Культура професійного спілкування

Тема 2.6. Засоби професійного розвитку: професійна рефлексія, аналіз і самоаналіз, професійна інтуїція

Мета заняття: усвідомлення засобів професійного розвитку, рефлексії, аналізу, інтуїції, різних стратегій взаємодії та ефективності їх використання у різних ситуаціях.

Основні поняття: засіб, розвиток, професійний розвиток, рефлексія, аналіз,самоаналіз, інтуїція, стратегія педагогічної взаємодії, стилі розв’язаний суперечностей: конкуренція, уникнення, пристосування, співробітництво, компроміс, вибір оптимальної стратегії.

План

  1. Розвиток і формування особистості професіонала.
  2. Засоби професійного розвитку.
  3. Професійна рефлексія.
  4. Аналіз і самоаналіз спілкування та діяльності.
  5. Професійна інтуїція.

Питання та завдання для самоперевірки:

  1. Розглянути форми й внди засобів професійного розвитку.
  2. Місце рефлексії в професійному спілкуванні.
  3. Психологічна основа рефлексії.
  4. Проаналізувати шляхи й методи розвитку професійної рефлексії.
  5. Схарактеризуйте етапи аналізу й самоаналізу.
  6. Професійна інтуїція.

Рекомендована література

  1. Буева Л. П. Духовность и проблемы нравственной культуры / Л. П. Буева // Вопр. философии. - 1996. - № 2. - С. 68 - 83.
  2. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття / М. Мерло-Понті. - К. : Вища пік., 2001. - 235 с.
  3. Федорченко В. К. Гуманізація вищої освіти у XXI ст. / В. К. Федорченко // Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи. - К. :_Вища шк., 2001. - С. 250 - 287.
  4. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання / С. Воробйова // Рід. шк. - 2002. - № 10. - С. 24 - 28.
  5. Гусак Т. Дискусія як метод оптимізації при вивченні іноземних мов у ВНЗ / Т. Гусак // Рід. шк. - 2003. - № 7. - С. 26 - 29.
  6. Жижко Т. Методи навчання - передумова інтелектуального розвитку особистості / Т. Жижко // Рід. шк. - 2002. - №6. -С. 31-35.
  7. Жорнова О. Інтеракція в культуро-творчому формуванні студентів / О. Жорнова // Рід. шк. - 2006. - № 11. - С. 34 - 38.
  8. Малютина И. Интерактивные игры / И. Малютина // Воспитание школьников. - 2005. - № 1. - С. 12 - 18.
  9. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. для студ. вищ. пед. закл. освіти / М. М. Фіцула. - К. : Академія, 2002. - 528 с.
  10. Жорнова О. Інтеракція в культуро-творчому формуванні студентів / О. Жорнова // Рід. шк. - 2006. - № 11. - С. 34 - 38.
  11. Комар О. Викладання за інтерактивними технологіями / О. Комар // Рід. шк. - 2006. - № 10. - С. 15 - 18.

Методичні рекомендації з попередньої підготовки до практичного заняття

Основний методичний прийом заняття: рольова гра. Технологія проведення рольової гри.

Підготовчий етап

а) Складання тез з рекомендованої літератури за планом заняття відповідно до таких вимог:

  1. Наявність плану, що відбиває змісту питання:
  2. Короткий виклад ключових моментів кожного пункту

плану.

  1. Висновок, представлений у вигляді тез з кожного пункту плану.

б) Оформлення оцінного листа. Дається оцінка тезам за такими критеріями:

- у повному обсязі тези відбивають зміст теми / не відбивають;

- як викладені ключові моменти: доступно, чітко, ясно / або незрозуміло, нечітко, не має ясності;

- опорна схема зрозуміла /незрозуміла.

в) Підготуватися до публічного захисту своїх тез, вибрати пункт плану для доповіді.

Мета гри: узагальнення та систематизація знань з теми „Засоби професійного розвитку”, формування вміння публічного виступу, складання тез лекції й аргументованого захисту своєї позиції.

Ігровий пакет: тези виступів за кількістю учасників гри; оцінні аркуші.

Методи активізації спілкування:

а) ігрові імітаційні технології - організаційний тренінг, рольова гра.

Види навчальної діяльності учасників:

- міні-виступи;

- індивідуальна робота.

