Культура професійного спілкування
Термінологічний словник
Авторитарний стиль - стиль професійного спілкування, характеризується прагненням особистості домінувати.
Авторитетний - характеристика особистості, якій надано право прийняття відповідального рішення в ситуаціях спільної діяльності, право на першочергове визнання його ідей та поглядів.
Аналіз - процедура мисленнєвого розчленування досліджуваного об’єкта з метою його більш глибокого пізнання.
Афект - характеристика сильного короткочасного емоційного становища, виникає внаслідок внутрішнього конфлікту, у ситуації фрустрації.
Активні методи спілкування - методи, при яких діяльність має продуктивний, творчий, пошуковий характер; стимулюють діяльність, будуються на діалогах, що припускають вільний обмін думками про шляхи розв’язання тієї чи тієї проблеми. До їх числа належать бесіди, диспут, ділова гра, тренінг.
Анкета - складений дослідником список запитань для повного контингенту осіб, відповіді на які є вихідним емпіричним матеріалом для узагальнень.
Анкетування - метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.
Бар’єри спілкування - психологічні перешкоди, які виникають у спілкуванні, характеризуються неадекватною пасивністю, нездатністю реагувати на ситуацію та її вирішувати.
Бесіда - форма вербального діалогічного спілкування, сутність якої в ретельно продуманої системи запитань, які підводять до розуміння співрозмовника.
Вербальне спілкування — словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування за допомогою мови, системи знаків, які служать засобом спілкування. Взаємосприймання - цілісний образ іншої людини, сформований на основі оцінювання зовнішнього вигляду та поведінки.
Взаєморозуміння - подвоєне, дзеркальне взаємовідбиття суб’єктами спілкування один одного на основі зворотного зв’язку, емпатії, ідентифікації, децентралізації.
Вимога - вплив на свідомість співбесідника з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, які мають негативний характер.
Виховання - процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої виховної системи.
Воля - здатність особистості усвідомлено управляти своєю психікою, вчинками, яка дозволяє долати перепони на шляху досягнення мети.
Групове монологічне спілкування - учасниками комунікації є троє й більше осіб. Модифікацією такого спілкування є публічний виступ керівника перед колективом чи за його межами (лекція, доповідь).
Гуманістична педагогіка - наука про навчання й виховання молодого покоління, що базується на принципах гуманного ставлення до учнів (шанування гідності й прав учня, відкритість, емпатія, довіра, педагогічний оптимізм, креативність, співпраця, заохочення, розвинута культура спілкування, психологічна безпека тощо). У вітчизняній педагогіці найяскравішим представником є В. О. Сухомлинський.
Гуманістична психологія - напрям психологічної науки, що виник у СІЛА в 50-і роки (А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Берне та ін.), на противагу окремим аспектам біхевіоризму і психоаналізу. Предмет - здорова творча особистість, проблеми особистісного зростання, самовдосконалення, самоактуалізацїї, найвищі людські цінності.
Гуманістичний підхід, гуманістична орієнтація - напрям у світовій науці про людину, що визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка становить можливість самоактуалізації, властиву тільки людині.
Дискусія - спосіб організації спільної діяльності з метою інтенсифікації процесу ухвалення рішення в групі; метод навчання, що підвищує інтенсивність і ефективність навчального процесу за рахунок активного включення учнів у колективний пошук істини.
Диспут - сперечання на наукову, літературну чи іншу тему, колективне обговорення питань, що хвилюють.
Динамізм особистості - здатність активно впливати на іншу особистість
Діалог - дія, яка дає можливість кожному партнерові для самовираження у спілкуванні.
Діяльність, внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) - спосіб активного відношення суб’єкта (людини) до світу, спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.
Діагностика - комплекс методів, прийомів, правил і засобів для виміру динаміки процесів і результатів роботи та аргументованого визначення певного стану об’єкта (рівня, здібностей, знань, розумового розвитку, професійної придатності тощо).
Духовність - індивідуальне вираження в системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших (розглядається як душевність).
Духовний розвиток - ієрархія метамотивів та потреб, виходячи з яких особистість оцінює себе, інших, довкілля й діє. Найсуттєвішими є такі потреби: самоповага, пізнання світу, себе, сенсу життя, сприймання та створення краси, здійснення добра та справедливості, досягнення психічної досконалості.
Емоція - чуттєва реакція, що виникає у відповідь на зовнішні й внутрішні сигнали, які викликають зміни у фізіологічному стані організму, є важливим чинником спілкування, регулятором поведінки людей.
Емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійсняти саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;
Емпатія - психологічна здатність проникнення в переживання іншої людини, збагнення її емоційного стану; здатність до співчуття в усьому емоційному спектрі, уміння поставити себе на місце іншого, перебороти рамки своєї життєвої ситуації.
Естетичне виховання - формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в навколишній світ, зберігати прекрасне.
Естетика професійного спілкування - художньо- естетичні можливості, які сприяють подальшому розвитку емоційного ставлення людини до навколишнього середовища, світу, себе.
Етика професійного спілкування - різновид етики, пов’язаної зі специфікою морального спілкування у професійній діяльності.
Жести - передача інформації, почуттів, емоцій мовою рук.
Закономірності професійного спілкування - стійкі, об’єктивні, суттєві взаємозв’язки в професійному спілкуванні, реалізація яких сприяє ефективності, результативності, успішності в діяльності та взаєминах.
Засіб спілкування - інструментарій матеріальної й духовної культури, використовуваний для розв’язання завдань спілкування.
Здібності - індивідуально-психологічні якості особистості, які проявляються в успішному володінні якоюсь діяльністю.
Знання як компонент світогляду - система наукових істин світогляду.
Індивід - людина як прпродна істота, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, носій індивідуально- своєрідних рис, як цілісність психофізіологічної організації, що забезпечує його усталеність у взаємодії з навколишнім світом.
Індивідуальність характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї особистості від іншої.
Індивідуальне монологічне спілкування - передавання відправником усної інформації реципієнту без зворотного зв’язку, формулювання завдання, доручення роботи або оцінювання (нерідко з елементами критики), характерне для авторитарного стилю й ефективне за необхідності термінового вирішення проблеми, коли недоцільно витрачати час на її обговорення.
Індивідуальне діалогічне спілкування - відбувається між двома людьми й передбачає зворотний зв’язок між відправником і реципієнтом.
Інтелект - стійка структура розумових здібностей.
Інтеракція - процес організованих вербальних і неверба- льних взаємодій, які виникають під час спілкування.
Інтуїція - здатність сприймати світ і приймати рішення на основі „чуття”, тобто без участі свідомості, на рівні емоційного передчуття.
Інформація - сукупність відомостей, даних, знань.
Колектив - група людей, об’єднаних суспільно значущими цілями, спільними ціннісними орієнтаціями, спільною діяльністю, спілкуванням, взаємною відповідальністю.
Комунікація - смисловий та індивідуально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах соціальної взаємодії.
Комунікабельність - психологічно - професійна готовність людини до організаторсько-комунікативної діяльності, здатність відчувати задоволення від процесу спілкування з іншими людьми.
Комунікативність - сукупність стійких властивостей особистості, що сприяють успішному сприйманню, розумінню,засвоєнню, використанню інформації, професійна здатність, яка характеризується потребою в спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції в співрозмовника, мати задоволення від спілкування
Культура комунікації (КК) - рівень готовності передати або прийняти необхідну інформацію достатньої кількості та якості, її розуміння, грамотність, дикцію, артикуляцію та інше, також уміння подолати комунікативні бар’єри та здатність їх самому не створювати, включає технічну легкість, простоту спілкування, швидкість та повноту формування загальних змістів.
Комунікативна культура - установлення та підтримання стосунків невимушеного, добровільного спілкування, заснованого на довірі, толерантності та взаємоповазі в процесі професійних контактів.
Комунікативний процес - обмін інформацією між людьми, з метою забезпечення її розуміння, як предмета обміну, точне й повне засвоєння повідомлень.
Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або об’єктів взаємодії.
Конформізм - тенденція особистості змінювати свої погляди, ціннісні орієнтації, вчинки під впливом групи.
Креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації.
Культура інтеракції - рівень вміння конструктивно співпрацювати, здатність знаходити загальні інтереси, орієнтація на розвиток відносин, взаємний позитивний результат.
Культура мовлення - здатність використовувати оптимальні для конкретної ситуації мовні засоби.
Культура перцепції - здатність адекватно сприймати співрозмовника, вміння формувати та підтримувати позитивне ставлення до інших на основі емпатії, співчуття, симпатії, визначає настанову на позитивне, конструктивне ставлення до співрозмовника, яке забезпечує емоційно-чуттєве задоволен- ня(подобається) та зароджується інтерес до продовження контактів.
Культура почуттів - рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності.
