Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки

2.2.6. Принцип природовідповідності виховання

Коменський є першим теоретиком, який обґрунтував принцип природовідповідності виховання, і з того часу цей принцип не сходить зі сторінок педагогічних праць аж до наших днів. Необхідно, однак, відзначити, що попередниками в даному питанні були Ф.Рабле, М.Монтень, Т.Кампанелла. У педагогічних творах Коменського зустрічаються також цитування Ціцерона, Сенеки та інших.

Не важко помітити, що, обґрунтовуючи свої педагогічні принципи і правила, Коменський часто оперує конкретними прикладами з природи. Так, стверджуючи, що в природі ніщо не здійснюється несвоєчасно, він пише: “Природа ретельно пристосовується до зручного часу. Наприклад, пташка, маючи намір розмножувати своє покоління, приступає до цієї справи не взимку, коли все сковане морозом і закоченіло, і не влітку, коли від спеки все розпалюється і слабке, і не восени, коли життєвість всього разом із сонцем спадає і насувається небезпечна для птахів зима, але весною, коли сонце повертає всьому життя і бадьорість. І, разом з тим, робить вона це поступово. Поки стоїть ще холодна погода, пташка виношує яйця і зігріває їх у своєму організмі, де вони захищені від холоду; коли повітря стає теплішим, вона кладе їх у гніздо і, нарешті, при настанні ще більш теплої погоди виводить пташенят, щоб найніжніші істоти поступово звикали до світла й тепла.

Так і садівник звертає увагу на те, щоб все робилося тільки своєчасно. Він не саджає рослин взимку (оскільки сік у цей час залишається в корінні і не підіймається для живлення саджанця), і не влітку (тому що сік вже розподілений по гілках), і не восени (оскільки сік спрямований до коріння), а весною, коли сік розпочинає поширюватися з коріння і оживляти верхні частини дерева. І в подальшому садівник повинен знати зручний час для всього того, що необхідно робити з деревцями, тобто час для догляду, підрізування, обгортання тощо; навіть і саме дерево має певний час для розпускання паростків, цвітіння, розпускання листя, визрівання плодів тощо. І передбачливий архітектор вважає за необхідне вибирати зручний час для вирубки лісу, обпалювання цегли, закладки фундаменту, складання стін і штукатурки їх тощо.” [Т. 1. - С. 328]. Тому: 1) освіту людей потрібно розпочинати навесні життя, тобто в дитинстві, бо дитинство - це весна, юність - літо, змужнілий вік - осінь і старість - зима; 2) ранкові години для занять найбільш зручні (оскільки, знову-таки ранок відповідає весні, полудень - літу, вечір - осені, а ніч - зимі); 3) все, що підлягає вивченню, повинно бути розділено відповідно до ступенів віку так, щоб пропонувалося для вивчення тільки те, що доступно для сприймання в кожному віці” [Там же. -С. 329].

Природа готує матеріал, перш ніж розпочинає надавати йому форми.

Природа вибирає для свого впливу потрібний предмет або спочатку належним чином його готує, щоб він був підходящим.

Природа виконує свої дії окремо, у певній послідовності.

Всяку свою дію природа розпочинає з середини.

Всяке формування природа розпочинає з найзагальнішого і закінчує найбільш особливим.

Природа не робить стрибків, а здійснює все поступово.

Розпочавши що-небудь, природа не зупиняється, доки не доведе справу до кінця.

Природа ретельно уникає всього суперечливого і шкідливого.

Ці та низка інших положень Коменський переносить на процес освіти, навчання й виховання дітей.

У зв’язку з цим створюється враження, ніби, аналізуючи конкретні факти з природи, Коменський встановлює закономірності за аналогією з законами зовнішньої по відношенню до людини природи, не заглиблюючись у внутрішню сутність природи самої людини.

Насправді це не зовсім так. Відзначивши в І розділі “Великої дидактики”, що “людина є найвище, найдосконаліше і найпрекрасніше творіння” [Там же. - С. 261], Ко- менський у IV розділі проголошує людину: 1) розумною істотою; 2) істотою, що панує над іншими істотами; 3) істотою, що становить собою образ і радість свого Творця” [Там же. - С. 268], вказуючи тим самим і мету, до якої повинна прагнути людина: постійного вдосконалення і самовдосконалення.

