоврядування, передбачає формування як теоретичних поглядів на місцеве самоврядування, так і максимальне наближення запропонованих наукових концепцій до потреб наступної практичної діяльності.
Слід зазначити, що останні роки XX — початок XXI ст. супроводжувалися певною активізацією як наукових досліджень з проблематики місцевого самоврядування в Україні, так і підготовкою спеціальної навчальної літератури, яка певною мірою стала віддзеркаленням стану муніципально-правової науки в Україні у цілому. Зокрема, за останнє десятиліття було видано понад десять підручників та навчальних посібників під назвою "Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні".
У 2001 році вийшов навчальний посібник "Муніципальне право України", пі чим пилений В. Кравченком та М. Пітциком. У цьому посібнику були иикладені знання про теоретичні, правові, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, досліджувався статус при роріальних громад та інших суб´єктів системи місцевого самоврядування, по суті, вперше ставилися питання щодо відповідальності у муніципальному праві. За участю цих же авторів у тому ж році був підготовлений перший в Україні навчальний посібник з муніципального менеджменту.
За роки незалежності були публіковані наукові монографії, в яких висвітлювалися актуальні теоретичні та практичні проблеми місцевого самоврядування. Так, по суті, першою монографією, присвяченою проблемам місцевого самоврядування в Україні, стала праця А. Карлова "Формування інституту місцевого самоврядування´. У даному виданні, яке побачило світ у 1993 році надавалася понятійна характеристика місцевого самоврядування, розглядалися його принципи та проблеми становлення і розвитку його системи, висвітлювалися гарантії місцевого самоврядування тощо.
Значним внеском в теорію муніципального права стала монографія М. Баймуратова, присвячена міжнародним зв´язкам місцевих рад. У ній розглядалися історичні, правові й організаційні питання міждержавних зв´язків місцевих рад, актуальні проблеми становлення міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування України, інших держав СНД і Балтії 3 міжнародними урядовими та неурядовими організаціями місцевої влади та муніципальними органами зарубіжних країн, досліджувалися проблеми міжнародного міжрегіонального співробітництва. Цим же ученим у 1996 році підготовлено оригінальне й безпрецедентне на пострадянському просторі монографічне дослідження, присвячене проблемі зародження та становлення міжнародної правосуб´єктності органів місцевого самоврядування в Україні.
У навчальному посібнику М. Орзіха та М. Баймуратова "Міжнародні стандарти місцевого самоврядування", який вийшов у 1996 році, розглядалися міжнародно-правові акти, які регламентують інститут місцевого самоврядування в демократичній державі та практично є міжнародними стандартами місцевого самоврядування, серед яких Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року, Всесвітня декларація місцевого самоврядування 1985 року, Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади 1980 року. У цьому виданні був зроблений критичний аналіз сучасних процесів становлення системи місцевого самоврядування в Україні, досліджувалися правові засади міжнародного співробітництва органів місцевого самоврядування. Книга містила цікавий науково-практичний коментар до міжнародно-правових актів про місцеве самоврядування.
Першою працею з питань місцевого самоврядування після прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стало дослідження М. Оніщука та В. Кампа "Правові засади місцевого самоврядування в Україні". У праці висвітлювалися концептуальні та правові засади місцевого самоврядування, роль різних факторів у реалізації цих засад, політико-правовий механізм забезпечення місцевого самоврядування тощо.
Актуальним проблемам місцевого самоврядування в Україні, сприйняттю і реалізації в законодавстві європейських стандартів місцевого самоврядування була присвячена індивідуальна монографія М. Баймуратова "Європейські стандарти локальної демократії та місцеве самоврядування в Україні".
У 2003 році вийшла монографія П. Трачука "Участь громадян у місцевому самоврядуванні", в якій були висвітлені актуальні теоретичні та практичні проблеми участі громадян України у місцевому самоврядуванні, розкривалися основоположні принципи цієї участі та концептуальні проблеми становлення і розвитку муніципальної влади в Україні. Значна увага приділялася аналізу прав та свобод людини і громадянина та механізму їх реалізації у місцевому самоврядуванні.
З початку 90-х років XX ст. підвищений інтерес окремих вітчизняних науковців викликали проблеми статусу територіальної громади як первинного суб´єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень. По суті, це питання мало б стати центральною наукового проблемою муніципального права. Однак у юридичній літературі дослідження феномену територіальної громади, незважаючи на наявність великої кількості публікацій, на жаль, мало епізодичний, фрагментарний характер. Однією з перших в Україні усвідомила перспективність наукових пошуків у даному напрямі Н. /Руда, якою ще на початку 90-х була підготовлено низка наукових праць, присвячених актуальним питанням статусу територіальної громади.
