• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

2.2.3. Розвиток міжнародно-правової практики у Стародавньому Китаї

Виникнення міжнародних відносин у Стародавньому Китаї датується II—І тис. до н. е. Становлення міжнародно-правових норм відбувалося всередині Китаю, на території якого існувало 7 великих держав і близько 200 дрібних державних утворень.

Як і єгиптяни, стародавні китайці будували систему міжнародного права за принципом піраміди, де в основі знаходились васальні держави, а на верхівці - держава-сюзерен, проте з певними особливостями. З точки зору офіційної ідеології, тільки Серединна імперія була істинно суверенною й незалежною державою. Всі інші або вже залежали від неї, або вважалося, що будуть залежати з часом, і тому не визнавалися рівними партнерами. Лише в III—II ст. до н. е. з послабленням Піднебесної імперії та під впливом даосизму почали визнавати можливість існування політично та юридично незалежних від неї держав. Розрізняли визнання de facto і de jure.

Характерною рисою міждержавних відносин всередині Китаю були часті міжусобиці, тому питання війни посідало одне з перших місць. Тут діяли норми, які в багатьох випадках нагадували ті, що сформувалися в інших регіонах: засуджувалося вбивство полоненого і вважалося, що вбивство людини, яка вже підкорилася, призведе до нещастя; заборонялося знищення святинь, птахів для полювання, інструментів та інших знарядь ремесел, будинків, дерев, посівів тощо. Але, як і в інших регіонах, ці правила постійно порушувалися. Війни велися здебільшого через захоплення рабів. Дуже часто, коли війна була невигідною, китайські монархи використовували політику «цзимі» - стримування війни через подарунки та передачу в гарем доньок.

Була поширеною в Китаї і практика утворення воєнних союзів. У 651 р. до н. е. виникла ліга князів як міжнародно-правове об’єднання. Спочатку членами таких міждержавних утворень могли бути лише китайські держави, а з часом до них почали вступати й варвари.

Достатньо розвинутою була й договірна практика китайських держав. Укладалися договори з різноманітних питань, але перше місце з-поміж них посідали мирні договори та договори про утворення союзів. Наявність багатосторонніх договорів і васальний характер міжнародних відносин спричинили поширення посередництва та арбітражного суду у вирішенні спорів. У практиці забезпечення договорів нерідко використовувалася видача заручників, якими найчастіше були сини правлячих князів. Гуманність міжнародних норм була дуже вибірковою та практично не стосувалася простого народу.