Міжнародне публічне право. Том 1
5.3.2. Функції консульських установ
Вичерпний перелік консульських функцій дуже важко визначити, оскільки вони не містяться в єдиному міжнародно-правовому акті, а випливають зі звичаєвого права, договірного права, внутрішньодержавного права та консульських інструкцій.
Компетенція консула постійно розширюється зі зростанням інтенсивності міжнародних відносин як приватно-правового, так і міжурядового характеру. Консульська служба захищає інтереси своїх громадян за кордоном і виконує завдання з реалізації зовнішньоекономічної політики держави.
Консульська діяльність надзвичайно різноманітна, тому консульські функції доцільно поділити на дві великі групи: консульські функції загального характеру і консульські функції спеціального характеру.
Функції загального характеру закріплені у консульських конвенціях. Треба зазначити, що перелік консульських функцій, за Віденською конвенцією 1963 p., не є вичерпним і з її положень випливає, що консул може виконувати також інші функції, покладені на нього акредитуючою державою. А тому більш докладно консульські функції закріплені в консульських статутах держав.
На думку І. П. Блищенка, консульські функції поділяють на:
1) інформаційні;
2) консультативні (адміністративні);
3) юрисдикційні.
У межах реалізації першої функції консул інформує уряд своєї держави про економічне, торговельне, культурне і політичне становище в його консульському окрузі.
Щодо другої функції, консул надає консультації фізичним особам своєї держави й уповноважений представляти їхні інтереси перед органами держави перебування, а також консультує капітанів торгових і військових суден. За потреби він виступає посередником у їхніх зносинах із владою порту приймаючої держави.
Відповідно до третьої функції консул виконує обов’язки посадової особи громадянського стану (реєструє народження дитини, шлюб), є нотаріусом з питань засвідчення документів та їхньої легалізації, може зберігати заповіти і виступати в суді зі спадкових питань.
Щодо спеціальних консульських функцій, то можна виділити
такі:
1) адміністративні;
2) судові;
3) пов´язані з морським і повітряним транспортом.
Однією з найважливіших адміністративних функцій консульської установи є функція, пов’язана з питаннями громадянства та статусу юридичних осіб. Згідно зі ст. 20 Консульського статуту України, консул зобов’язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи та громадяни України в повному обсязі користувалися всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування, і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями. Консул зобов´язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб і громадян України.
Консульські установи видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, тимчасові паспорти громадянина України, проїзні документи дитини, документи про припинення громадянства України.
Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі. Він реєструє громадян акредитуючої держави, які мають постійне місце проживання в консульському окрузі, хоча це й не суперечить можливості реєстрації осіб, які прибули на незначний термін.
Консул сприяє проведенню загальноукраїнського референдуму, виборів Президента України, народних депутатів України відповідно до законодавства України та країни перебування.
Крім цього, консул інформує громадян України, які тимчасово перебувають у його консульському окрузі, про чинне законодавство держави перебування, а також про практику його застосування та про місцеві звичаї.
Консул уповноважений без окремого доручення представляти в установах держави перебування громадян своєї держави.
З-поміж важливих консульських функцій адміністративного характеру доцільно виділити видачу паспортів та віз або інших документів, необхідних для перетину кордону та здійснення міжнародних поїздок.
Норми консульського права уповноважують консула вчиняти функції щодо укладення та розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки та піклування, реєстрації актів громадянського стану.
Норми консульського права покладають на відповідні владні органи приймаючої держави обов’язок інформувати консульську установу акредитуючої держави про кожен випадок арешту, затримання або позбавлення волі в іншій формі. Консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина акредитуючої держави, який перебуває у в’язниці, під вартою або затриманий, для розмови з ним, а також листуватися з ним та вживати заходів для забезпечення йому юридичного представництва. Однією з найважливіших і найскладніших у цій групі є функція представництва або забезпечення належного представництва громадян акредитуючої держави в судових та інших установах держави перебування з метою одержання, відповідно до законів і правил держави перебування, розпоряджень про попередні заходи, що обмежують права та інтереси цих громадян. Свої представницькі функції консул виконує перед усіма судовими органами та органами виконавчої влади і самоврядування, розташованими на території консульського округу.
