Високотехнологічне інформаційне право України
5.3. Проблеми інтелектуалізації інформаційної та міжнародної злочинності і перспективи інноваційних розробок антикримінальних наносистем
Інформаційна злочинність
Стійке функціонування інформаційної інфраструктури, забезпечення інтересів особи, суспільства і держави у цій сфері перетворюються на важливий чинник збалансованого розвитку будь-якої країни.
Інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура відіграють дедалі більшу роль у міждержавній боротьбі за світове лідерство і досягнення політичних, економічних, воєнних переваг. З приводу оцінок та реагування на нову кримінальну ситуацію проводяться наукові дослідження та з’являються певні практичні розробки [36; 57; 93; 119; 135; 137; 139; 243].
Термін «інформаційна злочинність» ще не є загальноприйнятим [40]. Одні автори віддають перевагу терміну «злочинність у сфері інформаційних відносин» [58]. Інші ж пропонують увести термін «інформаційна злочинність» у науковий обіг, визначаючи її як різновид злочинності, що виявляє себе в інформаційній сфері, де інформаційний зв’язок виступає стосовно злочинності її істотною детерміністською ознакою [40, с. 93-96].
Пропонуємо визначати інформаційну злочинність як протиправні дії в інформаційній сфері, що порушують установлені законом права особи, організації або держави, чим заподіюють останнім моральну шкоду або матеріальний збиток. Істотною ознакою є те, що інформаційна злочинність має організований і міжнародний (транснаціональний) характер, базується на стрімкому розвитку і використанні телекомунікаційних засобів повідомлень.
Має здійснитися якісний перехід від нині існуючої системи протидії інформаційній злочинності до нової, більш сучасної, що потребує переосмислення накопиченого досвіду для визначення концепції, загального підходу до цієї проблеми як правоохоронних структур, так і суб’єктів ринку інформаційно-телекомунікаційних технологій. Інформаційна епоха розширила сферу діяльності тероризму, що призвело до появи «інформаційного тероризму», який визначається як злиття фізичного насильства зі злочинним використанням інформаційних систем, а також умисне зловживання цифровими інформаційними системами, мережами або їх компонентами з метою сприяння здійсненню терористичних операцій або акцій [36, с. 162].
Особливу небезпечність сучасності становить відносно новий вид терористичної діяльності — інформаційний тероризм, розгортання якого зумовлено широким запровадженням інформаційно-телекомунікаційних систем у всіх сферах життєдіяльності суспільства, що вимагає розроблення комплексної системи протидії «інформаційному тероризму» правовими та організаційно-технічними заходами з боку правоохоронних органів з відповідними науковими нововведеннями.
Основною формою кібертероризму є інформаційна атака на комп’ютерну інформацію, обчислювальні системи, апаратуру передавання даних, інші складові інформаційної інфраструктури, яка здійснюється злочинними угрупованнями або окремими особами. Наслідки такої атаки — проникнення до інформаційно-телекомунікаційної системи, перехоплення управління, пригнічення засобів мережевого інформаційного обміну та вчинення інших деструктивних дій.
Міжнародна злочинність
Міжнародну злочинність як особливий вид злочинності називають по-різному, найчастіше злочинністю міжнародного характеру або транснаціональною злочинністю [37], однак від цього її зміст не змінюється, оскільки міжнародна злочинність являє собою сукупність усіх злочинних діянь, учинених у певний період на території більш ніж однієї держави.
У теорії склався загальновизнаний поділ злочинів, що зачіпають інтереси держав і всього міжнародного співтовариства, на декілька груп. У цьому зв’язку сучасні дослідники пропонують різні класифікації міжнародних злочинів, що ґрунтуються на критеріях, які характеризують джерело криміналізації правопорушення і юрисдикцію, під яку воно підпадає [36].
Боротьбою з міжнародною злочинністю (англ. struggle against international criminality) визнається будь-яка діяльність репресивного або превентивного характеру, заснована на праві і здійснювана правоохоронними органами, що зачіпає правові інтереси щонайменше двох суверенних держав.
Оскільки дотепер власне не існує ні міжнародного кримінального права, ні наднаціонального виконавчого органу, який був би наділений відповідною компетенцією вести боротьбу з міжнародною злочинністю, залишається виходити з існування «міжнародного» випадку тоді, коли порушені дві суверенні системи права.
Інтелектуалізація злочинності
У першому десятиріччі ХХІ ст. перед суспільством виникли нові виклики у вигляді не тільки суттєвого зростання злочинності, а й появи таких нових ознак, як структуризація, спеціалізація, професіоналізація та інтелектуалізація злочинності, тобто, інформаційна злочинність як соціально-правовий феномен залучила собі на службу досягнення у сфері високих технологій.
