Міжнародне публічне право. Том 1

1.3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права

Чіткої межі між автономними асоціаціями норм і принципів міжнародного права - інститутом, галуззю й підгалуззю як абстрактними поняттями (таксонами системи міжнародного права) - немає.

З трьох названих таксонів чіткіше визначені інститути й галузі права, підгалузі ж є найбільш «робочим» і тому достатньо умовним таксоном системи міжнародного права.

Інститут МП - це сукупність правових норм, що регулюють певну сукупність однорідних правовідносин. З найвідоміших можна назвати такі інститути МП: інститут державної власності на природні ресурси; інститут території; інститут відповідальності; інститут міжнародного визнання; інститут правонаступництва держав; інститут притулку та ін.

Галузь міжнародного права становить сукупність норм і принципів, що регулюють правовідносини в певній сфері міжнародного життя: міжнародне морське право, міжнародне економічне право, міжнародне повітряне право тощо.

Підгалузі в міжнародному праві зазвичай виділяються, коли та чи інша галузь набуває динамічного розвитку, й стає очевидною необхідність поділити її на окремі напрями регулювання. Як підгалузі, наприклад, розглядають: міжнародне приватне (торгове) морське право - підгалузь міжнародного морського права; міжнародне валютне право - підгалузь міжнародного економічного права; міжнародне комерційне повітряне право - підгалузь міжнародного повітряного права і т. п.

Причиною цього є, по-перше, динаміка розвитку МП, і, по-друге, неузгодженість думки окремих авторів з приводу того, до таксону якого рангу (інституту, галузі чи підгалузі) віднести певну міжнародно-правову категорію, наприклад: систему норм і принципів, що регулюють міжнародну відповідальність чи міжнародно-правове регулювання дипломатичних або договірних міждержавних відносин. Слід зазначити також, що ієрархічність співвідношення виділених таксонів (знизу вгору) - «інститут - підгалузь галузь» - не завжди дотримується. Скажімо, окремі давно відомі природно-правові інститути входять до різних галузей, тобто є «трансгалузевими». Це, наприклад, інститути відповідальності, державної власності, міжнародного арбітражу та ін.

Однак це не проблема, оскільки динаміка розвитку міжнародного права залишає його в стані перманентної «наукової революції» разом з іншими системами знань. Просто слід враховувати, що межа між окремими таксонами системи міжнародного права досить умовна, оскільки постійно відбувається розростання окремих інститутів права та перетворення їх на підгалузі й навіть галузі міжнародного права.

За всієї умовності абстрактних таксонів, коли йдеться про конкретний комплекс норм і принципів, який треба систематизувати в інститути, підгалузі й галузі, вони можуть бути виділені відносно легко. Коли дається аналіз конкретної галузі, наприклад, міжнародного економічного права, то якщо ми погодилися визнати його за галузь міжнародного права, всі легко погодяться з тим, що міжнародне митне чи валютне право слід визнати підгалузями цієї галузі. Отже, критерієм диференціації норм і принципів міжнародного права є предмет регулювання комплексу норм міжнародного права, об’єднаних в інститут, галузь чи підгалузь.

Водночас, з огляду на те, що правовідносини, які виникають у сферах міжнародного права, є досить різноманітними, і, беручи до уваги, що кожна з цих сфер має свою специфіку (морське, договірне, екологічне, економічне, атомне та інше право), природно припустити, що в кожній із таких сфер складаються власні критерії подальшої її диференціації.

Динаміка розвитку міжнародного права змушує авторів здійснювати постійні пошуки найоптимальнішої структуризації викладення матеріалу, виділення розділів і підрозділів різного рангу, які б повноцінно відображали структуризацію міжнародного права на галузі, підгалузі й інститути відповідно. В цьому підручнику автори також здійснили новаторську спробу систематизувати матеріал: по-перше, в новому форматі композиції викладеного матеріалу; по-друге - з урахуванням профільної специфіки Національного авіаційного університету.

Матеріал поділено на чотири змістових блоки. В межах блоків схарактеризовано відповідні інститути, галузі й підгалузі міжнародного права:

  1. Визначення, предмет і система МП (предмет, джерела, система і структура МП; основні характеристики держави як суверенного суб’єкта МП, інститути визнання й правонаступника; інститути населення й території в МП).
  2. Міжнародно-правові засади міждержавних відносин (міжнародно-правове регулювання: зовнішніх зносин; міжнародного ймовірного процесу; діяльності міжнародних організацій; мирного вирішення спорів між державами).
  3. Міжнародно-правові засади міжнародної безпеки й боротьба з тероризмом (основи міжнародної безпеки; система захисту прав людини; боротьба з тероризмом та іншими міжнародними злочинами).
  4. Право міжнародного співробітництва й регулювання аерокосмічної діяльності в міжнародному праві (міжнародно-правова охорона й регулювання міжнародної аерокосмічної, економічної, природоохоронної та культуроохоронної діяльності).