Комплексному дослідженню системно-функціональних характеристик територіальної громади присвячувалася серія наукових праць М. Баймуратова, який, по суті, перший в Україні звернув увагу на феноменологію муніципальної влади, територіального колективу та муніципальних прав особистості.
У 2005 році побачив світ авторський навчальний посібник М. Корінника "Муніципальне право України. Концептуальні та організаціпио-праноиі питання", в якому з позицій державницької теорії місцевого самоврядування висвітлювалися актуальні проблеми муніципального права в Україні.
Варто відзначити й активну дослідницьку діяльність науковців та викладачів кафедри муніципального права Академії муніципального управління, за ініціативою яких у 2003 році була започаткована серія видань "Інноваційні освітні технології в муніципальному праві" у рамках якої, зокрема, були підготовлені перші в Україні навчальні посібники "Муніципальне право зарубіжних країн" у трьох частинах та "Муніципальне статутне право", інші навчальні посібники з питань правового регулювання місцевих фінансів, статусу органів самоорганізації населення. Також у 2008 році в рамках цієї серії вийшов підручник О. Батанова "Муніципальне право України".
Значний науковий та практичний інтерес викликають монографії молодих науковців, присвячених як загальним проблемам місцевого самоврядування, так і окремим аспектам муніципальної демократії. Так, у монографії І. Дробуш "Функції органів місцевого самоврядування в Україні" (2003 р.) розглядалися теоретичні та практичні проблеми становлення та реалізації функцій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні. Монографія О. Бориславської "Місцеве самоврядування в Україні: теорія та практика реалізації конституційно-правових засад" (2005 р.) присвячувалася механізму реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування, аналізу проблем їх впровадження у життя. У монографії І.І.Бодрової "Правовий статус асоціацій місцевих рад України: питання теорії і практики" (2006 р.) досліджувалися соціальна сутність, правова природа, організація та діяльність асоціацій, союзів та інших добровільних об´єднань органів місцевого самоврядування, роль цих суб´єктів у здійсненні місцевого самоврядування в Україні.
Однією з найпомітніших подій у розвитку муніципально-правової науки в Україні став вихід у світ у 2007 році фундаментальної колективної монографії "Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні" за редакцією В. Кравченка, М. Баймуратова та О. Батанова, у якій були викладені історико-теоретичні, правові, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, досліджувалися концептуальні проблеми становлення його інститутів в Україні. Своє висвітлення у цій монографії знайшла проблема відповідності українського законодавства про місцеве самоврядування стандартам та принципам Європейської хартії місцевого самоврядування та іншим міжнародним стандартам локальної демократії. Усебічно розглядався конституційно-правовий статус територіальної громади — первинного суб´єкта місцевого самоврядування, інших елементів системи місцевого самоврядування. Значну увагу автори цієї монографії приділили висвітленню організаційних та правових основ використання різних форм участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування. Окреслювалися основні тенденції та пріоритети новітнього етапу розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Безумовно, окрім названих наукових праць та навчальних видань, є інші монографічні роботи, навчальні посібники та наукові статті. Тому можна стверджувати, що починаючи з 1990 року, коли у вітчизняній науці розпочалися системні дослідження проблем місцевого самоврядування, поступово сформувалася вітчизняна школа муніципального права, представниками якої є такі вчені, як М. Баймуратов, Ю. Бальцій, О. Батанов, В. Борденюк, Т. Буряк, І. Бутко, М. Воронов, Р. Давидов, І. Дробуш, В. Кампо, А. Коваленко, М. Корнієнко, В. Кравченко, П. Любченко, М. Орзіх, Б. Пережняк, В. Погорілко, О. ГГрієшкіна, М. ГТухтинський, О. Фрицький, Г. Чапала та інші вчені.
Сьогодні актуальні проблеми місцевого самоврядування плідно розглядаються на регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, форумах, семінарах, "круглих столах" та інших заходах, які проводяться під егідою Верховної Ради України, Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню, Академії правових наук України, Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Національної Академії державного управління при Президентові України, Асоціації міст України та громад, Одеської національної юридичної академії, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Донецького інституту економі ко-правових досліджень НАН України, Академії муніципального управління, Університету економіки і права "КРОК" тощо. Ідеї та пропозиції, висловлені учасниками конференцій, значною мірою використовуються при розробці конституційно-проектних робіт і нормативно-правових актів з питань місцевого самоврядування.