Культура поведінки - сукупність форм повсякденної поведінки людини, у яких виявляються певні моральні й естетичні норми.
Культура професійна спілкування (КПС) - це соціально значущий показник рівня знань, здібностей, здатність та вміння здійснювати свої взаємини з людьми, сприймати, розуміти, засвоювати зміст думок, почуттів, намагань розв’язування конкретних завдань у професійній діяльності.
Методологія (гр. походження і означає „вчення про метод”) - система принципів і засобів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також учення про цю систему. У науці термін „методологія” розуміється в широкому й вузькому значенні. У широкому - філософська вихідна позиція наукового пізнання для всіх наукових дисциплін. Універсальною науковою методологією, що вивчає закони розвитку природи, суспільства й мислення, є філософія. У вузькому значенні означає теорію наукового пізнання в конкретних наукових дисциплінах.
Методика - конкретні форми та засоби використання методів, за допомогою яких здійснюється глибше пізнання різноманітних проблем.
Метод спілкування - сукупність способів, прийомів спілкування, спрямованих на розвиток мотиваційної сфери і свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки, їх корекцію й удосконалення, взаємодія, спрямована на розв’язання професійних цілей.
Метод спостереження - метод, що передбачає спеціально організоване сприймання в природних умовах.
Метод психолого-педагогічного тестування - метод випробування особистості на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, ребусів, кросвордів, запитань.
Метод ранжування - математичний метод розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця елемента в певній множині.
Метод реєстрування - математичний метод, який полягає у виявленні певної якості в явищах цього класу й обчислення за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості негативних вчинків).
Мета - ідеальне уявлення результату, предмета, явища, діяльності, спілкування.
Міміка - впрази обличчя, спричинені рухами його м’язів, які виражають емоційні стани: здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й незадоволення, гнів і спокій, порозуміння та його відсутність тощо і є міжнародним засобом спілкування.
Моральна навичка - стійка форма поведінки, здійснення якої є життєвою потребою людини. Моральне виховання - цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них моральних якостей, які відповідають вимогам і нормам моралі.
Мотив - внутрішня спонукальна сила, бажання спілкуватися (потреби, інтереси, прагнення, емоції).
Мотивація - цілеспрямованість, усвідомленість мети, що активізують, стимулюють діяльність людини.
Навичка - автоматизовані дії, які не потребують контролю свідомості.
Невербальне спілкування - обмін інформацією між людьми за допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, впразу очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпечують створення, передавання і сприйняття повідомлень.
Оптимістичне прогнозування - передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості.
Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття вмінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Особистість - людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності, здатний до самопізнання й саморозвитку; стійка система соціально значущих рис, відносин, установок і мотивів, що характеризує людину як члена суспільства.
Особистісний підхід - послідовне ставлення як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб’єкта.
Особистість професіонала - специфічне утворення, що є результатом функціонування системи професійно значущих стосунків, у які він вступає в ході всієї наступної фахової життєдіяльності.
Паритетний - рівний, рівноправний.
Пам´ять - складний, системний, пізнавальний процес запам’ятовування, збереження, відображення інформації.
Персоніфікація - процес передавання особистісного світосприймання й відчуття в діяльності та спілкуванні.
Педагогіка - сукупність теоретичних і практичних наук, які вивчають виховання, освіту й навчання; наука про закономірності, принципи, структуру, механізми, технології здійснення.
Потреба - емоційні переживання, які виникли в протиріччі між особистістю й середовищем.
Постава - звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися. Пози формуються тілом, руками, ногами й символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, у якій перебуває людина.
Переконання - сукупність осмислених і емоційно прийнятних ідей, які стосуються ідеології, політики, моральності, мистецтва та ін., що визначає життєву позицію особистості.
Перцепція - емоційна характеристика взаємосприймання суб’єктів один одного, чуттєвість переживання суб’єктів щодо переживання оточуючих.
Перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати й розуміти іншу людину;
Пізнання - процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людей.
Погляди - судження, суб’єктивний висновок людини, пояснення тих чи тих природних і суспільних явищ, визначення свого ставлення до них.
Почуття - емоційна грань духовної діяльності особистості, форма відображення дійсності, у якій виявляється стійке суб’єктивне ставлення людини до предметів, явищ, які вона пізнає й змінює.
Працьовитість - постійна потреба в трудовій діяльності, її позитивні соціальні й особисті мотиви; - усвідомлення значення праці для суспільства й для себе; - наявність трудових умінь і навичок, їх постійне вдосконалення; наполегливість; задоволення від результатів праці.
