• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

5.1.1. Поняття права зовнішніх зносин

За дефініцією визнаного авторитета в цій галузі МП К. К. Сандровського, «право зовнішніх зносин - це система норм і принципів міжнародного права, що регулюють на погодженій загальнодемократичній основі офіційні зв’язки і відносини між суб’єктами міжнародного права, які встановлюються і підтримуються їхніми органами зовнішніх зносин».

Норми й принципи регулювання зносин між народам й державами є чи не найдавнішими в міжнародному праві, але переважну більшість своєї історії вони існували як звичаєве право. Нині їх кодифіковано (див. далі), завдяки чому право зовнішніх зносин (часто його розглядають як дипломатичне право в широкому сенсі) структуровано в чотирьох змістових блоках: право власне дипломатичних зносин (у вузькому сенсі); консульське право; право спеціальних місій і право представництв держав-членів при міжнародних організаціях.

Слід зазначити, що зовнішні зносини також розглядаються в широкому й вузькому сенсі. У широкому сенсі під цим терміном розуміють систему зовнішніх зв’язків усіх суб’єктів національної приналежності, що діють на території держави: її органів і посадових осіб, усіх її фізичних, юридичних осіб, а також інших асоціацій індивідів. Зовнішні зносини у вузькому сенсі можна визначити як ту частину загальної системи міжнародних зносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів зносини між державами й іншими суб’єктами міжнародного права з метою здійснення їхніх зовнішніх функцій мирними засобами, відповідно до норм міжнародного права. Таким чином, основною метою зовнішніх зносин у вузькому значенні є реалізація зовнішніх функцій держави - сукупності основних напрямів її діяльності, що здійснюються за її межами.

Діяльність у галузі зовнішніх зносин має особливості, що відрізняють її від інших форм підтримки міжнародних відносин. По-перше її провадять органи, наділені відповідною компетенцією. По-друге, зовнішні зносини врегульовані міжнародним правом. По-третє, діяльність у галузі зовнішніх зносин - це зовнішньополітична діяльність.