Однак ні наукові статті, монографії чи підручники, ні численні наукові та науково-практичні форуми і конференції не можуть вирішити всі сучасні проблеми місцевого самоврядування. На цьому, на перший погляд, досить привабливому фоні, все ж не можна не відзначити як доволі пасивний розвиток муніципально-правової науки, так і майже невідчутний її вплив на розвиток муніципального законодавства. Тому є багато як об´єктивних, так і суб´єктивних, внутрішніх та зовнішніх причин, політичних, економічних, соціальних та інших чинників.
Але на шляху розвитку сучасної муніципально-правової науки є й суто наукові перешкоди. Зокрема, певною мірою це зумовлено перебільшенням у теорії та на практиці ролі так званого "державного будівництва" та розповсюдженою у науці практикою заперечення існування муніципального права як самостійної галузі права, невиправданим включенням його в якості особливої частини у структуру адміністративного права, запереченням використання терміну "муніципальне право" як "мало зрозумілого для пересічних громадян словосполучення", проникненням в сучасну науку про місцеве самоврядування та профільний викладацький процес явних рудиментів минулого.
Це, безумовно, негативно позначається на розробці системи цієї самостійної галузі публічного права, структуруванні відповідного наукового знання, а отже, й формуванні людиноцентристської муніципальної ідеології в Україні. Існуюче нині радянське забарвлення науки та навчального процесу є вкрай небезпечним з точки зору під-тотовки високоосвічених демократично-орієнтованих спеціалістів у галузі публічного управління, а з наукової точки зору не відповідає самій природі місцевого самоврядування як одного з найважливіших каналів забезпечення прав людини.
Тому, в цілому не заперечуючи можливості розробки таких авторських курсів, як "Муніципальне будівництво і право", як це іноді пропонується у літературі, в яких з метою забезпечення комплексного підходу до дослідження проблем місцевого саме, врядування пропонується розширити рамки і предмет навчальної дисципліни "муніципального права", перетворивши її в означений новий міждисциплінарний науковий напрям, вивченням якого покликані займатися представники різних наук, у тому числі правознавці, історики, політологи, економісти, соціологи, філософи, вважаємо, що конституційна динаміка сьогодення зумовлює інші підходи до вивчення процесів місцевого будівництва та самоврядування.
Думається, що більш продуктивним був би підхід, за якого окремо виділялися муніципальне право, муніципальна економіка, муніципальна соціологія та інші галузі наукового знання як відносно самостійні приватні теорії, які у сукупності складають муніципальну науку та її управлінські аспекти — муніципальний менеджмент. Водночас така диференціація не повинна приводити до дифузії самого муніципального права, внутрішнього розпорошення його структури на відносно автономні утворення на кшталт комунального конституційного права, комунального адміністративного права, комунального господарського права, комунального фінансового права, як це іноді пропонується в літературі.
Безумовно, десятиліття тотального панування авторитарного режиму не могли не відбитися вкрай негативно передусім на "конституційній матерії" та науковому забезпеченні муніципального розвитку сучасної України. Воно й призвело до грубих ідеологічних, політичних та теоретичних викривлень у цій сфері, що у свою чергу загальмувало та значною мірою паралізувало рух наукової конституційної думки. Передусім це стосується наукового аналізу державного будівництва, організації та функціонування публічної (державної да муніципальної) влади, форм її взаємодії з людиною та суспільством.
Значне ідеологічне забарвлення та надмірна політизація науки як про організацію влади в цілому, так і на місцях, аналіз форм і методів здійснення місцевої влади через призму так званого принципу демократичного централізму, спрямованість досліджень виключно на державні за своєю природою явища і процеси, нівелювання значення чинника самоорганізації та самоврядних прав особистості у процесі вирішення питань місцевого значення — ось основні характеристики наукової проблематики за радянських часів. Тому коріння виникнення таких наукових напрямів, як державне будівництво та дещо "обережне" ставлення до муніципального права та відповідного категоріального апарату, слід шукати саме у радянському минулому.
Адже ще в другій половині 20-х років XX ст. у СРСР почали з´являтися праці, в яких висловлювалася така думка і якщо термін "радянське самоврядування" ще зберігся, то це тільки наслідок не-дослідженості проблеми. Поступово з´явилися ідеї, які взагалі відкидали це поняття. Розвиток науки, як і рух держави, пішов таким шляхом, на якому самостійності територій у формі місцевого самоврядування не було місця. Думається, причиною цього було принаймні те, що прийняття конституцій 1919, 1929, 1937 та 1978 років визначало жорсткі рамки, в яких офіційна ідеологія допускала аналіз проблеми самоврядування, та політична реальність, яка надавала досліднику аргументи і факти, які різко контрастували з проголошеними конституційними нормами. Увага, як правило, концентрувалася на проблемах державної влади та радянського будівництва.
