Достатньо повно дане питання викладено у “Великій дидактиці” та “Материнській школі”.

Ґрунтуючись на принципі природовідповідності виховання, Коменський у “Великій дидактиці” вперше в історії педагогіки запропонував чітку систему шкіл, аргументуючи її розробленою ним же віковою періодизацією від народження до зрілості, виділивши чотири періоди в розвитку людини - дитинство, отроцтво, юність, змужніння, по шість років у кожному, якому відповідає своя школа:

  1. Материнська - від народження до 6 років.
  2. Школа рідної мови - створена в кожній общині, містечку, селі, місті, щоб кожна дитина з б до 12 р. могла навчатися.
  3. Латинська школа - в кожнім центрі області.
  4. Академія - для досконалого набуття тієї професії, до якої хто здатний буде: медицини, богослов’я, юриспруденції, філософії тощо. “Кожна з цих шкіл повинна навчати тим трьом речам, які роблять людину людиною (благочестю, моралі й освіті, що передбачає знання предметів і мови)” [Т. 1.-С. 196].

Для дітей від народження до 6 років педагог запропонував особливу - материнську школу. Виходячи з сенсуалістичної гносеології, головне завдання виховання дітей цього віку він вбачав у розвитку їх органів відчуттів, мови, руки, збагаченні уявлень про навколишнє середовище.

У материнській школі повинні закладатися основи фізичного, морального й розумового виховання дітей. Питанням фізичного виховання дітей цього періоду Коменський приділяв особливо багато уваги, запропонував конкретні поради догляду за малюками, щодо їх харчування, одягу, режиму. Гру Коменський розглядав як необхідну форму діяльності дитини.

Моральне виховання ґрунтується на релігійній основі. Однак вказівки щодо завдань і засобів морального виховання були новими для того часу й дуже корисними. Так, він радив виховувати у дітей з раннього віку помірність, охайність, шанобливе ставлення до старших, “завжди негайно й охоче підпорядковуватися наказам і заборонам” [Т. 1. - С. 445], неухильну правдивість, справедливість, любов і готовність до самопожертвування, готовність “до постійної праці і постійним заняттям”, “не говорити постійно, ... а разумно мовчати”, терпіння, “услужливість і готовність служити іншим”, ввічливість та інші. Засобами морального виховання Коменський вважав розумні настанови і вправи дітей у позитивних, з точки зору моральності, вчинках, а також позитивний приклад старших.

У галузі розумового виховання Коменський висував перед материнською школою завдання сприяти накопиченню у дітей за допомогою органів відчуттів якомога більшого запасу конкретних уявлень про навколишній світ, розвивати мислення і мову з метою підготувати їх до подальшого систематичного навчання у школі. Він вважав, що за перші шість років дитина повинна пізнати початкові знання в галузі метафізики, фізики, початків оптики, природознавства, астрономії, початкові відомості з географії, хронології, історії, арифметики, геометрії, статистики, початковий досвід механічної праці, діалектичне мистецтво, елементи граматики, риторики, музики, поезії, домашнього господарства, політики, етики, релігії і благочестя [Т. 1. - С. 442-446].

У “Материнській школі” Коменський подав конкретну методику ознайомлення учнів з природними процесами, подіями, явищами і фактами, а також низку цінних дидактичних і практичних порад.

Програма материнської школи Коменського передбачала ознайомлення дітей з явищами суспільного життя: деякі відомості з історії, політики, економіки. Він вважав, що дитина повинна знати, що відбулося вчора, сьогодні, минулого року; склад своєї сім’ї; мати уявлення про різних посадових осіб. У материнській школі потрібно не лише вчити дітей “знати”, але й “діяти і говорити”. Педагог виділив ті вміння, які повинна послідовно, рік за роком, набувати дитина.

У розділі VI Коменський подає предмети і явища реального світу в систематизованому вигляді. На перший план ставить речі зрозумілі дітям вже на другому-третьому роках життя з сімейного вжитку - батько, мати, вода, вогонь, вітер, холод, спека, корова, собака, киця. На 4-5- 6 pp. життя діти глибше розумітимуть раніше знані речі й явища і нові - камінь, пісок, дерево, сук, лист, квітка; пізнають деякі плоди - груша, яблуко, вишня, виноград; окремі частини свого тіла - око, вухо, нога і т.д. та їх призначення.

До другої категорії Коменський відносить об’єкти і явища, що сприймаються спогляданням, очима. На 2-3 pp. діти сприймають предмети і явища різного кольору: небесний вид, дерева, квіти, різнокольоровий одяг тощо. На 4 р. і в подальші роки сфера зорових сприймань розширюється предметами, які можна бачити в полі, саду, на городі, у лузі, біля річки, де діти можуть розглядати трави; квіти, воду, що тече, тварин тощо. Далі діти охоче розглядають картини в книгах, на стінах та ін. За такою ж методикою Коменський пропонував шляхом сприймання окремих предметів і явищ закладати основи для опанування елементами географії, основами хронології, історії, економічними і політичними поняттями. За допомогою казок, байок, оповідань про тварин і людей Коменський пропонував розвивати розум дітей, а також набуття ними певних моральних ідей і понять.

