Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки

4.1. Соціально-політичні і філософські погляди Джона Локка

Джон Локк (1632-1704) - видатний англійський філософ і просвітитель, засновник матеріалістичного сенсуалізму, ідеолог молодої буржуазії, за визначенням Ф.Енгельса “син класового компромісу 1688 р.” між буржуазією й аристократією.

Народився в сім’ї адвоката, початкову освіту здобув вдома, закінчив Вестмістерську середню школу й Оксфордський університет. Працював викладачем грецької мови і літератури, риторики й етики в університеті, домашнім лікарем і вихователем онука графа Шефтсбері, з яким емігрував до Голландії; повернувся до Англії після революції 1688 р.

У своїх працях намагався обґрунтувати новий державний устрій Англії, пропагував договірну теорію походження держави і права. Доводив, що всі люди були спочатку вільними і рівними, свої природні права вони добровільно передали правителям, щоб ті захищали їх життя, свободу, майно. Звідси випливало, що носієм верховної влади є народ, який може забрати назад владу у монарха, якщо той не виправдає довіри.

У своїй основній філософській праці “Досвід про людський розум” критикував теорію “вроджених ідей” і розробив вчення про походження знань з чуттєвого досвіду. Душу новонародженого порівнював з “чистою дошкою” (tabula rasa), яка наповнюється уявленнями, принципами в результаті дій навколишнього світу на органи відчуттів - єдиного джерела пізнання.

Звідси - висока оцінка ролі виховання в розвитку людини. Вчення Локка про походження знань та ідей з чуттєвого досвіду озброювало буржуазію в її боротьбі проти феодальної аристократії, яка проповідувала вродженість ідей, “рицарських якостей”, здатності до управління державою, особливі права знаті на освіту.

Філософія Локка дуалістична. З одного боку, він твердив, що уявлення приходять у нашу свідомість через органи відчуття (матеріалістичний сенсуалізм). З другого, крім зовнішнього досвіду, існує досвід внутрішній, що є власною діяльністю розуму. Це елементи ідеалізму, коли стверджується, що істина полягає не у відображенні у нашій свідомості об’єктивної дійсності, а в погодженні уявлень і понять одне з одним. Виходячи з цього положення, Локк розробив низку питань емпіричної психології, що ґрунтується на самоспостереженні. Він надавав особливого значення розуму людини, який визначає, що приносить щастя і користь. Виховання розуму у Локка набуває тому особливого значення.

Локк відкинув ідеалістичний погляд на мораль, моральні поняття як вроджені категорії, висунув прогресивне положення про рівність усіх людей за своєю природою. Але Локк не відкидав Бога як творця всіх речей і вважав, що треба дуже рано давати дитині поняття про нього.

Педагогічні погляди Локка тісно пов’язані з його філософією: він різко виступив проти середньовічних уявлень про першогріх людини, проти пригноблення особистості, зубріння, проголосив велику силу виховання, виступав за озброєння учнів реальними знаннями, вимагав вивчення психології дітей.