Поштовхом до розвитку наукових досліджень проблем державної влади та радянського будівництва вважається виступ М. Калініна у 1926 році, коли він у вступній статті до першого номера журналу ЦВК СРСР "Радянське будівництво" написав, що "журнал центром свого завдання повинен узяти радянське будівництво в більш вузькому сенсі, тобто не діяльність і досягнення окремих державних, професійних, партійних і громадських організацій взагалі, а вивчення організаційної структури, форм і методів роботи як радянського апарату, так і апарату громадських організацій, які тісно примикають до державних органів".
Зрозуміло, що в умовах партійного керівництва державою кожен більш-менш значний виступ партійного лідера вважався за наказ до дії, у тому числі й на науковій ниві. Тому виступ М.І. Калініна як голови ЦВК СРСР й одного з тодішніх партійних лідерів був сприйнятий як "державне замовлення" на розробку наукової концепції державного будівництва.
Реакцією на таке "замовлення" можна вважати працю А. Колесім кова, в якій весь комплекс проблем радянського будівництва зводився до раціональної побудови державного апарату. Основним завданням у галузі державного будівництва він вважав розробку нових організаційних форм, правильність і доцільність яких може бути доведена науковими методами. У тому ж ключі розвивали ідею державного будівництва й В. Дурденевський, В. Ігнатьєв, А. Алимов та багато інших учених. Так, на думку останнього, "сутність радянського будівництва складають організаційні (по лінії будівництва апарату управління) і організаторські (по лінії залучення мас до управління) проблеми".
Незважаючи па доволі серйозні дослідження проблем державного будівництва, розробку універсального категоріального апарату, ґрунтовний аналіз функцій та компетенції місцевих рад як органів державної влади, який має непересічне наукове значення і понині,
еутніспі характеристики досліджуваних спеціалістами з державного будівництва явищ та процесів значного мірою не відповідають як класичним канонам, так і сучасним уявленням про організацію та діяльність місцевої влади на принципах самоврядування, самоорганізації та субсидіарності. Водночас в сучасній науці, через суб´єктивні, так і об´єктивні чинники, певні консервативні наукові підходи все ще зберігаються, зумовлюючи існування таких явно архаїчних наукових напрямів, здобутки яких пропагуються під час викладання в юридичних вузах України курсу "Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні".
Трактування системи даного навчального курсу, який формується певною мірою за аналогією з навчальною дисципліною "Радянське державне будівництво" та не лише у більшості юридичних навчальних закладів фактично підміняє собою "Муніципальне право", а й у деяких випадках пропонує тим, хто прагне стати фахівцем у галузі державного та муніципального управління, архаїчні погляди на місцеве самоврядування як "систему місцевих рад", з науково-методологічної та методичної точки зору навряд чи можна назвати продуктивним.
До того ж, у даних працях активно відстоюється факт самостійності існування науки так званого державного будівництва та самоврядування. Так, наприклад, автори одного із підручників з даного курсу А. Колодій та А. Олійник розглядають науку державного будівництва та самоврядування як самостійну юридичну науку та підгалузь українського державознавства і самоврядування, що включає знання, теорії, ідеї, гіпотези та інші наукові узагальнення про порядок організації і діяльності конституційно закріпленої системи державних органів та органів місцевого самоврядування в Україні, досліджує форми і методи здійснення завдань та функцій цих органів з керівництва державним, господарським, соціально-культурним будівництвом та щодо реалізації правосуддя, контролю і нагляду за здійсненням законодавства.
Недоречне використання категорії "підгалузь", абстрактна формула "українське державознавство та самоврядування", яка, за авторською логікою, є галуззю, невиправдане "посягання" на предмети інших наук, зокрема науки конституційного, адміністративного, муніципального права, та фактична відсутність власного специфічного предмета дослідження ставить під сумнів існування науки так званого державного будівництва і місцевого самоврядування, принаймні у тому вигляді, як її інтерпретують ці автори.
