• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 2

11.5. Інституційні антитерористичні системи сучасності та їхня характеристика

Боротьба з тероризмом упродовж чотирьох останніх десятиліть склалася в систему й набула рис інституціональності як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Найтяжчі терористичні акти останнього часу в Росії, США, Індонезії, Іспанії, Великій Британії, активізація глобальних терористичних вогнищ в Іраку, Афганістані, на Близькому Сході не залишили сумнівів у необхідності співпраці держав щодо попередження і припинення тероризму.

Слід зважати на те, що боротьба з тероризмом має перспективи передусім за умови її комплексного характеру. Така боротьба мусить здійснюватися одночасно в кількох сферах: шляхом суттєвих соціальних і економічних зрушень, спрямованих на усунення тероротвірних причин та умов; революційних змін у духовності людства через переосмислення кожним індивідуумом власного «его» на користь психології універсуму; фізичного виявлення та запобігання терористичним актам; припинення тероризму та терористичних актів, що вчиняються; запобігання суміжним із тероризмом злочинів та припинення їх.

В умовах зростання активності тероризму і відповідної актуалізації вищезазначених факторів, увагу дедалі більше привертають стан і пеоспективи розвитку інституційних систем і органів.

Це створює підґрунтя для формування особливої міжгалузевої та міжсистемної (національної та міжнародної) галузі права - міжнародного антитерористичного права.

Що ж собою становить інституційна антитерористична система? У визначенні цієї категорії слід орієнтуватися на державу, оскільки найбільш організовані інститути утворюються саме на базі держави або на базі міжнародних регіональних і універсальних організацій, основою утворення і функціонування яких є знову-таки держави та їхні відносини.

Є. Г. Ляхов та Д. Є. Ляхов пропонують визначення контртерористичної (антитерористичної - прим, авт.) інституційної системи як органу, органів, системи органів, що створюються згідно з національно-правовими та/або міжнародно-правовими нормами та принципами в межах компетенції державних та міжнародних інститутів для контролю в цілому над тероризмом і /або міжнародним тероризмом або для контртерористичної діяльності за такими напрямами:

- визначення поняття й суті тероризму й міжнародного тероризму;

- визначення причин та умов, що породжують ці явища,

- визначення форм і способів запобігання, протидії, припинення тероризму та міжнародному тероризму і боротьби з ним.

Інституційний механізм співробітництва у сфері боротьби з тероризмом доцільно визначити як такий, що ґрунтується на міжнародному і внутрішньодержавному праві, комплекс заходів, які вживаються в межах міжнародних організацій універсального характеру (ООН, Контртерористичний Комітет та інші спеціалізовані установи ООН), регіональних міжнародних організацій (РЄ, СНД, ОБСЄ, ОАД та інші), а також на внутрішньодержавному рівні.

За сферами діяльності та правовою базою антитерористичні інституційні системи можна розподілити на національні (внутрішньодержавні), міжнародні регіональні (у межах об´єднань і груд держав) та універсальні міжнародні.

Зазначені інституційні антитерористичні системи поєднує їхня загальна мета - приборкання ескалації тероризму. Водночас, багатоманітність систем різного рівня пов’язана з тим, що вони утворювались і формувались в різних політичних, економічних, культурно-етнічних умовах. Незважаючи на загальновизнане антитерористичне призначення та спрямованість зберігаються значні розбіжності у підходах до використання притаманного їм інструментарію, що зумовлене незбіганням за змістом у політико-правових оцінках тероризму. Це, своєю чергою, накладає відбиток на структуру, функції та механізми взаємодії інституціональних антитерористичних систем.

У сучасних умовах констатується поступове формування на національному, регіональному та міжнародному рівнях інституційних систем і органів, в основі розвитку яких вбачається тенденція до оптимізації та структурування. Слід узяти до уваги й те, що попри різні політичні, релігійно-етнічні вподобання, економічні інтереси протидіючих у терористичному конфлікті (тероризмові) сторін. беззаперечним є те, що організатори та виконавці терористичних актів кваліфікуються як суб’єкти міжнародного злочину «терористичний акт» і належать до сукупного суб’єкта міжнародного злочину тероризму.

З усього розмаїття інституційних антитерористичних систем та органів доцільно виділити як основні об’єкти вивчення такі, що на кожному рівні найбільш характерно віддзеркалюють зазначену вище тенденцію до універсалізації сил і засобів боротьби з тероризмом.

Такими можуть бути на національному рівні - Антитерористичний центр - при Службі безпеки України, на регіональному - Антитерористичний центр держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на міжнародному рівні - Контртерористичний комітет ООН.