Міжнародне публічне право. Том 2
Розділ 11. МІЖНАРОДНЕ АНТИТЕРОРИСТИЧНЕ ПРАВО
Виникнення й формування міжнародного антитерористичного права як міжгалузевої міжсистемної галузі міжнародного права є відповіддю на багатоаспектну й багаторівневу терористичну загрозу глобального характеру, в епіцентрі якої знаходиться небезпечний міжнародний злочин - тероризм.
Міжгалузевий характер міжнародного антитерористичного права визначається тим, що міжнародно-правове регулювання боротьби з тероризмом здійснюється із залученням можливостей норм і положень цілої низки галузей міжнародного права: міжнародного кримінального права, міжнародного права збройних конфліктів, міжнародного гуманітарного права, міжнародного права захисту прав людини та ін.
Міжсистемність міжнародного антитерористичного права вбачається у змісті його норм і положень, що формуються на ґрунті двох систем права: права міжнародного та права національного. Це об´єктивна реальність. Адже тероризм передусім - це злочинне міжнародне за своєю суттю явище і визначається як серйозне міжнародне правопорушення.
Водночас, дії, що складають злочин - тероризм, чиняться конкретними особами (зазвичай, громадянами держав), на території конкретних держав, щодо об’єктів та осіб, які також мають певну державну приналежність. До того ж і відповідальність за тероризм реалізується, здебільшого, через національні правові системи.
Самостійність міжнародного антитерористичного права визначається специфічними об’єктом і предметом міжнародно-правового регулювання, а також методом регулювання, що має риси, притаманні лише цій галузі міжнародного права.
Зокрема, об’єктом регулювання для міжнародного антитерористичного права є відносини держав, міжнародних організацій, фізичних осіб та інших акторів міжнародного життя, що складаються в процесі виникнення, дії тероризму й організації боротьби з ним.
Відповідно предмет регулювання міжнародного антитерористичного права становлять власне тероризм як злочин за міжнародним правом і діяльність інституційних систем і органів антитерористичної спрямованості міжнародного, регіонального та національного рівнів.
Правовий феномен тероризму створює складний сукупний суб´єкт складу цього міжнародного злочину, який віддзеркалює соціальний механізм його формування як продукту міжнародного суспільства в цілому, а не відірваної від соціуму купки радикально налаштованих екстремістів.
Звідси в основі галузевого методу міжнародного антитерористичного права лежить формування та дія правових норм і положень на базі широкого залучення можливостей і напрацювань міжнародних і національних галузей права, правових і суміжних із правом наук, що створює умови регулювання боротьби з проявами тероризму в усій багатоаспектності і багаторівневості їх.
Специфічними характеристиками методу міжнародного антитерористичного права є, по-перше, глобальний масштаб цілей правового регулювання і, по-друге, специфічний «змішаний» характер його правової дії. Воно утворюється внаслідок впливу абсолютної асиметрії терористичних актів як основного способу дій, що робить зіставними протиборчі можливості різних за воєнно-економічним потенціалом суб’єктів боротьби. Отже, правове поле дії міжнародного антитерористичного права створює в міжнародному суспільстві атмосферу усвідомлення спільного характеру проблеми подолання тероризму.
Не слід ототожнювати тероризм із кримінальною діяльністю. Він немовби розчинений усередині суспільства. Звідси, кажучи про правовий шлях здолання тероризму, слід зважити на те, що «вилучити» його із соціального «тіла» суспільства через уведення лише антитерористичних норм як таких неможливо, оскільки це явище складає матеріальну тканину суспільства.
Ефективність міжнародного антитерористичного права визначається можливостями його функціонування в комплексі політичних, економічних, культурологічних та інших факторів впливу на тероризм.
Антитерористичне право, його принципи й норми повинні будуватися так, щоб надавати регулятивного впливу на зміст і спрямованість розвитку суспільства й тим самим позбавити його потребі в такому квазірегулятивному засобі як тероризм.