Міжнародне публічне право. Том 2
11.3.1. Об’єкт міжнародного кримінального права і боротьба з тероризмом
У міжнародному праві поступово виокремилась категорія міжнародних правопорушень, що характеризуються особливою небезпечністю для всього світового співтовариства, які отримали кваліфікацію міжнародних злочинів. На відміну від злочинів міжнародного характеру, що зазіхають на нормальні в цілому відносини між державами, вони належать до злочинів проти людства, миру і міжнародної безпеки.
Міжнародне право разом із національним законодавством охоплює своїм впливом дедалі більшу кількість кримінальних злочинів, що перейшли кордони держав. Особливо це стосується злочинів терористичної спрямованості, організованої злочинності мафіозного характеру.
Завданням міжнародного кримінального права є встановлення відповідальності суб’єктів міжнародного права та покарання осіб, винних у вчиненні міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру, а також загальнокримінальних злочинів, що порушують встановлений міжнародним співтовариством і окремими державами правопорядок, як на основі міжнародних угод, так і за допомогою національних правових систем.
У вступному коментарі до Статей про відповідальність держав Комісії міжнародного права зазначається: «Обов’язок покарати персонально індивіди-органи, що винні в злочинах проти миру, людяності й т. ін., не є формою міжнародної відповідальності держави, і таке покарання, зрозуміло, не вичерпує міжнародну відповідальність держави за міжнародно-правове діяння, яке у зв’язку з поведінкою її органів, присвоюється їй у таких випадках. Покарання керівників державного апарату, які розв’язали агресивну війну або здійснювали геноцид, не звільняє тим самим саму державу від її власної відповідальності за таке діяння».
Нормативний матеріал, який можна визначити як міжнародне кримінальне право, мусить відповідати, щонайменше, таким критеріям.
По-перше, норми міжнародного кримінального права повинні бути міжнародними, тобто створюватись суб’єктами міжнародного права шляхом узгодження воль. По-друге, мета цих норм - боротьба зі злочинами, що вчинюються державами, індивідами та групами індивідів, а також із загальнокримінальними злочинами. По-третє, злочини повинні зачіпати інтереси або міжнародного суспільства в цілому, або кількох держав. По-четверте, відповідальність за порушення норм мусить бути кримінально-правовою, незалежно від того, який правозастосовчий орган (міжнародний чи національний) виносить вирок, чи застосовуються для визначення покарання безпосередньо норми міжнародного або внутрішньодержавного права.
Зростання складності боротьби з міжнародними правопорушеннями має своїм наслідком поширювальну практику застосування норм міжнародного та національного права, що посилює результативність правових і правозастосовчих заходів. Така взаємодія міжнародного та національного права спричинила формування єдиної системи норм, що регулюють відносини держав та інших акторів міжнародного життя в процесі боротьби з міжнародною злочинністю.
Зважаючи на це, оптимальним вбачається визначення міжнародного кримінального права, запропоноване відомим російським юристом-міжнародником Р. А. Каламкаряном: це галузь, що містить принципи й норми, створені з метою охорони міжнародного правопорядку від злочинних зазіхань з боку суб’єктів міжнародного права шляхом встановлення кримінальної відповідальності винних фізичних осіб та відповідальності держави за вчинення міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру.
Норми міжнародного кримінального права, незалежно від того, є їхнім джерелом міжнародне або внутрішнє право, регулюють питання, що пов’язані з відповідальністю держави та фізичних осіб, Умовами й обмеженнями юрисдикції держав у кримінальних справах, необхідністю та рівнем застосування кримінально-правових норм у міждержавних відносинах, доцільною процедурою, що має забезпечувати здійснення кримінальної юрисдикції в міжнародно-правовій сфері.
Оскільки специфічні кримінально-правові методи й засоби, за допомогою яких міжнародне кримінальне право покликане зберігати міжнародний правопорядок, передбачають протидію разом з іншими міжнародними злочинами й тероризмові, необхідно усвідомити: а) наскільки ефективний потенціал міжнародного кримінального права щодо тероризму і б) чи існує необхідність реалізації такого потенціалу міжнародного (і внутрішнього) кримінального антитерористичного права у форматі окремої міжгалузевої міжсистемної галузі міжнародного права.