• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

4.3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним

Відкрите море - це частина Світового океану, розташована за межами дії національної юрисдикції будь-якої держави. Відкрите море належить до територій із міжнародним правовим режимом, тобто це частина моря за межами територіального моря та внутрішніх вод будь-якої держави.

Принцип свободи відкритого моря - як звичаєвий принцип загального права, закріплений Женевською конвенцією про відкрите море 1958 р. - встановлює, що жодна держава не може поширювати свій суверенітет на відкрите море та повітряний простір над ним. Відкрите море знаходиться в спільному користуванні всіх держав і є спільним надбанням усього людства.

Користування водами відкритого моря здійснюється на основі загальновизнаних у міжнародному праві «свобод відкритого моря»: за Конвенцією про відкрите море 1958 р. усі держави мають право на торговельне та військове судноплавство у відкритому морі, на рибальство, прокладання кабелів і трубопроводів. Повітряні судна всіх держав можуть вільно пересуватися над відкритим морем.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. конкретизувала деякі положення щодо свобод відкритого моря. Відкрите море відкрите для всіх держав, як прибережних, так і тих держав, що не мають виходу до моря. Свобода відкритого моря, як для прибережних держав, так і для держав, що не мають виходу до моря, містить: свободу судноплавства; свободу польотів; свободу прокладання підводних кабелів і трубопроводів; свободу зводити штучні острови та інші установки, які допускаються згідно з міжнародним правом; свободу риболовлі і свободу наукових досліджень. Усі держави здійснюють ці свободи, враховуючи інтереси інших держав у користуванні свободою відкритого моря, а також права щодо діяльності в міжнародному районі морського дна.

Кожна держава, незалежно від того, є вона прибережною чи такою, що не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі. Судно повинно плавати під прапором лише однієї держави і, крім виняткових випадків, підпадає під юрисдикцію цієї держави у відкритому морі. Кожна держава щодо суден, які ходять під її прапором, веде реєстр їх, вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки на морі тощо. Судно не може змінити свій прапор під час плавання чи стоянки при заході в порт, крім випадків дійсного переходу права власності чи зміни реєстрації.

Переслідування у відкритому морі «по гарячих слідах» іноземного судна може розпочатись, якщо компетентні органи влади прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони й правила цієї держави. Таке переслідування повинне розпочатися тоді, коли іноземне судно чи одна з його шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, в архіпелажних водах, у територіальному морі чи в прилеглій зоні держави, що переслідує, і може тривати за межами територіального моря чи прилеглої зони лише за умови, якщо воно не переривалося. Зазначене право переслідування припиняється, щойно переслідуване судно входить у територіальне море своєї держави чи в територіальне море будь-якої третьої держави.

Правомірним вважається використання відкритого моря винятково в мирних цілях. Проте залишається чинною норма про те, що у військовий час відкрите море може бути театром військових дій без додаткового оголошення війни.