Очікувані результати:

- з’ясувати розуміння засобів професійного розвитку;

- засвоїти сутність професійної рефлексії, аналізу й самоаналізу, інтуїція;

- засвоїти чинники, що впливають розвиток.

Індивідуальні завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. а) Вітання: вправа „Освідчення”

Мета: висловлення партнеру зі спілкування свого позитивного настрою щодо нього.

Завдання: знайти слова, які б звучали як освідчення в коханні, підтверджуючи Ваше позитивне ставлення до учасника тренінгу.

Інструкція: виберіть собі партнера по спілкуванню. Закінчіть речення: „Я люблю тебе зате, що...”

Аналіз вправи:

  1. Опишіть свої відчуття при виконанні завдання.
  2. Чи вдалося партнеру по спілкуванню передати почуття любові?

а) Вправа „Контакт”

Мета: активізація пошуку учасниками тренінгу різноманітних способів установлення контакту.

Завдання: Кожен з учасників стає проти групи й намагається різними невербальними засобами встановити контакт з будь-яким членом групи.

Аналіз вправи:

  1. Які засоби встановлення контакту Ви використовували?
  2. Обговорити ознаки, за якими можна визначити наявність контакту.

Завдання 2. Рольова гра

  1. Звертання ведучого до учасників гри. Одним з показників майстерності професіонала є вміння виражати свої думки лаконічно, тезисно, але при цьому переконливо, виразно й образно. Сьогодні ми будемо тренуватися в складанні тез і публічному захисті.

Представимо ситуацію: Вам необхідно виступити з доповіддю... Перед вами тези виступу. Ви починаєте викладати свої думки, але вас постійно хтось перериває... Доброзичливі слухачі намагаються Вам допомогти підтримкою Ваших ідей, показують значущість питань, які розглядаються з практичного погляду. Критично налаштовані - намагаються знайти вади у Вашому виступі... Розіграємо ситуацію Вашого публічного виступу.

  1. Формування ігрових груп (5-7 осіб). Кожному гравцю привласнюється відповідний номер, наприклад, 1.1 належить першому гравцю першої групи і т.п. Цей номер проставляється на тезах і в оцінному листі.

Хід проведення:

а) починається вивчення тез усіх учасників створених груп. Заповнюється оцінний лист. Потім відбувається добір тез для публічного виступу;

б) учасники гри обмінюються тезами й вивчають їхній

зміст;

в) кожна ігрова група разом з ведучим впрішує, які з представлених тез потрібно залишити для публічного захисту. З кожної групи вибирається по одному доповідачу;

г) у групах розподіляються ролі. Союзник - розділяє думку Доповідача - акцентує увагу присутніх на практичній значущості розглянутого питання, підтверджує сказане прикладами. Критик - звертає увагу на слабкі місця тез, пропонує Доповідачу доповнити свій виступ. Його критика повинна бути конструктивною. Конформіст - не має власної твердої позиції, підтримує то Доповідача, то Критика. Пропагандист - захищає й пропагує ідеї, висунуті Доповідачем. Доповідач - виступає із захистом власних тез. Він обирає форму виступу, відповідає на питання;

д) визначається регламент виступу: Доповідач - 3 хв.; Пропагандист і Союзник - по 2 хв.; Критик і Конформіст - по 1 хв. Послідовність вистуну: Доповідач - Конформіст - Критик - Союзник - Пропагандист - Доповідач.

Нід час виступу діє правило, гравці не повідомляють публічно, яку з ролей вони представляють;

е) вибирається „експертна рада”, у її обов’язки входить оцінка виступів, загальної колективної роботи. Члени „ради” самостійно виробляють критерії оцінки.

  1. Виступ Доповідача, його прихильників і опонентів.
  2. Підведення підсумків гри „експертною радою”.

Завдання 3. Вибір стратегії взаємодії. Виконання вправ

на аналіз ситуації та обґрунтування стратегії дії.

Обладнання: тест У. Томаса на виявлення стратегії взаємодії, тексту педагогічних ситуацій, картки з питаннями до аналізу педагогічних ситуацій.

Вправа 1 .Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій та обґрунтування стратегії дії: Моделювання професійної ситуації „Вибір та реалізація стратегії взаємодії”. Дібрати приклади ситуацій, що ілюструють різні стратегії поведінки, із власного досвіду або літератури. Обрати одну ситуацію, проаналізувати наслідки різних стратегій взаємодії партнерів у спілкуванні. Обрати оптимальну стратегію взаємодії та обґрунтувати свій вибір.