Прийом - частина методу, його конкретне застосування на практиці.
Прийом спілкування - це частина методу, необхідна для ефективнішого застосування методу в умовах конкретної ситуації. Будь-який метод виховання складається з певної сукупності однорідних прийомів і способів впливу.
Принципи спілкування - вихідні положення, що випливають із закономірностей та визначають загальне спрямування процесу спілкування в процесі професійної діяльності, основні вимоги до його змісту, методики та організації.
Прогрес - рух уперед, від нижчого до вищого, до більш високого ступеня розвитку, до кращого. Розвиток нового, передового. Протилежне поняття - регрес.
Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.
Професіоналізм - системність професійної діяльності, сформованість професійної позиції, стилю спілкування, знання і готовність до дії, самоаналіз і саморозвиток, високий рівень здібностей.
Професійне спілкування - творчий процес обміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодії, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації.
Професійний стиль спілкування - стійка система методів, способів та прийомів, які використовуються у професійній взаємодії, що залежить від особистісних якостей і параметрів ситуацій у професійному спілкуванні.
Професійний такт - творче вміння обпрати в кожному конкретному випадку такий стиль поведінки і спілкування, підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність особистості кожного, не принижуючи й не возвеличуючи його.
Професійна техніка - це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент впливу, прийоми володіння собою (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою, уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними й невербальними засобами).
Професійна етика - це сукупність моральних норм, принципів що визначають ставлення до людини, до професії і своїх професійних обов’язків.
Пряме вербальне спілкування - форма безпосереднього усного контакту між учасниками спілкування (спілкування „обличчям до обличчя”), інформація передається за допомогою мовних знаків та інтонаційних засобів (підвищення або зниження тону, манера мовлення, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлювання).
Психотехніка - прийом, спрямований на активізацію або гальмування проявів різноманітних психічних реакцій, а також властивостей і якостей особистості.
Рефлексія - усвідомлення того, як суб’єкта сприймають і оцінюють інші, здатність розуміти партнера по спілкуванню.
Розвиток - низка зовнішніх і внутрішніх, кількісних і якісних змін, які характеризують рух людської істоти від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності.
Розповідь - послідовне розкриття невеликого за обсягом змісту навчального матеріалу.
Самоактуалізація - прагнення людини до повнішого виявлення, розвитку й реалізації своїх особистісних можливостей.
Самоаналіз - прийом самовиховання, який передбачає критичні роздуми над своєю поведінкою, окремими вчинками.
Самовиховання - систематична, цілеспрямована, свідома діяльність особистості, спрямована на формування, розвиток, вироблення та вдосконалення в собі позитивних рис і подолання негативних.
Самозаборона - прийом самовиховання, який реалізується через свідоме позбавлення себе чогось приємного.
Самозаохочення - прийом самовиховання, який використовується після подолання особистістю певних труднощів, власних негативних рис.
Самозобов’язання - прийом самовиховання, що передбачає планування роботи над формуванням чи подоланням певних рис особистості на конкретний період.
Самоконтроль - прийом самовиховання, який полягає в систематичному фіксуванні (подумки або письмово) свого стану й поведінки для того, щоб попередити небажані думки, емоції, вчинки.
Самонавіювання - прийом самовиховання, який передбачає повторення подумки або вголос певних суджень з метою формування чи подолання певних рис своєї особистості.
Самонаказ - прийом самовиховання, який полягає в прийнятті особистістю твердого рішення не відступати від своїх принципів, поводитися тільки належним чином.
Самоосвіта - процес набуття знань у процесі самостійної роботи поза систематичних навчальних закладів
Самооцінка - прийом самовиховання, суть якого зводиться до зважування подумки своїх можливостей і оцінки своїх дій та вчинків.
Самопереключення - прийом самовиховання, за якого подумки або в діях переходять до справ, які викликають позитивні емоції.
Самопереконання - прийом самовиховання, який полягає в тому, що вихованцю пропонують у певній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, що він учинив правильно (неправильно).
Самопідбадьорювання - прийом самовиховання, який передбачає підтримку себе в ситуаціях розгубленості, зневіри у власних силах та можливостях.
Самоповага - компонент образу Я особистості, який визначається ставленням досягнень особистості до того, на що вона претендує.
Саморозвиток - цілеспрямована, свідома діяльність особистості, спрямована на вироблення та вдосконалення в собі кількісних і якісних змін, що відбуваються під час анатомофізіологічного, психологічного, інтелектуального вдосконалення людини, становлення її світогляду, моральних поглядів, переконань, емоційно-почуттєвої сфери.
