У педагогічній системі Коменського учитель є однією з ключових фігур педагогічного процесу. Ця думка червоною ниткою проходить через багато творів автора, а найвиразніше виявляється у “Великій дидактиці”, “Материнській школі”, “Законах добре організованої школи” та інших.

До вчителя Коменський висував надзвичайно високі вимоги. Вчителі, на його думку, повинні готуватися в спеціальних навчальних закладах, де вони набувають загальноосвітньої, спеціальної підготовки і високої моралі. “Не можна доручати справу виховання жодній неосвіченій людині, а тим більше людині не певній у моральному відношенні, і тим більше такій, чиє благочестя і совість сумнівні” [Т. 2. -С. 152].

Вчителі повинні бути прикладом в усьому для своїх вихованців. Той, хто присвятив себе вихованню юнацтва, повинен вміти переносити труднощі і систематично виховувати любов до своєї професії, бути вчителем і залишатися ним не заради грошей, а постійно пам’ятати, “що йому доручена прекрасна посада, вище за яку нічого не може бути під сонцем” [Т. 2. - С. 154].

Особистий приклад вчителя це основа навчання й виховання молодого покоління, “бо немає нічого природнішого, ніж те, щоб наступні ступали по слідах попередників і щоб учні виховувалися за прикладом учителя” [Т. 2. - С. 154]. Учений застерігав учителів не бути схожими “на тих придорожних Меркуріїв, які показують протягнутою рукою, куди потрібно йти, а самі не йдуть” [Т. 2. - С. 154]. Вчитель повинен знати, хотіти і вміти зробити “розум усіх своїх учнів мудрим, мови - красномовними, руки - майстерними для письма й інших дій, і знов-таки, з допомогою постійних прикладів, настанов і практики” [Т. 2. - С. 155].

Учитель повинен вміти організовувати спостереження предмета учнями, пояснювати так матеріал, щоб постійно збуджувати силу розуму учня, виховувати віру в сили, можливості і здібності школяра: “Гарний учитель не минає жодного сприятливого випадку, чтоб навчити чогось корисного” учнів [Т. 2. - С. 156].

Особливого значення надавав Коменський вихованню в учнів високих моральних якостей, якими повинен володіти сам вихователь. Він підкреслював, що вчителі “повинні перш за все навчати найнеобхіднішого - благочестю, затим доброчинностей у поводженні з людьми і, нарешті, здобуття успіхів у науках” [Т. 2. - С. 156]. Оскільки учні живуть серед людей, то вони, на думку Коменського, повинні бути ознайомлені з правилами людського співжиття, суворо дотримуватися цих правил та законів і знову-таки не на основі “Наказів”, а на основі власного прикладу вихователів.

Вчителі повинні турбуватися про те, “чтоб бути для учнів у їжі й одязі зразком простоти, у діятельності - прикладом бадьорості й працелюбства, у поведінці - скромності й моральності, у мові - мистецтва размови й мовчання, словом, бути зразком благоразуму в особистому і громадському житті” [Т. 2. - С. 155]. Вчитель повинен бути сам милосердним і постійно виховувати цю рису в учнів.

Всі педагоги, на думку Коменського, повинні прикладати зусилля до того, щоб бути для своїх вихованців не тільки наставниками, але й друзями, ставлячись до них по-батьківськи, з серйозними, пристрасними побажаннями їм успіхів, “немовби вчителі були батьками духовного развитку учнів” [Т. 2. - С. 155-156].

Кожен педагог повинен постійно тримати в полі зору мету і завдання виховання учнів свого класу, чітко уявляти, яких учнів він повинен виховати і все робити для цього. І лише тоді він виправдає своє покликання, коли кожного учня доведе до цієї благородної мети бути високоосвіченою, морально вихованою людиною, в іншому випадку він заслужить неславу. Такі високі вимоги Коменського до професії вчителя.