Весь V розділ “Великої дидактики” присвячений аналізу властивостей і якостей людської природи з найрізноманітнішими здібностями людини до пізнання навколишньої дійсності. Коменський відзначає природжену здатність людини до пізнання, перенесення труднощів і прагнення до знань. Тому він радив уважно вивчати природні прагнення і потреби людей, сприяти забезпеченню їхньої природної потреби в пізнанні. Виховання не передбачає ніяких інших завдань, крім розвитку природних здібностей дитини, шляхом залучення її до діяльності.

Висока оцінка ідеальних здібностей дитини приводить Коменського до раціонального педагогічного висновку: “немає потреби щось привносити людині зовні, але необхідно знаходити і розвивати те, що в ній закладено в самій собі, в зародку”. У процесі освіти й виховання не можна ігнорувати ніякою людською здібністю.

Розкриваючи питання природного процесу пізнання, Коменський відзначав, що людина наділена здатністю сприймати образи речей. Для цього їй дані органи відчуття, використання яких є першою соціальною вимогою принципу природовідповідності.

Принцип природовідповідності виховання Коменського випливає з філософського погляду вченого на людину як частину природи. Розглядаючи специфіку і підкреслюючи рівність людської природи, він відзначав відмінності людських натур в емпіричних формах свого існування, так чи інакше обумовлених історичним досвідом кожної нації, кожного народу і, отже, необхідності врахування національних особливостей у багатогранному навчально-виховному процесі. Взагалі, принцип природовідповідності виховання Коменського нерозривно пов’язаний з принципом народності виховання, що передбачає виховання в дусі національного світогляду, філософії, ідеології, родинного виховання, рідної мови, культури тощо.

Коменський вважав, що все властиве людині від природи, вирізняється невичерпною силою спонтанного, самодовольного розвитку в певному напрямку. У цьому зв’язку він радив вивчати природні прагнення людей і забезпечувати їх природну потребу в пізнанні дійсності.

Вихователь, якщо він хоче дотримуватися природо- відповідного виховання, не повинен здійснювати ніякого примусу. Учитель, як і лікар, лише слуга природи. Виховання не передбачає ніяких інших завдань, крім розвитку дитячих природних задатків. Коменський намагався знайти такий метод, який би максимально забезпечував природовідповідність виховання й освіти. Для знаходження такого методу він вважав необхідним вказати:

  1. Три мети: добре знати, добре діяти, добре говорити.

2: а) три об’єкти: Бог, світ, людина;

б) три головні суб’єкти: розум, воля і здатність до діяльності.

3. Три інструменти: відчуття, розсудок, одкровення.

При дотриманні в усьому даного порядку навчання здійснюватиметься чітко й точно як годинник.

Головний критерій природовідповідності полягає в спонтанності. Спонтанність людських почуттів є пробним каменем всякого природовідповідного виховання. Як природно, щоб камінь котився з гори, вода стікала в долину, птахи літали, і для цього не потрібно ніякого примусу, так і людині не потрібно ніякого примусу, щоб вона все пізнала, прекрасно діяла, приємно говорила, бо їй природжена любов до пізнання всього сущого у світі і радість впорядковано діяти, а також задоволення від різноманітності мови. Вихованець потребує лише переконання, щоб він бажав того, що від природи є благим, і не бажав того, що від природи є злим. Навчання рідною мовою є найважливішою і найнеоб- хіднішою умовою забезпечення принципу природовідповідності, а також принципу гуманізму, демократизму, народності й індивідуалізації виховання.

Варто підкреслити, що принцип природовідповідності виховання червоною ниткою пронизує всю педагогічну систему Коменського. Він відображений у меті, завданнях, змісті, методах, засобах, організаційних формах освіти, навчання й виховання. Подальший розвиток світової освітньої практики показав, до яких негативних наслідків може призвести недотримання одного з найважливіших методологічних принципів педагогіки - принципу природовідповідності виховання.