• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

4.2.4. Державний кордон

Питання про територію держави - це насамперед питання про кордони. Державні кордони становлять собою лінії, позначені на картах (а за найменшої можливості й на місцевості), і вертикальні поверхні до кордону земного простору з космосом, з одного боку, а з іншого боку - до центру Землі вглиб її надр, що проходять по цих лініях, а практично - на доступну для проникнення в надра глибину.

У ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. міститься визначення державного кордону України, під яким розуміють лінію і вертикальну поверхню, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Фактично державний кордон - юридично обґрунтована умовна лінія, що визначає межі державної території. Але оскільки кордон визначає межі не лише поверхні державної території, але також її надр і повітря, то він нагадує щось подібне до поверхні конуса, зверненого вузьким кінцем (вершиною) до центру Землі, при цьому власне державною територією буде «тіло» самого конуса.

Типи кордонів. Розрізняють сухопутні, водні та повітряні кордони державної території. Деякі вчені виділяють і кордони надр. Повітряні кордони та кордони надр похідні від сухопутних та водних кордонів. Сухопутні та водні кордони встановлюються за угодою між державами, морські кордони - законодавчим актом прибережної держави відповідно до норм міжнародного права. Сухопутні кордони вважають за краще проводити по характерних точках, лініях рельєфу чи ясно видимих орієнтирах. Ними можуть бути ріки, гори тощо. Такі кордони чітко розрізнювані і викликають менше непорозумінь. їх називають природними кордонами.

Часто кордони доводиться проводити між умовними точками без природних орієнтирів. При цьому повинні враховуватися інтереси місцевого населення. Відомі також так звані географічні кордони, які збігаються з меридіанами та паралелями географічної сітки.

Водні кордони на ріках встановлюються так: якщо ріка судноплавна, то посередині основного фарватеру чи за тальвегом (лінія найбільших глибин); якщо ж річка несудноплавна чи це потік, - то посередині; якщо в ріки є кілька рукавів, посередині головного рукава. Однак за угодою між державами кордон може бути встановлений по-іншому.

На озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з’єднує виходи кордону до берегів водойми. Кордон, що проходить по річці, озеру чи іншій водоймі, не переміщується при зміні контуру берегів чи рівня води та при відхиленні русла ріки.

Після створення водосховища чи іншої штучної водойми кордон залишається на тому ж місці, де він проходив до затоплення. Він лише перетворюється з сухопутного на водний. Через мости та греблі кордон проходить по центру цих споруд, незалежно від водного кордону.

Морські кордони збігаються із зовнішніми кордонами територіальних вод. Відповідно до міжнародного права Україна встановила 12-мильну ширину цих вод.

Порядок облаштування та охорони кордонів. Режим державного кордону передбачає наявність кількох умов, а саме:

1) схоронність території держави;

2) міжнародне визнання;

3) міжнародне встановлення.

Правове оформлення схоронності території держави здійснюється через процедури їхнього визнання та встановлення. Міжнародно визнаними державними кордонами називають лінії розмежування державних територій чи лінії відмежування території держави від територій з іншим правовим режимом, проходження яких узгоджено суміжними державами. Міжнародне визнання кордонів може здійснюватися і шляхом укладання багатосторонніх міждержавних договорів. Визнання кордонів нерозривно пов’язано з їхнім міжнародним встановленням.

Лінія проходження кордону та його режим закріплюються Договорами прикордонних держав. Відомі також випадки, коли традиційний кордон визнається без договірного оформлення, спирається на норми міжнародного звичаєвого права, що склалося.

спорах щодо традиційних кордонів міжнародні судові органи, зазвичай, виносять рішення, що підтверджують такі кордони.

Юридичне оформлення кордону є водночас і закріпленням права на розташовану на ній територію. Міжнародне встановлення кордонів передбачає певну правову процедуру, опрацьовану сторіччями практики міждержавних відносин. Ця процедура складається з двох процесів, що доповнюють один одного. Для міжнародного встановлення кордони повинні бути делімітовані і демарковані. Тобто існують дві стадії встановлення державних кордонів.

Делімітація державного кордону означає докладний опис у договорі чи максимально точне безпосереднє позначення лінії її проходження на спеціальних картах, що складають невід’ємну частину міждержавного договору про делімітацію.

Демаркація кордону є процесом проведення та позначення лінії кордону на місцевості на підставі документа про делімітацію, встановлення прикордонних знаків, складання відповідних документів. З метою проведення демаркації створюються змішані комісії на паритетних засадах: вони визначають і позначають проходження лінії державного кордону на місцевості шляхом спорудження спеціальних прикордонних знаків. Про всі дії по демаркації складаються спеціальні документи: протокол-опис проходження кордону, карта з нанесенням на неї лінії кордону, а також протоколи на кожний прикордонний знак.

Іноді виникає потреба в редемаркації державного кордону, тобто перевірці, відновленні, заміні чи встановленні нових прикордонних знаків. Редемаркація здійснюється на підставі спеціальних угод. Редемаркація може бути пов’язана з обміном ділянками, з приведенням кордону до вимог норм міжнародного права.

Для забезпечення недоторканності державних кордонів на основі законодавства та міжнародних договорів на кордоні встановлюється прикордонний режим, що покликаний забезпечити безпеку держави, а також бути своєрідним фільтром, який відкриває простір для правомірних зв´язків і заважає в’їздам і виїздам, що суперечать інтересам держави. Перетин кордону дозволяється за наявності відповідних документів і лише в пунктах пропуску, що визначаються внутрішньодержавним правом та міжнародними договорами. Режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання й перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається Законом (ст. 8 Закону України «Про державний кордон України»), іншими актами законодавства України та міжнародними договорами України.

При делімітації державою свого кордону з територією, що має інший правовий статус (відкритим морем, територією з перехідним правовим режимом), цей кордон вважається міжнародно визнаним і встановленим, якщо лінія його проходження явно чи хоча б мовчазно визнається іншими державами. Між процедурами делімітації та демаркації досить часто трапляються істотні часові розриви, коли підтверджені правовим шляхом кордони на місцевості тривалий час не позначаються.

Згідно з положеннями міжнародного права розв’язувалося питання про кордон України з новими незалежними державами, утвореними на території колишнього СРСР. Він збігається з попередніми кордонами адміністративно-територіального поділу СРСР.