• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

3.5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва

Міждержавні відносини правонаступництва врегульовані у Віденській конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (1978 p., набула чинності у 1996 р.) і Віденській конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів (1983 p., поки що чинності не набула, її норми застосовуються як кодифіковані звичаєві норми). Обидві конвенції є значною мірою результатом тривалих досліджень Комісії ООН із міжнародного права.

О. Ю. Переверзенцев звертає увагу на те, що при визначенні поняття «правонаступництво держав» Комісія відійшла від розуміння правонаступництва як «заміни однієї держави іншою в суверенітеті над територією». Так, відповідно до ст. 2 (Ь) Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів і ст. 2 (а) Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів «правонаступництво держав» означає зміну однієї держави іншою щодо відповідальності в міжнародних відносинах із приводу будь-якої території.

Як пояснила Комісія міжнародного права у своєму коментарі до цих положень, «термін “правонаступництво держав”» застосовується винятково для констатації факту зміни суб’єктів відповідальності за міжнародні відносини (попередниці правонаступницею) щодо будь-якої території, повністю залишаючи осторонь питання переходу прав чи обов’язків у результаті такої події». При цьому термін «відповідальність» у наведеному визначенні не слід зводити до звичайного обсягу міжнародної відповідальності держав щодо завданої ними шкоди, але розуміти в усій повноті зовнішніх зносин держави з приводу підвладної їй території.

Саме до цього зводиться визначення правонаступництва І.І.Лукашуком - «як перехід прав і обов’язків у результаті зміни однієї держави іншою щодо відповідальності за міжнародні зносини з приводу будь-якої території». Дещо ширший підхід до визначення правонаступництва використовують автори одного з найпоширеніших в Україні підручників з міжнародного права за редакцією В. Г. Буткевича. Аналізуючи конвенційне визначення, автори зауважують, що «конвенційні норми мають прикладний характер, є стислим результатом широкого компромісу між різноманітними доктринальними поглядами з договірних питань і, у зв’язку з цим, потребують наукового визначення та уточнення їхньої правової суті», за їхнім визначенням «правонаступництво держав означає перехід прав та обов’язків однієї держави до іншої внаслідок виникнення або припинення існування держави чи її територіальних змін, а також зміну однієї держави іншою.