Якщо в розділі VI “Материнської школи” мова йде про основи розуміння речей і явищ об’єктивного світу, то в розділі VII - про елементи різноманітної діяльності - гра дітей, механічне навчання ручної праці і будівельних робіт, малювання і письма, діалектики, здобутої в процесі спілкування із дорослими членами родини; рахунку, засвоєння елементів геометричних понять, оволодіння елементами музики і співів.

Пізнання речей, їх відношення між собою в галузі реального світу і дій людини, природно викликають потребу в позначенні їх словами в мові: діти звикають називати своїми іменами все, що бачать вдома і чим займаються. Таким чином, дитина вже в дошкільному віці засвоює значний словниковий або лексичний запас слів з реального життя.

Коменський не випускає з поля зору і ту велику групу слів, яка означає явища і стан духовного життя (метафори і тропи, подив тощо). Педагог радив терпляче ставитися до дитячого лепету, але при найменшій нагоді вже у 3-4-річ- ної дитини вимагати чіткої вимови букв, складів, слів; на 5- 6 роках добиватись чіткої вимови складних слів: Тарата- нуара, константинопольці та ін.

Цінними є вказівки Коменського про розвиток мови дитини. Він радив до третього року навчати дітей під керівництвом матері правильно виголошувати окремі звуки і цілі слова. Дітям 4-го, 5-го, 6-го років життя пропонував ставити питання, які спонукали б їх називати своїми іменами все те, що вони бачать вдома і вимагати від них чіткої, логічної мови. Заняття з розвитку мови радив проводити у вигляді гри.

Материнська школа покликана започаткувати розвиток мислення дітей, яке за словами Коменського, “проявляється вже в цьому віці і пускає свої паростки”. Він вважав необхідним привчати дітей правильно формулювати питання і чіткої відповіді на них.

Коменський рекомендував завчасно збуджувати у дитини любов і інтерес до школи, високо підносячи в її очах авторитет майбутнього вчителя. З цією метою радив роз’яснювати дітям, як важливо навчатися в школі, привабити дітей до вчителя, познайомивши їх з ним ще до початку занять.

Вчення Коменського про материнську школу - це перша спроба створити теорію і методику дошкільного виховання, визначити його мету, зміст, основні засоби і методи, запропонувати ретельно продуману і чітко організовану систему роботи з маленькими дітьми відповідно до їх вікових особливостей.

Книга “Материнська школа” стала першою у світі програмою виховання дітей дошкільного віку. У ній висвітлені основні напрями виховної роботи: фізичне, моральне, розумове, естетичне і трудове виховання, розвитку мови і підготовки до школи. Ідеї Коменського набагато випередили свій час і стали тією основою, на якій розвивалася європейська і світова педагогічна думка.

У школі рідної мови, “призначення і мета” якої полягає в тому, щоб “всі діти шести-дванадцяти років навчилися тому, що стало б корисним на все життя, а саме:

- легко читати все надруковане й написане рідною мовою;

- писати спочатку красиво, потім швидко і, нарешті, правильно згідно з правилами граматики рідної мови, які необхідно викладати учням у найпростішій формі і зміцнити їх вправами;

- рахувати усно згідно з потребами;

- все вимірювати правильно всіма способами: довжину, ширину, віддаль тощо;

- співати всі мелодії, а більш здібних навчали художньої музики;

- вивчити напам’ять більшу частину псалмів і духовних гімнів;

- напам’ять знати історію і найважливіші тексти Священного писання;

- учні повинні засвоїти правила моралі, розуміти і дотримуватися їх;

- про політичне й економічне становище учні повинні бути поінформовані настільки, наскільки це необхідно для того, щоб розуміти про все, що відбувається в суспільстві;

- мати загальне уявлення про будову світу;

- мати уявлення про основи космографії: про сферичну форму неба, сферичність Землі, океани, моря і ріки, найзагальніші частини світу, найважливіші держави Європи; особливо ж учні повинні знати місця своєї батьківщини - гори, ріки і всі її визначні пам’ятки;

- нарешті, учні повинні ознайомитися з найзагальнішими ремеслами, частково для того, щоб не бути неуками ні в яких людських справах, а почасти для того, щоб у подальшому легше було виявити природну схильність до певного покликання” [Т. 1. - Є. 449-450].

Коменський вимагав, щоб вся молодь спочатку навчалась у школі рідної мови, оскільки необхідно: 1) прагнути до загальної освіти кожного, хто народився людиною; 2) щоб в усіх формувалися найважливіші доброчинники, а саме: скромність, злагода, готовності до взаємопослуг.

