• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки

2.2.11. Рідна мова і навчання іноземним мовам

У “Великій дидактиці” і “Материнській школі” Коменський рішуче висунув ідею освіти рідною мовою для всіх народів світу.

Рідна мова - основа універсального методу знань для кожного народу; вивчення іноземних мов - засіб спілкування національного єднання молоді однієї й тієї ж нації у справі здійснення високоідейних культурних зв’язків.

Правильне вивчання іноземної мови, що спирається на рідну мову, сприяє удосконаленню вивчення останньої. При вивченні іноземної мови необхідно, щоб: 1) учитель і учень говорили однією мовою; 2) усі пояснення здійснювали зрозумілою мовою; 3) граматика і словник були пристосовані до тієї мови, з допомогою якої здійснюється вивчення нової (латинська - з допомогою рідної, грецька - з допомогою латинської); 4) при вивченні латинської і рідної мови остання передує, а латинська слідує [Т. 1. - С. 345].

Засвоєння рідної мови здійснюється в сім’ї, в природній обстановці. Коменський розглядав мову як вираження спостережень дитини над реальною дійсністю, спостережень і досвіду, почерпнутих і накопичених розумом. Не дивно, що розділу VIII “Як необхідно майстерно розвивати в дітей мову”. Передують два розділи: VI - про вправи дітей у розумінні предметів і явищ реального світу, і розділ VII - про привчання дітей до діяльного життя і постійних занять.

Коменський ще в студентські роки висунув завдання:

1. Зробити освіту, науку доступною для широких верств трудящих. 2. Ліквідувати прірву між ученими і простонародом. 3. Сприяти літературному оформленню рідної мови. У цьому виявляється й висока ідейність задумів ученого і його благородний демократизм. Він першим порушив питання про літературне оформлення не лише своєї національної мови, але й мови інших народів, які ще не мали своєї писемності. У праці “Провісник загальної мудрості” “заклинав” читачів “щоб мудрість вивчалась не лише латинською мовою, щоб вона не була запертою в стінах шкіл, як це має місце нині, причому народ і народні мови оточені надзвичайним презирством, і це є надзвичайною несправедливістю”. Коменський висловлював побажання, щоб кожен народ здійснював навчання молоді рідною мовою, щоб молодь могла займатися мистецтвом не заради почестів і багатства, як це нерідко буває, розтрачуючи свої сили і гублячи своє життя й душу. І нехай разом з науками та мистецтвом розвиваються й самі ці мови [Т. 1. - С. 526-527].

У творі “Новітній метод вивчення мов” Коменський звертався до вчених усіх націй з проханням не нехтувати вивченням рідної мови, рекомендував у кожній країні організовувати академії для розробки національної мови. Коменський рекомендував вивчати спочатку рідну мову, а потім переходити до вивчення іноземних. Після рідної мови вчений радив вивчати мову сусіднього народу, мотивуючи це тим, що спочатку необхідно вивчати народні мови, а не літературні; після вивчення мови сусіднього народу може здійснюватися вивчення латинської, а потім грецької, єврейської та ін. При цьому Коменський застерігав, що вивчення мов повинне бути послідовним, одна за одною, а не разом.

Заслуговує на увагу 4 ступені вивчення мови: “Перший вік - це дитячий, лопотливий, коли навчаються говорити довільно. Другий - отроцький, підростаючий, коли навчаються говорити правильно. Третій - піонерський, квітучий, коли навчаються говорити витончено. Четвертий - змужнілий, сильний, коли навчаються говорити виразно” [Т. 1. - С. 401].