Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
3.2. Концепція природничого загальнолюдського виховання
З точки зору Руссо, в природничому стані все є ідеальним, тому виховання також повинно бути природним, або природовідповідним, тобто таким, що відповідає віку дитини і здійснюється в природних умовах. Вважаючи головним природним правом людини право на свободу,
Руссо висунув ідею вільного виховання, яке співпадає з природним процесом розвитку дитини, слідує за природою, допомагає їй усувати негативні впливи.
Руссо вважав головною помилкою всіх батьків і вихователів те, що вони ставилися до дітей як до маленьких дорослих, між тим як потрібно забезпечити умови, щоб “діти були дітьми, перш ніж вони стають дорослими”.
Природа вимагає, щоб розумовому розвитку передував розвиток фізичних сил і органів відчуття. Знаючи це, вихователь повинен допомагати природі, забезпечивши дитині можливість вільно рухатися, грати, розвиватися, діяти. Цього ж принципу необхідно дотримуватися і по відношенню до розумового виховання. Оскільки інтереси дитини спрямовані на навколишнє середовище, то вихователь повинен допомагати їй набути знання в галузі фізики, природознавства, астрономії, нічого не нав’язуючи ззовні.
Важливою рисою природничого виховання є розвиток дитячої самодіяльності: всі свої знання і моральні уявлення дитина набуває самостійно, “відкриває” при непомітному керівництві вихователя. Завдання вихователя не в тому, щоб повідомляти істини, а в тому, щоб запобігти набуття дитиною помилок.
Для природничого виховання характерна лише дисципліна природних наслідків, що випливають з об’єктивних законів природи.
Мета виховання, за Руссо, - це виховання людини такою, якою вона є в природному стані. Головне завдання полягає в тому, щоб виховати людину, яка б ні від кого не залежала, жила плодами своєї праці, цінувала б свою свободу і свободу інших, вміла її захищати.
Моральне виховання вчений вважав найголовнішим і першочерговим педагогічним завданням: “сформувати серце, судження і розум, і саме в тому порядку, в якому назвав їх”, - писав він у “Проекті виховання де Сент-Марі” [8, Т. 2, 10].
Руссо вважав, що джерелами виховання є три фактори: природа, люди і речі. Кожен з них виконує свою роль. Виховання природою здійснюється шляхом внутрішнього розвитку людських здібностей і органів відчуттів; виховання людьми - це навчання тому, як використовувати розвиток цих здібностей і органів відчуттів; виховання речами - це набуття людиною власного досвіду з допомогою цих предметів, з якими людина має справу і які діють на неї. Виховання виконує свою роль лише тоді, коли всі три фактори будуть діяти узгоджено.
Вихователь не повинен нав’язувати дитині свої погляди і переконання, готові моральні правила, а лише надати їй можливість рости і розвиватися вільно, відповідно до її природи і по можливості усувати все те, що їй заважає. Природне виховання - це і є вільне виховання. Тому не дивно, що Руссо рішуче засудив схоластичну школу з її зубрінням, суворою дисципліною, тілесними покараннями і пригніченням особистості. Він вимагав поважати особистість дитини, враховувати її інтереси і запити.
Згідно з поглядами Руссо, вихователю потрібно діяти так, щоб дітей переконувала потреба, необхідність, логіка природного розвитку речей, тобто потрібно застосовувати “метод природних наслідків”, суть якого полягає в тому, щоб дитина сама відчувала результати своїх неправильних дій, негативні наслідки свого неправильного вчинку. Вихователь, якому Руссо відводив надзвичайно велику роль, повинен чітко усвідомлювати свою мету. Його завдання забезпечити, у першу чергу, не станову і професійну освіту, а загальнолюдське виховання. Ця вимога, безперечно, мала прогресивний характер.
Розуміння Руссо природовідповідності виховання відрізняється від трактування Коменського. Руссо вважав, що виховувати природовідповідно - це означає слідувати за природним розвитком дитини. Він вимагав ретельного вивчення психології дитини, знання її вікових та індивідуальних здібностей і можливостей.
Природне виховання, описане Руссо в його романі “Еміль...”, здійснюється на основі запропонованої ним вікової періодизації.