Міжнародне публічне право. Том 2
11.3. Запобігання й припинення тероризму як сфера дії міжнародного кримінального права
Затребуваність права як основоположного регулятивного інструмента світового порядку відповідає об’єктивному руху вперед людської цивілізації. У гущі цього об’єктивного розвитку виникають фактори, небезпечний конфліктоносний характер яких сигналізує суспільству про недосконалість або неконструктивність механізмів їхнього суспільно-політичного устрою та дисфункціональність систем, що його становлять. Тому реагування права на вказані фактори можуть передбачати широкий вплив на систему суспільно-політичного устрою, недосконалий характер якої здатний продукувати явища, що можуть втягнути суспільство в хаос.
До таких характерних явищ соціального життя й актуальних об’єктів міжнародного права слід віднести тероризм.
Це не випадково. У сучасному світі позначились тенденції, що вказують на набуття тероризмом функцій регулятивного механізму у відносинах між державами й іншими акторами міжнародних відносин. Навколо терористичних методів дій як визнаного ефективного своєю асиметричністю способу боротьби за досягнення політичних цілей у загрозливо небезпечній конфігурації консолідуються різноманітні політичні сили, які з різних соціально-економічних причин інфікуються екстремізмом.
Міжнародний контекст також має зростаюча загроза застосування в тероризмі засобів масового ураження.
Отже, постає питання про розширення й реорганізацію міжнародної боротьби з тероризмом, яка, зважаючи на принцип юрисдикції тієї чи іншої держави щодо терористичних актів, вчинюваних конкретними особами, а також у прямій чи побічній причетності до продукування терористичного конфлікту, полягає передусім у співпраці держав.
Створення міжнародно-правового механізму боротьби з тероризмом зумовлено також необхідністю дотримання прав і свобод людини, що витікає з природи правової держави як структурної основи сучасного міжнародного суспільства. Адже ескалація тероризму загрожує підвести це соціально-політичне явище до межі неконтрольованості з боку легітимних державних, міждержавних і міжнародних структур.
Оскільки саме право надає досконалий і ефективний засіб регулювання суспільних відносин, доцільно вивчати та критично оцінювати досвід міжнародно-правової боротьби з тероризмом. Ґрунтуючись на позитивних напрацюваннях, слід виводити міжнародне право на принципово новий рівень, адекватний до рівня сучасних терористичних загроз. Обмежуватись якимись локальними змінами 1 навіть істотними корективами в міжнародному праві в ситуації, Що складається, було б неправильно. Це не розв’яже проблеми, а за несприятливих обставин відіграватиме контпродуктивну роль, оскільки демонструватиме суспільству безсилість права перед тероризмом. Назріла необхідність у своєрідному правовому прориві, який би принципово змінив ідеологію антитерористичної боротьби, підходи у формуванні міжнародно-правових механізмів, а також розстановку сил і засобів, що використовуються в боротьбі з тероризмом. Це цілком узгоджується з доктриною, яка встановлює, що норма, створена узгодженою волею держав, не втрачає з нею зв´язку і в подальшому.