• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

3.5.4. Правонаступництво щодо державної власності

До правонаступництва щодо державної власності, архівів і боргів застосовуються норми міжнародного звичаєвого права, основні з яких кодифіковані у Віденській конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р. Основним засобом регулювання проблем правонаступництва між сторонами згідно з Конвенцією є конкретні домовленості між ними. І лише у випадку, коли така угода відсутня, застосовуються правила Конвенції.

Державна власність держави-попередниці - це майно, майнові права й інтереси, що на момент правонаступництва держав належали їй відповідно до внутрішнього права держави-попередниці. Міжнародне право не визначає обсяг такої власності, це внутрішня компетенція конкретної держави. Якщо сторони не домовилися про інше, перехід державної власності здійснюється без компенсації.

За умови об’єднання держав їхня власність переходить до об’єднаної держави.

За умови передачі частини території держави її нерухома державна власність, що знаходиться на цій території, і рухома державна власність, пов’язана з її діяльністю на цій території, що є об’єктом правонаступництва, переходить до держави-наступниці.

У випадку відділення частини або частин території держави може поставати питання про справедливу компенсацію між сторонами або це питання регулюється так само, як і за умови передання території.

Визначення державної власності в кожній країні має свої особливості, але є перелік загальновизнаних складових:

1. До нерухомої державної власності належать: державні будинки, споруди, підприємства, банки, засоби зв’язку, комунальні підприємства. У деяких країнах також земля, її надра й інші природні ресурси.
2. До рухомої власності належать залізничний, водний і повітряний транспорт, автомобілі й інші транспортні засоби, засоби виробництва, зброя, що знаходиться в державному управлінні.

Під час розділення держави й утворення на її території двох або більше держав-наступниць нерухома й рухома державна власність держави-попередниці переходить до держави-наступниці, на території якої вона знаходиться, а нерухома й рухома державна власність держави-попередниці, що знаходиться за кордоном, переходить до держав-наступниць у справедливих частках. Передбачається можливість справедливої компенсації.