• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

4.1.1. Визначення і зміст інституту території

Держава як основний суб’єкт міжнародного права не може існувати без юридично приналежної їй території. Коли конкретна держава чи держава як абстрактний суб’єкт міжнародного права є предметом оцінювання й обговорення в міжнародному праві, то насамперед вона характеризується єдністю таких ознак, як населення, легітимна влада і територія.

Поняття «територія» походить від лат. terra - земля і в розширеному сенсі означає простір певної природної стихії. Слід розрізняти поняття «територія» у фізичному, економічному та юридичному сенсі.

У фізичному (вузькому) сенсі територія - це реальна природна твердь (від лат. «terra» - суходіл), а ширше - це все природне середовище - вмістилище надр, ґрунтів, джерел, водойм, лісів, земної фауни і флори.

В економічному сенсі територія є джерелом ресурсів, матеріальною основою місцевих громад, держав у межах їхніх територій, зрештою - людства з його світовою економікою.

У міжнародному праві термін «територія» означає земний чи позаземний простір, що має певний правовий статус і відповідний правовий режим, і відокремлений від інших просторів реальними чи умовними кордонами.

Територія (лат. territorium - область, територія, від terra - земля) в міжнародному праві - частина земної кулі (суша, води і повітряний простір над ними) та космічний простір і небесні тіла, що в ньому знаходяться.