• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

6.1.1. Загальні положення

Право міжнародних договорів визначається як галузь міжнародного права, що становить собою систему міжнародно-правових норм, які регулюють відносини між державами й іншими суб’єктами міжнародного права з приводу укладання, дії і припинення міжнародних договорів.

Перші міжнародні договори, що дійшли до нас, належать до досить віддаленої історичної ретроспективи. Зокрема, М. О. Баймуратов зазначає як перший в історії цивілізації міжнародний договір - угоду між фараоном Єгипту Рамзесом II і хетським царем Хатгусилісом III, укладений близько 1270 р. до н. е. У цьому ж сенсі А. І. Дмитрієв і В. 1. Муравйов вказують на договір правителів месопотамських міст Умми і Лагашу близько 3100 р. до н. е. Однак найбільш інтенсивного розвитку міжнародно-договірна практика набула в періоди нової і новітньої історії - особливо в ХІХ-ХХ1 ст., що зумовило нагальну необхідність кодифікації права міжнародних договорів загалом як галузі міжнародного публічного права.

Міжнародний договір означає міжнародну домовленість між суб’єктами міжнародного права, укладену в письмовій формі та врегульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, у двох або в кількох взаємопов’язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.

Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного права, важливим інструментом здійснення зовнішньої функції держави. На підставі міжнародних договорів засновуються і функціонують міждержавні організації. Зміни, що відбуваються в праві міжнародних договорів, неминуче зачіпають інші галузі міжнародного права.

Тому право міжнародних договорів займає особливе місце в системі міжнародного права, будучи однією з провідних її галузей. Норми й інститути розглянутої галузі покликані забезпечити стабільність міжнародно-договірної практики, тому вони поширюються на всі види міжнародних угод, незалежно від їхньої форми й конкретного найменування, кількості й видів суб’єктів міжнародного права, що беруть у них участь, об’єкта й предмета регулювання. Усталена договірна практика є запорукою стабільності міжнародних відносин.

Право договорів ґрунтується на принципі «договори повинні дотримуватися» (pacta sunt servanda), значення якого в сучасних умовах істотно зростає, і який, на думку А. Н. Талалаєва та І.І. Лукашука, має імперативний характер як норма jus cogens. Цей принцип закріплено і в ст. 2 Статуту ООН. Як основний принцип МП він відомий у формулюванні принципу сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. Даний принцип не тільки містить вимогу дотримання договору, але і встановлює обов’язок його виконання державами з належною сумлінністю.