Автори іншого підручника з державного будівництва та місцевого самоврядування вважають, що воно не є галузевою наукою, а наукою, що являє собою систему узагальнених знань про організацію роботи органів публічної влади. її основна увага, на думку цих дослідників, спрямована на динамічні аспекти реалізації публічної влади компетентними органами, на практику їх діяльності, на втілення правових приписів у життя, що також виглядає сумнівним. Адже система органів державної влади і органів місцевого самоврядування; принципи діяльності органів публічної влади; порядок функціонування державних органів і органів місцевого самоврядування — "динамічні аспекти реалізації публічної влади компетентними органами"; компетенція; територіальні, правові, матеріально-фінансові основи організації та діяльності; структура органів публічної влади, форми і методи їх діяльності — це насамперед предмет конституційного, адміністративного, муніципального права. Тому невиправданим та недоцільним є штучне розмивання або змішування їхніх предметів за рахунок утворення нової "юридичної науки". Принаймні її існування не повинно йти на шкоду цих наукових напрямів, передусім науки муніципального права, утверджуватися за їх рахунок.
Безперечно, що наукою про організацію державної влади та управління за радянських часів вироблені фундаментальні категорії, які є наріжним каменем сучасної конституційно-правової та управлінської думки. Важливе значення для усвідомлення феномену місцевого самоврядування відіграє адміністративне право, позитивною тенденцією розвитку якого в сучасній Україні є запровадження в науковий обіг, поряд з усталеним поняттям "державне управління", поняття "управління в сфері місцевого самоврядування", яке пропонується визначати терміном "самоврядне управління", що кардинально змінює традиційний підхід до предмета та методу адміністративного права.
Наука про місцеве самоврядування тісно пов´язана з теорією та історією держави і права, з фінансовим, житловим, земельним правом та іншими напрямами юридичної науки, оскільки предметом їх вивчення є різні аспекти місцевого самоврядування, а також іншими науками, які своїми способами та методами вивчають місцеву сферу суспільного життя. Між тим, вони не охоплюють всього розмаїття проблем, які виникають у сфері місцевого самоврядування та муніципальної демократії.
Становлення та розвиток демократії в Україні, формування громадянського суспільства не мислимі без інститутів місцевого самоврядування та ефективних механізмів муніципальної демократії. Вважаємо, що фундаментальні та прикладні дослідження муніципально-правового будівництва, становлення вітчизняної муніципально-правової теорії мають відіграти основоположну роль у процесах формування муніципального права як самостійної галузі права та інституціоналізації муніципальної влади в Україні. Наукова думка, матеріалізувавшись в теорії та практиці муніципально-правового будівництва, має стати своєрідною інтелектуальною основою муніципальної правотворчості та формування нової галузі права.
Очевидно, що без своєчасного наукового обґрунтування відповідних процесів, використання досягнень зарубіжної муніципально-правової науки та вироблення на цій основі науково обґрунтованих пропозицій по розвитку муніципального законодавства, реформування публічної влади на принципах субсидіарпості та місцевого самоврядування і становлення муніципальної влади в Україні є неможливим.
Можна констатувати, що нині в Україні накопичений певний досвід спеціалізованих, фрагментарних досліджень по окремих проблемах місцевого самоврядування, поступово формується нова навчальна дисципліна муніципального права, яка має своїм предметом вивчення питань організації і здійснення місцевого самоврядування, суспільних відносин, що виникають на місцевому рівні. Але муніципальна наука лише складається. На стадії формування знаходиться вітчизняна теорія та методологія самоврядування, муніципальноз-навчий категоріально-понятійний апарат. Кафедри та викладачі профільних навчальних закладів висувають власні версії навчальних програм, визначають методологічні підходи до викладання, формують нові визначення, наповнюють новим змістом старі, уточнюють та коректують теоретичні конструкції щодо місцевого самоврядування.
Сьогодні має відбутися своєрідна "санація" наукової мови, очищення її від неясностей та подвійного тлумачення об´єктивно повинно розглядатися як передумова у дослідженні важливих наукових проблем. Дослідники актуальних проблем конституційного будівництва і права мають переконатися, що аналіз понять не обмежується суто "терапевтичними" цілями. Досліджуючи важливі муніципально-правові категорії та способи їх використання, учений-правознавець тим самим концептуалізує муніципально-правову реальність.
Тому можна зробити висновок, що у науково-теоретичній літературі, на жаль, не приділяється достатньої уваги проблемам локальної демократії та муніципальної влади з позицій філософії, соціології, економічної теорії та теорії права і держави. Одна з актуальних проблем сучасної академічної юридичної науки полягає у заповненні існуючих прогалин, дослідженні самоврядної проблематики з позицій самостійного напряму в юридичній науці — муніципального права.
У даному підручнику автори намагалися узагальнити передові досягнення муніципально-правової науки України, викласти їх у доступній для студента формі, дати базові знання з питань муніципального права і локальної демократії.