При виконанні цієї вправи потрібно розглянути такі особливості: а) дії, висловлювання, міміку, пантоміміку учасників взаємодії, за якими можна діагностувати стратегію; б) оптимальний або неоптимальний розвиток ситуації;

в) відповідальність учителя за розвиток ситуації в оптимальному напрямку.

Вправа 2. Виявлення умов та обмежень, що зумовлюють вибір стратегії. Виходячи із ситуації, яку студент вибрав для аналізу в попередній вправі, показати:

а) за яких умов вибір конкретної стратегії в цій ситуації буде ефективним;

б) до яких наслідків може призвести систематичне використання тільки однієї стратегії;

в) які особливості учасників ситуації не дозволяють вдаватися до певної стратегії;

г) які індивідуальні особливості роблять використання окремої стратегії неефективним.

Вправа 3. Виявлення впливу індивідуальних особливостей на розв’язання конкретної ситуації. За результатами тестування студент розглядає свою найвірогіднішу поведінку в ситуації та можливі наслідки її регулярного некритичного використання. Аналізуються також „упущені можливості” внаслідок недооцінки та ігнорування інших стратегій.

Завдання 4. Моделювання ситуації „Розробка та проведення індивідуальної бесіди”

Для виконання цього завдання студентам пропонують ситуацію, що зумовлює необхідність проведення індивідуальної бесіди, наприклад: „Учитель несподівано зустрічає одного зі своїх учнів на автовокзалі, де той збирає порожні пляшки. Цей учень нерідко пропускає уроки, посилається на те, що хворіє. Батьки хлопця не звертають уваги на його шкільні справи. Учитель вирішує провести з учнем та його батьками індивідуальну бесіду”.

Студентам, які працюють у парах, потрібно розробити та програти бесіду (на вибір - з учнем чи батьками). Той, хто грає роль учителя, розробляє хід бесіди, реалізує безпосередньо взаємодію. Його партнер у процесі спілкування фіксує свої почуття, бар’єри спілкування, що виникають під впливом дій співрозмовника, наявність чи зникнення бажання спілкуватися. Він виокремлює також найбільш удалі дії, висловлювання „вчителя”, що сприяли порозумінню, досягненню ефективного результату.

Під час бесіди студенти прагнуть відпрацювати основні стадії контактної взаємодії.

І. Накопичення узгоджень, подолання бар’єрів, зняття напруження у взаємодії. Слід доповнити умови ситуації, знайти час для проведення бесіди, обдумати дії, що дадуть змогу подолати психологічні бар’єри настороженості, неспокою, надмірного самоконтролю. Можливі прийоми: вибір нейтральної теми для початку бесіди, висловлення поглядів на стан співрозмовника („Ви, як я бачу, неспокійні”), уникання спірних питань, ненав’язливе висловлю-вання своїх припущень щодо поведінки співрозмовника („Вам, мабуть, це буде цікаво”). Етап уважають успішно подоланим, якщо в співрозмовника з’являються позитивні відповіді на запитання, знижується напруження, слабшає опір.

  1. Пошук спільних інтересів, знаходження первинної спільності (перехід від „Я” до „ми”). Студенти розробляють тактику поведінки вчителя з метою створення первинної потреби в спілкуванні на підставі перших ознак задоволення спілкуванням, вияву позитивних емоцій. Можливі прийоми: виявлення спільної теми, інтерес до

захоплень співрозмовника, демонстрація особистісної схожості, стимулювання пошуку нових тем для бесіди. Етап уважається успішно завершеним, якщо вчителю вдалося збудити в партнера зацікавленість, зняти недовіру, вступити в контакт.

