Міжнародне публічне право. Том 1

2.5.2. Формування міжнародного права під впливом Війни за незалежність США 1776 р. і Великої французької революції 1789 р.

Війни за бельгійський та іспанський спадок між європейськими країнами, швидкоплинні конгреси та договори (1678, 1697 і 1713), Семирічна війна (1756-1763) сприяли морській і колоніальній експансії Великобританії. Американські колонії при цьому стають осередком формування нової нації, вихованої на пуританській моралі, яка сумлінною працею більш ніж півтора століття забезпечує добробут і могутність метрополії, але згодом починає усвідомлювати власну долю.

У цей же період на політичну арену енергійно вступає й Російська імперія, а в середині XVIII ст. - Пруссія, що перетворилася із васала на суперницю Австрії. Ще за Івана Грозного Московське царство намагалося контролювати Балтику, але контроль над морями й океанами виявився під силу лише імперії. У 1700-1721 pp. відбулася Північна війна Росії зі Швецією, яка закінчилася Ніштадським мирним договором (1721), за яким Росія отримала доступ до Балтійського моря, приєднала нові землі на півночі та суттєво зміцнила власні позиції на міжнародній арені. За Катерини II в результаті трьох поділів Речі Посполитої (5 серпня 1772 p.; 23 січня 1793 р. і 24 жовтня 1795 р.) Росія починає виступати в міжнародних відносинах, за висловом Ю. Баскіна та Д. Фельдмана, «як важкоатлет» і набуває величезної ваги та впливу.

Війна за незалежність від Англійської корони Північно-Американських колоній, що почалася 1776 р. звершилася підписанням у 1783 р. Версальського мирного договору і визнанням Сполучених Штатів Північної Америки. Ці та інші події напередодні Великої французької революції супроводжуються важливими змінами в практиці міжнародних відносин на морі. Відома Декларація Катерини II про озброєний нейтралітет (1780), до якої приєдналися Данія, Швеція, Голландія, Пруссія, Австрія, Португалія, королівство Сицилія та США, створила вигідні умови для торгівлі нейтральних держав і стримували егоїстичні амбіції Англії. Було проголошено конфіскацію власності супротивника на нейтральному судні і нейтральної власності на судні супротивника; визначені правила огляду та обшуку нейтральних кораблів навіть у відкритих морях та океанах. Своєю чергою, нейтральні країни намагаються відстояти власне право на морську торгівлю. В трактатах набуває широкого поширення і закріплюється в арбітражних та судових рішеннях ідея свободи морів: судноплавства, рибальства, пушного п китового промислу, проведення наукових досліджень тощо.

Упродовж періоду від Вестфальського мирного договору до Французької революції були вдосконалені інститут посольського права, який набув постійного характеру та ґрунтувався на особистій недоторканності дипломатичних агентів і непідсудності їх карним та цивільним судам держави, якою вони акредитовані, інститут морського права, права війни тощо.

Подальшого розвитку міжнародне право набуло під впливом Великої французької революції, яка проголосила Декларацію прав людини і громадянина (26 серпня 1789 p.), проект Декларації міжнародного права абата Грегуара (23 квітня 1795 p.), «Пропозиції» Вольнея (18 травня 1790 p.). Цими документами були закріплені у свідомості європейського співтовариства принципи рівноправності держав незалежно від функціонального політичного устрою; суверенітету держав, мирного співробітництва, невтручання у внутрішні справи держав, поваги до територіальної цілісності, заборони наступальних війн, мирного врегулювання міжнародних спорів, дотримання міжнародних договорів, гуманного ставлення до полонених тощо.

Загалом період XVI-XV1II ст. характеризується бурхливим розвитком теоретичного обґрунтування основних принципів міжнародного права, виникненням концепцій і, зрештою, створенням науки міжнародного права. В основу її формування лягли праці Альберіко Джентлі, Франциско Суареса, Франциско Вітторіа, Гуго Гроція, ідеями яких користувались під час розв´язання міжнародних проблем, зокрема, для регулювання міжнародних відносин, тлумачення норм МП, під час прийняття судових рішень тощо.

Визначальний вплив на формування доктрини міжнародного права мав Г. Гроцій - батько міжнародного права, голландський поет, філософ, дипломат і юрист. Основна праця - «Три трактати про право війни і миру» (1625) була перекладена більшістю європейських мов. Саме Г. Гроцій формує загальну концепцію міжнародного права. Визначає суверенну владу як таку, що нікому не підвладна. Однак суверенні держави не мають ігнорувати одна одну, зобов’язані підтримувати ідею спільності, яка регулюється правом. Г. Гроцій та його послідовники спробували замінити всесвітню владу на всесвітню законність.