• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 2

11.1.1. Поняття, види і суть конфлікту

Конфлікт визнається як джерело розвитку особистості й суспільства і в цьому смислі визначається його конструктивна функція.

Терористичний конфлікт виник і розвивається в умовах міжнародного життя, має соціальний характер і зумовлений політичними цілями.

Під соціальним конфліктом зазвичай розуміється той вид протистояння, в якому протиборчі сторони прагнуть захопити територію або ресурси, загрожувати опозиційним індивідам чи групам, їхній власності, культурі, забезпечувати тим самим реалізацію життєво важливих для кожної зі сторін питань. Соціальний конфлікт, отже, обов’язково передбачає «свідоме» зіткнення двох протиборчих соціальних сторін на ґрунті суперечності, що виникла зі взаємовиключних інтересів або методів їхнього досягнення.

Політичний конфлікт - один із найважливіших різновидів соціального конфлікту, який близько співвідноситься з тероризмом з огляду на політичну суть останнього. Відмінні риси політичного конфлікт^´ зумовлені особливостями функціонування політики як однієї зі сфер життєдіяльності суспільства. Застосовно до тероризму підходящим є вузьке розуміння політики як сфери діяльності, пов’язаної з відносинами між різноманітними соціальними групами, ядром якої є проблема завоювання, утвердження і використання державної влади.

Отже, політичний аспект терористичного конфлікту виражається в такій значущій соціальній величині як влада - влада над фінансами, ресурсами, а зрештою підсумку над долями людей. Конфлікто- і теророутвірний механізм глобальної економіки становить за своєю суттю зосередження в руках меншості глобальної влади, здебільшого, через мережі «фінансової цивілізації» і віртуальної економіки. При цьому влада все більшою мірою стає предметом самоцінності. Не лише завдяки тому, що вона відкриває доступ до Розподілу матеріальних ресурсів, але й з огляду на те, що за допомогою влади передбачається й затверджується певна інтерпретація міжнародного життя в цілому.

Зважаючи на політичні й терористичні елементи соціального конфлікту, визначають такі його ознаки:

- наявність соціальної суперечності, що виражається в протилежності інтересів сторін, яке робить неможливим розв’язання конфлікту шляхом створення видимості відсутності суперечностей за рахунок демонстрації образу самогенеруючого екстремізму;

- усвідомлення сторонами протилежності інтересів, різниці шляхів реалізації їх, коли визначаються як мінімум два протилежних способи боротьби, що передбачають урешті-решт активну взаємодію, спрямовану на здолання суперечності;

- усвідомлення, що походить із філософського розуміння суперечностей, наявності їх у суб’єктів як носіїв конфлікту. Предметність конфлікту, що виходить із цього, дає змогу уявити його в конкретних «особах», а не апелювати знову до абстрактних категорій ефемерного (безґрунтовного) екстремізму;

- емоціонально-психологічна готовність до конфронтаційних дій з виборення своїх інтересів, що ґрунтується на значній соціальній підтримці;

- зіставність засобів боротьби як умова, що визначає реальність конфлікту й можливість його протікання в горизонтах масштабного соціального виміру;

- біполярна природа соціальної взаємодії, що передбачає одночасно взаємозв’язок і взаємопротилежність носіїв конфлікту, усуває будь-яку абстрактність у його причинах і наслідках;

- відсутність комунікації в межах конфліктної взаємодії між учасниками конфлікту, що забезпечується правовими постановами або взаємоприйнятними політичними рішеннями;

- зумовленість кризовістю функціонування соціальної системи в цілому або основоположних її інтересів, що супроводжується розладом їхньої контрпродуктивної цілісності;

- руйнація конфлікту є одним із основних засобів розв’язання суперечності, що сприяє врешті-решт розвиткові, приєднанню ДО соціального життя суспільних сил.

Зазначені характеристики соціального конфлікту цілком підходять до конфлікту, утворюваного тероризмом. Вони водночас красномовно вказують на основну помилку спеціалістів і міжнародного суспільства, що трактують тероризм однобічно, як терористичні акти, які виявляються у вибухах, підпалах, захопленнях заручників і т. ін.