  1. Прийняття якостей і принципів у якостях особистості. Студенти проробляють тактику поведінки не лише на підставі інтересів, а й з урахуванням особистісних якостей. Можливі прийоми: дати співрозмовникові змогу вигідно показати себе, підкреслити бажану якість. Підведення підсумків („Як виявилося, ми з вами солідарні в поглядах на цю проблему”), уникнення негативного напрямку бесіди, подання вчителем зразка саморозкриття, підкріплення своєї відкритості, зацікавлення в подальшій взаємодії, висловлення задоволення процесом спілкування („Мені дуже цікаво з вами розмовляти”). Результатом цього етапу є відчуття взаєморозуміння, готовності до сприйняття особистості співрозмовника загалом.
  2. Виявлення якостей, небезпечних для спілкування. НА цьому етапі стає можливим розпочати дискусію, продовжувати вивчення особистості партнера в широкому плані, чому сприяє значне зниження напруженості, студенти повинні розробити тактику поведінки вчителя, яка забезпечувала б подальше взаєморозкриття співрозмовників, зокрема й висловлення сумнівів, суперечки, дискусії в поглядах, саморозкриття як прикладу уникнення своїх недоліків, перебільшення якостей
  3. Результатом цього етапу є поява в співрозмовника прагнення до відкритого, щирого спілкування.
  4. Реалізація індивідуального підходу, стимулювання прагнення до змін. Студенти розробляють тактику впливу на співрозмовника через регулювання своїх якостей. Прийоми: підкреслення спільності („Зараз ми це вирішимо”), критичні зауваження, але не з метою вияву осуду, повчання, а в ході взаємного обговорення різних особистісних виявів, попереджувальні висловлювання („Я хочу вам щось сказати, але ви не повинні ображатися”), підтримка та стимулювання прагнень до змін. Цей етап завершується формуванням у співрозмовників відчуття „ми”, готовності до спільних дій.
  5. Ефективне співробітництво, опертя на досягнутий на попередніх етапах контакт. Студенти розробляють тактику поведінки, що спрямована на висловлення спільного прогнозу, спільних планів і рішень. Прийоми: звернення за порадою, пропонування спільного рішення, передбачення того, що може бути. Підсумком цього етапу є формування стану захищеності, узгодження дій і намірів.
  6. Пари можуть програвати свої варіанти бесіди перед групою. Обговорюються: готовність учителя до взаємодії; уміння організувати діалог; довірчий тон бесіди; досягнення позитивних результатів. Робиться висновок щодо оволодіння деякими студентами методикою контактної взаємодії та технікою оптимізації спілкування.

Шляхи поліпшення спілкування. Під час обговорення цього питання слід звернути увагу студентів на те, що техніка взаємодії має великий вплив на розвиток спілкування. Потрібну інформацію можна отримати у відповідній лекції, а також у рекомендованій літературі. Важливо також дотримуватися певних загальних правил поведінки на різних етапах проведення бесіди:

  1. Слід оволодіти конфліктною ситуацією, розрядити взаємну емоційну напруженість. Передусім потрібно зняти напруження м’язів, скутість, подолати неконгруентні рухи. Міміка, поза, жести мають не лише виражати внутрішній стан, а й впливати на нього позитивно.
  2. Своєю поведінкою співрозмовник повинен вплинути на партнера, зняти його афективність. Цьому сприяє доброзичлива посмішка, контакт поглядів, пауза.
  3. Потрібно зрозуміти мотиви поведінки співрозмовника. Звернення до аналізу знижує емоційне напруження. Треба відмовитися від оцінок, насамперед негативних, висловити розуміння труднощів партнера, передати свій стан та почуття.
  4. Слід погодити цілі спілкування. Виявити те, що є спільним із співрозмовником, знайти спільний погляд, продемонструвати можливість синхронізації дій.
  5. Треба закріпити свою позицію вірою в можливість продуктивного результату взаємодії, висловити надію на подальше продовження контактів.

Технологія підготовки і проведення бесіди Підготовка бесіди проводиться в кілька етапів:

  1. Вибір теми.
  2. Підготовка проводиться творчою групою, склад якої залежить від теми. Робота розпочинається з підбору матеріалу з теми та його вивчення, відбору об’єктів показу, а також накопичення знань по всіх розділах теми. При опрацюванні матеріалів з теми доцільно скласти бібліографію літературних та інших джерел, а також використати матеріали, розповіді учасників подій та очевидців.
  3. Процес створення також включає розробку питань, змісту тексту, методики проведення бесіди.
  4. Після пробного затверджується контрольний текст, на основі готує індивідуальний текст, а також різні варіанти цієї теми.
  5. Проведення бесіди.
  6. Аналіз бесіди.

Рефлексія заняття „Скажу вам відверто”

Висловіть своє судження з приводу заняття й Вашої участі в ньому, закінчивши речення „Скажу вам відверто, що...”.