Культура професійного спілкування

Тема 1.7. Діагностика ефективності професійного спілкування

Мета: розкрити сутність діагностики ефективності професійного спілкування, роль і значення в професійній діяльності, усвідомлення різних стратегій взаємодії та ефективності їх використання в різних ситуаціях

Ключові поняття: діагностика, діагностика ефективності професійного спілкування, методи та засоби діагностики, етапи спілкування, доцільність мовлення, стилі мовлення, норми мови, метод спілкування; засіб та прийом спілкування; класифікація методів спілкування; методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання поведінки та діяльності; методи контролю та самоконтролю.

План

  1. Поняття діагностики ефективності професійного спілкування.
  2. Діагностика індивідуальних особливостей студентів.
  3. Характеристика критеріїв ефективності професійного спілкування.
  4. Етапи професійного спілкування.
  5. Вибір і реалізація стратегії взаємодії.
  6. Характеристика методів та засобів ПС.

Методичні рекомендації до практичного заняття:

  1. За допомогою рекомендованої літератури підготуватися до розгляду основних питань теми за планом.
  2. Виконати практичні завдання.
  3. Підготуватися до дискусії.

Дискусія - це обмін думками з того чи того питання, проблеми, відповідно до визначених правил і за участю всіх чи окремих її учасників. Дискусії бувають групові й міжгрупові.

Метод групової дискусії використовується як метод активного навчання в прпродних і в спеціально створених групах, як спосіб організації спільної діяльності студентів, з метою оперативного й ефективного вирішення навчальних завдань.

Попередня робота:

- розподіл учасників у проблемні групи;

- визначення регламенту дискусії;

- вибір форм представлення навчальної інформації.

Інструкція з проведення дискусії:

  1. Веде дискусію викладач. Він визначає основні проблеми й можливі варіанти їх рішення. На основі вільного вибору створюється проблемна група, яка складається з 5 - 7 осіб.
  2. Учасники проблемної групи вибирають виступаючого, який оголошує перед аудиторією способи рішення проблеми й пропопує один з варіантів.
  3. Учасники допомагають виступаючому порадами, викладеними в записці (шпаргалці) чи висловленими під час тайм- ауту, але самі не вступають у полеміку.
  4. Учасникам пропонується пам’ятка по веденню дискусії.

Пам’ятка для студентів. Правила взаємин під час діалогу:

  1. Психологічний настрій на актуальний стан співрозмовника і власний психологічний стан „тут і тепер”. Урахування почуттів, бажань і фізичного етапу партнера в цей момент.
  2. Безоцінне сприйняття особистості партнера, апріорна довіра до його намірів.
  3. Сприйняття партнера як рівного, що має право на власну думку й рішення.
  4. Змістом спілкування повинні бути не прописні істини й догми, а проблеми й невпрішені питання.
  5. Реалізація принципу персоніфікації висловлення, тобто презентація своїх почуттів і бажань.

При проведенні занять за допомогою інтерактивної комунікації корисно знати особливості поведінки різних психологічних типів тих, кого навчають. У науковій літературі з аналізу ситуацій і тренінгів виділяють такі типи особистості, що характеризуються визначеною манерою поведінки і специфічним способом пізнання: активіст, мислитель, теоретик, прагматик. Виявіть, до якого типу особистості належите ви.

Активіст. Йому подобається навчатися. Він любить дізнаватися щось нове, одержувати новій досвід, хоче сам усе випробувати й у всьому взяти участь. Йому подобається бути в центрі подій і уваги, він воліє займати активну позицію, виявляти ініціативу, а не залишатися стороннім спостерігачем. Зазвичай він відгукується на прохання викладача першим брати участь у виконанні інтерактивної вправи.

Мислитель. Воліє спочатку спостерігати, роздумувати, зрозуміти нову інформацію до кінця, а вже потім діяти. Він схильний аналізувати все, що побачив, почув, випробував, довго міркувати над отриманою інформацією. Любить відпрацьовувати власні підходи, знаходити самостійні рішення, відчуває дискомфорт, коли його кваплять, і бажає мати запас часу, щоб знайти рішення у свій термін.

Теоретик. Йому властиве розвинене логічне мислення й методичність, він віддає перевагу кроку за кроком просуватися до рішення проблеми, ставить багато питань. Для нього зазвичай характерний аналітичний склад розуму й потреба спостереження за процесом. Любить задачі, що вимагають інтелектуальних зусиль, недовірливо ставиться до інтуїції, здогадам і нестандартному мисленню, віддаючи перевагу побудові моделей і систем, концептуальному баченню проблеми.

Прагматик. При аналізі ситуацій він відразу ж прагне знайти практичне рішення, швидко все спробувати й перейти до дії. Не схильний заглиблюватися в теорію. Любить експериментувати, шукати нові рішення, підходи, ідеї, які можна відразу апробувати в реальних умовах. Звичайно діє імпульсивно, швидко й дуже впевнено, підходить до всього по-діловому, практично і з азартом береться за рішення педагогічних ситуацій.

Основні методи заняття: групова дискусія.

Види навчальної діяльності студентів:

  1. Колективна робота над проблемою й висування альтернативних рішень.
  2. Виступ представника проблемної групи.

Очікувані результати:

- засвоїти критерії ефективності професійного спілкування, уміти діагностувати індивідуальні особливості, наводити конкретні приклади для вирішення проблеми;

- уміти вибпрати стратегію взаємодії,

- засвоїти сутність поняття діагностика, діагностика ефективності професійного спілкування.

Рекомендована література

  1. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги. - М. : Просвещение, 1989. -Ч. 2. -С. 83 - 134.
  2. Леви В. Искусство быть другим / В. Леви. - М. : Просвещение, 1986. - С. 83 - 93.
  3. Основы педагогического мастерства / под ред. И. А. Зязюна. - М. : Просвещение, 1989. - С. 150 - 154.
  4. Учителю о педагогической технике / под ред. Л. И. Рувинского. - М. : Просвещение, 1987. - С. 33 - 45.
  5. Юсупов И. М. Психология взаимопонимания / И. М. Юсупов. - К.: ВШОЛ, 1991.-С. 15 - 25, 81 - 84.