• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

4.4. Території зі змішаним режимом

Існують території, які хоч і не входять до складу державних територій, але певні держави мають на них суверенні права та відповідну юрисдикцію. Території зі змішаним режимом - це території, на яких діють норми як міжнародного, так і національного права прибережних держав. До складу територій зі змішаним режимом належать: прилегла зона, континентальний шельф, виключна економічна зона, міжнародні ріки, міжнародні морські канали, міжнародні протоки тощо.

Щодо континентального шельфу і виключних економічних зон, то за кожною прибережною державою закріплено права на розвідування й розроблення природних ресурсів прилеглих до неї континентального шельфу та виняткової економічної зони, а також на охорону природного середовища цих територій (Конвенція про континентальний шельф 1958 p., Конвенція ООН з морського права 1982 p.).

У визначенні обсягу прав держави щодо континентального шельфу та виключної економічної зони основна роль належить міжнародному праву, а не внутрішньому. Суверенітет держави поширюється також на штучні острови, установки та споруди, що знаходяться на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні. Так, в Україні, з метою визначення правового режиму виняткової (морської) економічної зони, було прийнято Закон «Про виключну (морську) економічну зону України» 1995 р.

Під прилеглою зоною розуміють зону, прилеглу до територіального моря, і в межах якої прибережна держава здійснює контроль у визначених міжнародним правом цілях. Ширина прилеглої зони, статус якої регулюється Конвенцією ООН з морського права 1982 p., складає 24 морських милі. Прилегла зона може встановлюватися для здійснення контролю щодо іноземних суден, які прямують до територіального моря, з метою недопущення порушень митних, фіскальних, санітарних і імміграційних законів і правил прибережної держави.

Особлива ситуація пов’язана з правовим регулюванням сухопутної державної території загального користування - арктичним архіпелагом Свальбард (Шпіцберген), що нині належить Норвегії. З одного боку, архіпелаг - суверенна частина Норвегії, а, з іншого, згідно з Паризьким договором про Шпіцберген 1920 р. на ньому діє режим загального користування (тобто така територія визнається міжнародною).