Самосвідомість - усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця й ролі в суспільстві).
Світогляд - система поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточуючих, середовища та самої себе.
Симпатія - почуття емоційної налаштованості до кого-небудь.
Синектика - групова творча діяльність вид мозкового штурму, направлена на прийняття оптимального рішення з проблеми.
Словесні методи - усний виклад учителя (монологічні): розповідь, пояснення, шкільна лекція; діалогічні: бесіда, дискусія, метод драматизації; робота з книгою.
Соціалізація - засвоєння людиною соціального досвіду, цінностей, норм поведінки, властивих суспільству, соціальних груп, до яких вона належить.
Спадковість - відновлення в нащадків біологічних особливостей батьків.
Спілкування - процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емо- ційно-оцінного характеру.
Спілкування - самостійна і специфічна форма активності особистості, є необхідною умовою об’єднання людей для будь- якої спільної діяльності. У спілкуванні людина виявляє якості, здібності, знання й уміння, розвиває й формує, засвоює суспільний досвід, норми, цінності, знання, способи діяльності, формуючись при цьому як особистість і суб’єкт діяльності.
Спілкування - найважливіше середовище духовного, суспільного й особистісного прояву людини. Воно становить живий безперервний процес взаємодії людей, людини з собою та світом. Відбувається за допомогою мови, мовлення, міміки, пози, рухів тіла, жестів, зображення, символів, звукових сигналів, умовних позначень.
Спілкування - це складний багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребами в спільній діяльності і включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини, вироблення єдиної стратегії взаємодії
Спостереження - цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки й діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу й тлумачення.
Сприймання - форма психічного відображення дійсності у вигляді цілісних образів навколишніх предметів.
Стиль спілкування - індивідуальна характеристика особистості, що відображає особливості роботи з людьми і технологію ухвалення рішення.
Творчість - психічний процес створення нових цінностей; діяльність, результат створення нових матеріальних і духовних цінностей. Будучи по суті культурно -історичним явищем, має і психологічний аспект - особистісний і процесуальний. Принус- кає наявність у суб’єкта здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю.
Тест - стандартизована психодіагностична система завдань, яка призначена для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних властивостей та показників розвитку.
Тестовий контроль - метод, який передбачає вибір одного або кількох варіантів із запропонованого переліку завдань.
Технології - наукове проектування й відтворення гарантуючих успіх професійних дій; сукупність психолого- педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень, діаграм, карт).
Технологія спілкування - наукове проектування, система методів, прийомів, засобів, відтворення яких гарантує успіх у спілкуванні.
Технологічний прийом - компактний, частковий спосіб вирішення конкретної педагогічної, виховної або навчальної проблеми.
Толерантність - терпимість до іншого роду поглядів, вдач, звичок, розрізняють релігійну, расову, етнічну, культурну, політичну, лінгвістичну, побутову.
Трансакція - словесний чи безсловесний обмін між двома людьми, який утворюється з подразнення (запитання) і реакції (відповідь) між певними станами „Я ”, тобто взаємодія між різними станами „Я”.
Уміння - зумовлена знаннями й навичками готовність людини успішно досягати свідомо поставленої мети діяльності в мінливих умовах її протікання.
Умовні сигнали - усне мовлення, система передавання повідомлень за допомогою жестів, зрозумілих лише для певного кола осіб.
Уява - здатність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних компонентів, знайдених у минулому досвіді; психічний процес створення образу предмета чи ситуації шляхом перебудови наявних уявлень. Частина свідомості особистості, один з пізнавальних процесів, характерний високим ступенем наочності й конкретності.
Уява творча - припускає самостійне створення образу, речі, ознаки, що не мають аналогів, нових, реалізованих в оригінальних і коштовних продуктах діяльності. Невід’ємна сторона технічної, художньої та іншої творчості.
Чинник - причина, суттєва обставина в певному процесі, явищі.
Формування особистості - процес і результат цілеспрямованих (виховання) і стихійних впливів соціальної дійсності, середовища, спадковості й активності особистості (самовиховання).
Я-концепція (з позицій гуманістичного підходу) - сукупність усіх уявлень людини про себе, поєднана з її оцінкою. Описовий складник називають уявою Я. Складник, пов’язаний із ставленням до себе або окремих своїх якостей, називають самооцінкою або прийняттям себе (Р. Берне).