Значний обсяг у діяльності консульських посадових осіб займають нотаріальні функції. Вони закріплені у Віденській конвенції 1963 р. і конкретизуються у двосторонніх конвенціях і внутрішньому законодавстві акредитуючої держави. Зокрема ст. 44 Консульського статуту України вміщує докладний перелік нотаріальних дій, які вчиняються консулом:
1) посвідчує угоди (договори, заповіти, довіреності та інше), крім договорів про відчуження й заставу житлових будинків, що знаходяться в Україні;
2) вживає заходів до охорони спадкового майна;
3) видає свідоцтво про право на спадщину;
4) видає свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя;
5) засвідчує достовірність копій документів і виписок із них;
6) засвідчує правдивість підпису на документах;
7) засвідчує достовірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
8) посвідчує факт, що громадянин живий;
9) посвідчує факт перебування громадянина в певному місці;
10) посвідчує тотожність громадянина з особою, зображеною на фото;
11) посвідчує час пред’явлення документів;
12) приймає в депозит грошові суми та цінні папери;
13) приймає на зберігання документи;
14) забезпечує докази;
15) вчинює морські протести;
16) вчинює виконавчі написи.
Нотаріальні дії виконуються у приміщенні консульської установи. При цьому консул, який вчиняє нотаріальні дії, зобов’язаний зберігати таємницю вчинюваних дій.
Якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України, консул відмовляє у вчиненні такої дії.
Певну частку в діяльності консульських посадових осіб становить функція опіки та піклування. Якщо компетентні органи держави перебування мають відповідну інформацію, вони зобов’язані:
1) у випадку смерті громадянина акредитуючої держави невідкладно повідомити про це консульську установу, в окрузі якої сталася смерть;
2) невідкладно повідомити компетентну консульську установу про будь-який випадок, коли призначення опікуна або піклувальника не відповідає інтересам неповнолітньої або іншої особи, яка не є повністю дієздатною і є громадянином акредитуючої держави (ст. 37 Віденської конвенції 1963 p.).
Третю групу формують функції консула щодо морських і повітряних суден. Компетенція консула щодо морських суден належить до найдавніших і найважливіших його функцій. За відсутності в державі перебування військово-морських (військових) аташе України консул бере участь у розв’язанні всіх питань, що стосуються заходу кораблів у порти, розташовані в межах консульського округу.
Консул зобов’язаний за першої нагоди особисто відвідати корабель чи групу кораблів, що прибула. Якщо судно, що перебуває у плаванні під прапором акредитуючої держави, зазнає катастрофи або аварії, сяде на мілину або з будь-яких причин не зможе самостійно продовжувати плавання, компетентні органи держави перебування негайно повідомляють консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку людей, які є на борту судна, вантажу або іншого майна. Під час аварії, зіткнень кораблів та інших морських подій консул вживає всіх залежних від нього заходів, дозволених місцевим законодавством, щодо захисту вантажу та судна, його інвентаризації та збереження.
Якщо відбувалися рятувальні роботи, то місцевий суд, зазвичай, дозволяє консулу отримати врятоване майно після оплати цих робіт.
У разі придбання судна за кордоном консул видає тимчасове свідоцтво на право плавання під державним прапором України.
Що стосується функції консула щодо цивільних повітряних суден, він надає допомогу командирові екіпажу і пасажирам цивільного повітряного судна своєї держави у зносинах з властями держави перебування, а також вживає всіх заходів для повернення за потреби повітряного судна, його екіпажу і пасажирів у власну державу або ж для продовження польоту.
Треба зазначити, що положення Віденської конвенції 1963 р. та двосторонніх консульських конвенцій не розкривають, по суті, зміст цієї функції в широкому обсязі. Але оскільки це питання стосується інтересів багатьох держав, воно докладніше закріплене в їхніх консульських статутах.