• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

7.2.4. Органи міжнародних організацій

Міжурядові організації мають штаб-квартири та необхідну для ефективного здійснення своїх функцій систему основних і допоміжних органів, що охоплюють три рівні:

1. Вищі органи міжнародної організації.
2. Виконавчі й адміністративні органи.
3. Органи з урегулювання конфліктів.

1. Вищі органи міжнародної організації. Зазвичай вищим органом організації є сесія (асамблея, конгрес) представників усіх держав-членів, що скликається періодично. Вищі органи міжнародних організацій виконують такі функції:

1) виносять директивні рішення з найважливіших питань діяльності МО, які оформлюються як односторонні акти організації;

2) визначають стратегію діяльності міжнародної організації;

3) приймають рішення щодо прийому нових членів;

4) формують (здійснюють вибори, призначають, затверджують членів) виконавчі та інші органи;

5) створюють комітети та комісії, для здійснення останніми частини конкретних функцій вищих органів;

6) затверджують бюджет і контролюють його виконання.

У роботі вищих органів міжнародних організацій беруть участь усі члени міжнародних організацій (представники або представництва - місії). Вищі органи працюють сесійно (у пленарному варіанті), тому переважають такі їхні назви як: асамблеї, конференції, конгреси (часто «генеральні»).

У межах вищих органів створюються комітети та комісії - для розв’язання спеціальних питань. Вони поділяються на статутні (створені на основі статуту, положення) і створені за необхідності в процесі діяльності. Останні можуть бути постійними і тимчасовими.

2. Виконавчі й адміністративні органи. Усі організації мають постійні або тимчасові виконавчі органи з різними правовим статусом і компетенцією. Основна функція виконавчих органів - забезпечення поточної діяльності МО шляхом:

1) виконання директив вищих органів;

2) прийняття оперативних рішень із поточних питань;

3) підготовки проектів рішень для вищих органів.

їхні назви: ради, ради директорів, комітети, виконкоми, бюро й інші органи.

Вибори членів виконавчих органів, зазвичай, здійснюються на основі принципу справедливого географічного представництва.

Адміністративні органи - секретаріати. Адміністративний апарат очолює виконавчий секретар (генеральний секретар) організації. Основна функція - адміністративно-технічна робота, зокрема:

1) упорядкування розсилання документів МО;

2) реєстрація опрацювання документів, що надходять;

3) контроль за щоденною діяльністю організації та інші питання.

Внутрішня організація діяльності адміністративних органів.

Персонал секретаріату працює за винагороду, несе відповідальність тільки перед міжнародною організацією і складається з:

1) вищих адміністративних посадових осіб;

2) класу спеціалістів;

3) обслуговуючого персоналу.

Очолює секретаріат Генеральний секретар (або директор) міжнародної організації.

3. Органи з урегулювання конфліктів. Кожна міжнародна організація має механізми вирішення спорів, часто інституціалізовані як постійні органи, зокрема юридичні комітети, палати, арбітражі та суди. З-поміж останніх слід, насамперед, визначити: Міжнародний суд ООН, Європейський суд із прав людини, Суд ЄС, Адміністративний трибунал ООН, адміністративний трибунал МОП, адміністративний трибунал ОАД, міжнародний трибунал із морського права, МЦУІС, Орган з урегулювання суперечок на основі Генеральної Ради СОТ та ін. Функції цих органів: розгляд та врегулювання суперечок між членами міжнародних організацій, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами.