Міжнародне публічне право. Том 2
9.2.1. Система підтримки миру й безпеки за Статутом ООН
Організація Об’єднаних Націй була створена як інструмент підтримання та зміцнення міжнародного миру й безпеки на основі спільних дій держав. Преамбула Статуту ООН встановила основи міжнародного миру: викорінювання війни; ствердження віри в основні права людини; підвищення значення міжнародного права; сприяння соціальному прогресу й поліпшенню умов життя при більшій свободі. - і визначила, що для цієї мети необхідно виконувати три основні умови: проявляти терпимість і жити разом у мирі один з одним, як добрі сусіди; об’єднати сили для підтримання міжнародного миру й безпеки; забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів використання збройних сил не інакше, як у загальних інтересах.
Відповідно до Статуту ООН підтримання міжнародного миру й безпеки повинно будуватися на базі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та здійснюватися Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки, компетенцію яких у цій сфері чітко розмежовано.
Генеральна Асамблея може обговорювати будь-які питання або справи, що стосуються підтримання міжнародного миру й безпеки, зокрема розглядати загальні принципи співробітництва в цій сфері та виробляти щодо них рекомендації для держав і Ради до або після обговорення.
На Раду Безпеки покладено основну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки (ст. 24). Вона - єдиний орган ООН, який має право виконувати дії, превентивні й примусові, від імені ООН, зокрема об’єднаними озброєними силами держав - членів ООН.
Статут ООН встановлює, що такі сили можуть застосовуватися за умов загрози миру, порушень миру та актів агресії для підтримання або відновлення міжнародного миру й безпеки «не інакше як у загальних інтересах» у виняткових випадках, коли інші заходи можуть виявитися або вже виявилися недостатніми, та не повинні використовуватися в цілях, які суперечать Статуту.
Ст. 43 визначає порядок надання членами ООН у розпорядження Ради Безпеки необхідних збройних сил, допомоги, засобів обслуговування: на основі особливої угоди або угод, що укладаються Радою з державами - членами ООН, з подальшою їхньою ратифікацією на вимогу Ради Безпеки, тобто на основі її рішення.
Рада Безпеки повинна розв’язувати всі питання, пов´язані зі створенням і застосуванням збройних сил, спираючись на допомогу й поради Військово-штабного Комітету (ВШК), що складається з начальників штабів постійних членів Ради або їхніх представників (ст. 47). Проте ні ст. 43, ні ст. 47 так і не були введені в дію через розбіжності між постійними членами Ради. Це призвело до фактичного припинення діяльності ВШК із 1947 р. й до імпровізаційної практики ООН у галузі створення і використання збройних сил.
В ООН було прийнято низку резолюцій і декларацій, спрямованих на зміцнення правових основ і підвищення ефективності механізму ООН щодо підтримання миру. З-поміж них треба відзначити Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки 1970 p., Визначення агресії, прийняте резолюцією Генеральної Асамблеї 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 p., Декларацію про запобігання й усунення суперечок і ситуацій, які можуть загрожувати міжнародному миру й безпеці, і про роль Організації Об’єднаних Націй в цій галузі 1988 p., резолюцію Генеральної Асамблеї 44/21 від 15 листопада 1989 р. про зміцнення міжнародного миру, безпеки й міжнародного співробітництва в усіх його аспектах відповідно до Статуту ООН.