Міжнародне публічне право. Том 1
4.3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції проголошене Конвенцією ООН з морського права 1982 р. загальним надбанням людства. Територія дна морів та океанів за межами континентального шельфу, що отримала назву міжнародного району морського дна, не підлягає національному привласненню. Жодна держава не може претендувати на суверенітет або суверенні права чи здійснювати їх щодо будь-якої частини району чи його ресурсів і жодна держава, фізична чи юридична особа не може привласнювати будь-яку їх частину (ст. 137 Конвенції).
Статус цього виду міжнародної території характеризується деякими важливими рисами:
1) унеможливлення національної юрисдикції;
2) діяльність на ній задля блага всього людства (ст. 140);
3) використання винятково в мирних цілях (ст. 141);
4) здійснення всіх прав на ресурси території (району), що належить людству, спеціальним Міжнародним органом з морського дна (ч. 1 ст. 153);
5) паралельне розроблення ресурсів: Міжнародним органом через своє підприємство і державами-учасницями Конвенції ООН з морського права «в асоціації з Міжнародним органом» чи державними підприємствами або ж фізичними чи юридичними особами, що мають громадянство державу час ниць, чи які знаходяться під ефективним контролем цих держав (п. «б» ч. 2 ст. 153);
6) невизнання багатьма розвиненими державами світу. Так, у серпні 1984 р. США, Великобританія, ФРН і ще п’ять інших держав уклали сепаратні угоди із забезпечення розроблення мінеральних ресурсів перспективних районів дна Світового океану, що порушує положення зазначеної Конвенції.