Міжнародне публічне право. Том 1
3.5.3. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів
Основні питання правонаступництва держав щодо договорів урегульовано у Віденській конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р. Конвенцією передбачено, що її положення регулюють питання правонаступництва з угод між державами, а також між державами та іншими суб’єктами міжнародного права. Правонаступництво держав не повинне порушувати права третіх країн, які не мають з ними тих договірних відносин, зобов’язання щодо яких є предметом правонаступництва.
Загальним принципом правонаступництва держав є принцип непорушності кордонів, у тому розумінні, що одна або кілька держав-правонаступниць не мають права змінювати кордони, встановлені міжнародними договорами між державою-попередницею та іншими країнами. У ст. 11 Віденська конвенція закріпила норму міжнародного звичаєвого права, відповідно до якої факт правонаступництва держав жодним чином не стосується кордонів і договірних прав та зобов’язань щодо їхніх режимів: встановлені в договірному порядку державні кордони під час правонаступництва держав можуть бути переглянуті лише за згодою зацікавлених сторін.
Правонаступництво держав не зачіпає й зобов’язань і прав третіх держав щодо використання території, яка є об’єктом правонаступництва (ст. 12). Це насамперед стосується інституту міжнародних сервітутів - правомірних обтяжень права держави на частині її території або її зобов’язань перед іноземними державами Щодо частин її території, нерозривно пов’язаних із цією територією. За умови зміни приналежності таких частин території відповідні обтяження чи зобов’язання перед третіми державами автоматично переходять на нового територіального суверена. Прикладами таких територій можуть бути демілітаризовані й нейтралізовані зони, території, здані в оренду іноземній державі (міжнародна оренда), території, на яких здійснюється договірне право вільного транзиту.
Однак положення цієї статті не застосовуються щодо договірних зобов’язань держави-попередниці, що передбачають заснування іноземних військових баз на території, які є об’єктом правонаступництва держав (п. З ст. 12).
Ніщо в Конвенції не зачіпає й принципів міжнародного права, що стверджують суверенітет кожного народу і кожної держави над їхніми природними багатствами і ресурсами (ст. 13).
Згідно з нормами міжнародного звичаєвого права правонаступництво держав не поширюється автоматично на договори, які мають переважно чи цілком політичний характер (союзницькі договори, договори про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, договори про нейтралітет).
Щодо переходу частини території від однієї держави до іншої (ст. 15 Конвенції), договірні зобов’язання щодо цієї частини держави-попередниці втрачають силу і набувають чинності нові договірні зобов’язання держави-правонаступниці - за винятком випадків, у яких застосування цих нових угод щодо переданої території було б несумісним із об’єктом і метою такої угоди або докорінно б змінило умови її дії.
Щодо об’єднання держав, їхні угоди зберігають чинність, але застосовуються лише відносно тієї частини території держави-наступниці, щодо якої вони мали чинність на момент правонаступництва. Дія багатосторонньої угоди може бути поширена на всю територію держави-наступниці, якщо вона зробить повідомлення про це і якщо для цього не потрібно буде згоди всіх його учасників. Цим положенням закріплено відповідну звичаєву норму.
За умови відділення частини або частин території держави й утворенні однієї або кількох держав, будь-який договір, що був чинним на момент правонаступництва держав щодо всієї території держави-попередниці, продовжує зберігати чинність щодо кожної держави-наступниці, яка утворилася таким способом. Договір, який був чинним у момент правонаступництва держав щодо лише тієї частини території держави-попередниці, що стала державою-наступницею, зберігає чинність лише щодо держави-наступниці. Якщо після відділення частини її території держава-попередниця продовжує існування, будь-який договір, що в момент правонаступництва держав був чинним для держави-попередниці. продовжує зберігати чинність щодо її збереженої території.