• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародне публічне право. Том 1

1.4. Утворення норм і джерела міжнародного права

Питання про джерела міжнародного права є одним із ключових для розуміння природи міжнародного права. Доктрина розрізняє матеріальні і формальні джерела міжнародного права. Матеріальні джерела розглядалися вище - як умови, що впливають на формування міжнародного права: вони знаходяться «за межами» власне міжнародного права і характеризуються соціокультурними (матеріальними, духовними, інтелектуальними) параметрами суспільства. Формальні джерела - це форми існування власне норм міжнародного права. Формальні джерела в силу визначеності критеріїв і процедури їхнього утворення, здатні цілеспрямовано впливати на всі інші відносно «стихійні» складові міжнародної нормативної системи. «Соціально орієнтовані» формальні джерела можуть сприяти більш організованому розвитку суспільства в напрямі, найкращому з потенційно можливих.

Традиційно, коли говорять про джерела міжнародного права, звертаються, до переліку їх у ст. 38 Статуту МС ООН, зазвичай додаючи до нього не враховані ст. 38 акти міжнародних організацій, які стали важливим джерелом у сучасному міжнародному праві.

Н.К. Дінь і співавтори питання про формальні джерела права починають з характеристики процесу утворення норм міжнародного права. Вони, відповідно, характеризують формальні джерела міжнародного права: це «...різні методи правоутворення, способи що дають змогу віднести норму до міжнародно-правової».