Міжнародне публічне право. Том 1

6.5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів

Важливою процедурою, пов’язаною з чинністю і дією міжнародних договорів, є процедура їхнього припинення або призупинення. що регулюються ст.ст. 54-64 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. Міжнародний договір може бути припинено за взаємною згодою його учасників або відповідно до положень самого договору (ст. 54). Найчастіше юридичною підставою припинення договору є закінчення строку його дії або його виконання.

У багатьох договорах обумовлена можливість їхньої денонсації, тобто одностороннього правомірного припинення договору на умовах, у ньому зазначених. Навіть коли в договорі не міститься формального положення про можливість його денонсації, вона визнається можливою, якщо це випливає з характеру договору . Якщо ж було встановлено, що учасники договору мали намір допустити можливість денонсації, то в такому випадку повідомлення про денонсацію має бути направлене не менш, ніж за 12 місяців (ст. 56 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p.).

Міжнародний договір також може бути анульований. Це означає, що держава правомірно припинила договір в односторонньому порядку на умовах, які в ньому не передбачені. Підстави для анулювання міжнародного договору визначені у ст.ст. 60-64 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p.), а саме:

  1. Істотне порушення положень договору іншими учасниками.
  2. Подальша неможливість виконання договору.
  3. Докорінна зміна обставин.
  4. Розірвання дипломатичних або консульських відносин між державами-учасниками договору.
  5. Виникнення нової імперативної норми загального міжнародного права jus cogens, якій суперечать положення договору.

Істотним порушенням, яке дає право іншій стороні відмовитися від виконання договору, відповідно до п. З ст. 60 Віденської конвенції 1969 р. є порушення, що полягає в такій відмові від договору, яка не допускається даною конвенцією, і недотриманні положення, що має істотне значення для здійснення об’єкта і цілей договору.

Посилання на неможливість виконання договору буде правомірним, якщо безповоротно зник об’єкт, необхідний для виконання договору. Однак не можна посилатися на таку обставину, якщо ця неможливість стала наслідком порушення самим учасником договору зобов’язань із цього договору або іншого міжнародного зобов’язання, взятого тім на себе щодо будь-якого іншого учасника договору (ст. 61).

Міжнародні договори діють на умові rebus sic stantibus (незмінності обставин). При цьому проста зміна обставин не спричинює правових наслідків для учасників договору. Лише докорінна зміна обставин і тільки за умови, що наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов´язковість для них Договору або наслідки зміни обставин докорінно змінюють сферу ДІЇ зобов’язань, які все ще підлягають виконанню, надає право на анулювання міжнародного договору. Однак посилання на докорінну зміну обставин як на підставу припинення договору або виходу 3 нього є неправомірним у випадках, коли договір встановлює державний кордон, або якщо докорінна зміна обставин, на яку посилається учасник, є результатом порушення ним зобов’язань за договором або іншим міжнародним зобов’язанням, взятим цим учасником на себе стосовно будь-якого іншого учасника договору (ст. 62).

Скорочення кількості учасників багатосторонніх договорів, через яке кількість учасників договору може стати меншою за мінімально необхідну для чинності відповідного договору не призводить до автоматичної втрати ним чинності: міжнародний договір все одно зберігає свою чинність, якщо інше не передбачено самим цим договором (ст. 63).

Призупинення дії міжнародного договору означає лише тимчасове припинення його дії і може здійснюватися як стосовно усіх учасників договору, так і стосовно окремого учасника (або частини учасників) договору - відповідно до положень договору або за згодою учасників.

При цьому два чи кілька учасників багатостороннього договору можуть укласти угоду про призупинення дії договору у відносинах між собою, якщо таке призупинення передбачається договором або не забороняється ним, а також, якщо воно не впливає на реалізацію прав і обов’язків інших учасників і не є несумісним із цілями й об’єктом договору (ст. 58).

Література

  1. Sadat-Akhavi S. A. Methods of Resolving Conflicts between Treates / S. A. Sadat-Akhavi. - Boston: Harvard University Press, 2003. - 148 p.
  2. Лукашук И. И. Современное право международных договоров / И. И. Лукашук- М. : Международные отношения, 2004. Т.1.-452 с.
  3. Лукашук И. И. Стороны в международных договорах / И. И. Лукашук. - М.: Международные отношения, 1966. - 121 с.
  4. Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; отв. ред. К. А. Бекяшев. - М. : Проспект. 2010. - С. 279-302.
  5. Мережко О. О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики / О. О. Мережко. - К. : Таксон, 2002. - 346 с.
  6. Міжнародне право. Основні галузі: підруч. / за ред. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - С. 9-35.
  7. Динь Н. К. Международное публичное право: в 2 т. /Н. К. Динь, П. Дайе, А. Пелле. - К.: Сфера, 2000. - Т. 1. - С. 59-239.
  8. Осминин Б. И. Принятие и реализация государствами международных договорных обязательств / Б. И. Осминин. - М. : Международные отношения, 2006. - 177 с.
  9. Чубарєв В. Л. Елементарний курс права міжнародних договорів: навч. посіб. / В. Л. Чубарєв. - К. : Правові джерела, 2001. - 176 с.