Передчасним є вирішення на шостому році життя дитини питання про покликання її до певних занять - ремесла чи науки. Метод Коменського передбачав не лише вивчення латинської мови, але й розвиток рідної мови для усіх народів світу. Змушувати когось вивчати спочатку іноземну мову, перш, ніж той оволодіє рідною, це теж саме, що навчати свого сина верхової їзди, перш, ніж він навчиться ходити. Нарешті, ми прагнемо до реальної освіти, відзначав Я.А.Коменський. За допомогою книг, написаних рідною мовою, діти спочатку навчаються назви речей, а потім їм легше буде вивчати науку латинською мовою [Т. 1. - Є. 448- 449]. Таким чином, школа рідної мови - це і основа, і метод, і шлях, і засіб національного виховання для кожної дитини, кожного народу світу.

Для кожного року навчання в школі рідної мови Коменський пропонував використовувати окремий підручник. Деякі з них він склав сам, але вони загинули під час пожежі в Лєшно в 1656 році, та й сама ідея створення школи рідної мови ним не була реалізована сповна, а лише частково при організації школи в Шарош-Патоці в Угорщині.

Третій ступінь шкільної освіти гімназія або латинська школа повинна бути у кожному місті і розрахована на юнаків 12-18 років, які виявили схильність до наукових занять у школі рідної мови.

Мета латинської школи - “разом з чотирма мовами вичерпати всю енциклопедію наук” [Т. 1. - С. 454].

З цієї школи повинні вийти: 1) знавці граматики, які міцно засвоїли усі явища мови і в змозі досконало пояснити їх латинською і рідною мовою, а також достатньою мірою грецькою і єврейською мовами; 2) діалектики...; 3) ритори; 4) знавці арифметики; 5) геометри...; 6) музиканти...; 7) астрономи...; 8) фізики, які б розуміли будову світу, силу елементів, відмінності тварин, властивості рослин і металів, будову людського тіла тощо; 9) географи...; 10) хронологи...; 11) історики...; 12) моралісти...; 13) нарешті ми бажаємо, щоб вони були богословами, які не лише б добре знали основи своєї віри, але й могли б захистити їх за допомогою Священного Письма [Т. 1. - С. 455].

Коменський наголошував також на необхідності того, щоб випускники гімназії досягали б у всіх цих сферах, якщо не повної досконалості, то міцної основи для набуття ґрунтовності знань у певній сфері в майбутньому [Т. 1. - С. 455].

Для реалізації цих завдань педагог пропонував шість різних класів: 1. Граматичний. 2. Фізичний. 3. Математичний. 4. Моральний. 5. Діалектичний. 6. Риторичний. Такий порядок класів вчений обґрунтовує тим, що “з предметами необхідно знайомитися раніше, ніж зі способами їх функціонування, тобто зі змістом раніше, ніж з формою” [Т. 1. - С. 455].

У навчальному плані Коменський передбачав вивчення традиційних у той час “семи вільних мистецтв”. Однак, при уважнішому розгляді в ньому виявляється низка принципових новин, які зближують цю школу з школою нового часу. Тут, поряд з латинською мовою, багато місця відводиться вивченню реальних предметів - математики, фізики, природознавства; як самостійні предмети фігурують історія, етика, нові мови. Завершуючи курс середньої освіти, учнями повинні вивчатися риторика і діалектика. Саме для цього типу шкіл Коменський розробив цілісну систему підручників з латинської мови - “Відкриті двері мов”, “Зал”, “Школа-гра”.

Завершальним ступенем шкільної освіти в системі Коменського є академія - вищий навчальний заклад для молодих людей віком 18-24 років, які виявили особливі обдарування. Зовні академії, які повинні відкриватися в кожній країні чи крупній провінції, нагадують існуючі з XII ст. в Європі університети зі звичайними факультетами, однак і тут, не розкриваючи в деталях, Коменський мав на увазі повідомлення студентам пансофічних знань, всіх узагальнених досягнень наук.

За змістом освіти академії передбачали три традиційні факультети: богословський, юридичний і медичний. Для зарахування в академію Коменський вимагав від молоді вияву надзвичайних розумових здібностей, “навчати лише найздібніших, цвіт людства”, а решту направляти “до плугу, ремесла, торгівлі, зважаючи на їх природні схильності, можливості, здібності” [Т. 1. - С. 460]. Він пропонував при закінченні класичної школи влаштовувати публічні виступи, на основі яких директор школи міг би рекомендувати, кому з випускників вступати до академії і на який факультет, а кому - в інші заклади.

В академії студенти повинні набути всебічної освіти в галузі своєї спеціальності. Вони мусять виховувати в собі такі якості, як працьовитість, чесність, мудрість. В академії неприпустимо тримати лжестудентів, які подають приклад бездіяльності і розкоші.

Основним методом занять в академії повинна бути самостійна робота студентів над першоджерелами і діяльна участь в обговоренні питань, що виникли в процесі вивчення першоджерел.

Лише такі молоді люди, які проявляють всебічність освіти, доведену до мудрості, при наявності в них працелюбства і чесності, удостоюються закінчення академії і допускаються до високих суспільних посад. Лише таким людям можна довіряти “управління людськими справами”.

Перевірку працелюбства і якості підготовки студентів Коменський пропонував здійснювати публічно на особливих іспитах самими вченими і вже випробуваними в практиці досвідченими людьми.