Обережно висловлюючись щодо прогнозів розвитку злочинності в Україні найближчими роками, слід визнати основні тенденції як вкрай несприятливі. Головним є те, що характерною прикметою сьогодення стала інтелектуалізація злочинності [216]. У цілому інтелектуалізація злочинності як відносно новий соціально-правовий феномен постає складною і багатогранною проблемою.
Більш того, в Україні слід очікувати і потрібно завчасно готуватися до зростання масштабів політичної злочинності, що не виключає її детермінування до тероризму. У цьому зв’язку існує небезпека доступу кримінальних угруповань і терористичних організацій до зброї масового знищення. Звідси слід очікувати нових видів злочинів у сфері інформаційних технологій, також передбачати збільшення обсягів залучення до злочинної діяльності наукових співробітників, колишніх офіцерів збройних сил і правоохоронних органів, кваліфікованих юристів, тобто, зросте інтелектуалізація злочинності внаслідок її озброєння останніми досягненнями високих технологій, у тому числі військових нанотехнологій [32].
Інфотероризм
Злочинність терористичної спрямованості можна визначити як сукупність злочинів терористичної спрямованості, або тероризм у широкому сенсі слова [105, с. 640]. У рамках предмета нашого дослідження поняття «терор» розглядається як метод політичної боротьби і протиставляється всім неекстремістським та іншим насильницьким методам зовнішньополітичної боротьби [135]. При цьому помітимо, що нерідко такі поняття, як «тероризм», «терор», «терористична діяльність» і «терористичний акт», ототожнюються. У статті 258 КК України передбачено кримінальну відповідальність за терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з подібною метою [104].
Під тероризмом також розуміють залякування населення органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози широко розголошується.
Сучасні високоінтелектуальні інформаційні мережі є середовищем для вчинення терористичних планів, розгортання кібертероризму взагалі, що становить реальну загрозу не тільки національній безпеці окремих країн, а й всієї світової спільноти. Новітні інформаційні технології стають інструментом міжнародного тероризму [141].
Розростання «інформаційного тероризму» вимагає запровадження правових основ для створення захищених від нелегального проникнення механізмів інформаційного обміну та загальних стандартів зберігання, аналізу та обміну інформацією у складі національних та міжнародних інформаційних ресурсів [36, с. 162-166].
Кібертероризм орієнтується на використання різних форм і методів виведення з ладу інформаційної інфраструктури держави або на використання інформаційної інфраструктури для створення обставин, які призводять до катастрофічних наслідків у суспільстві.
На жаль, правоохоронні органи не завжди були здатні надати адекватну відповідь розростанню «інформаційного тероризму», хоча спостерігалося намагання адаптуватися до складної ситуації, змінити форми антикримінального впливу відповідно до нових завдань і нових викликів.
Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства та досить великий ревень потенційних загроз тероризму (зокрема, «інформаційного тероризму») визначає порядок забезпечення оперативного доступу до необхідних та актуальних даних у складі сучасних національних і міжнародних інформаційно-аналітичних систем з метою протидії терористичним проявам. Тому важливим завданням постає міжнародне співробітництво з використанням інформаційних технологій, оскільки розроблення заходів протидії злочинним проявам у глобальній мережі тільки на національному рівні залишається малоефективним. У зв’язку з цим необхідно розробити і прийняти такі норми, що будуть пристосовані до законодавств інших держав. о Злочини у сфері нанотехнологій і нанозлочинність З одного боку, вже не викликає сумнівів, що нанотехнологічне суспільство є новим виміром соціальної реальності, де перед людиною відкриваються нові позитивні можливості, але, з другого — містить високий рівень загрози, що у майбутньому може створити певні проблемні ситуації, чого раніше не спостерігалося. Однією із таких проблем може стати протиправна діяльність у сфері високих технологій, у першу чергу з використанням нанопристроїв.
На жаль, певні кола, зацікавлені в підтримці міжнародного тероризму, теж використовують нові технологічні можливості для порушення міжнародної стабільності і створення нових загроз національній безпеці України та безпрецедентного силового тиску на неї.
Основні пріоритети провідних західних держав у галузі розвитку перспективних засобів ураження спрямовані на створення зброї з використанням електромагнітної енергії, роботизованої зброї, непомітних непілотованих бойових платформ, призначених для цілодобової розвідки і таємного застосування різних видів високоточної зброї.
Водночас здійснюються заходи щодо подальшого підвищення можливостей невеликих підрозділів стосовно ведення інформаційних, спеціальних і повітряно-морських десантних операцій у віддалених регіонах світу, а також операцій в умовах великих міст. Має велике значення розроблення нових препаратів, заснованих на досягненнях нанобіотехнології, що дозволять бойовикам не утрачати боєздатність.
Нові мініатюрні пристрої спостереження можуть бути легко вмонтовані в деталі обладнання, які Україна купує з-за кордону через неконт- рольовані канали [29, с. 50-51]. Будь-яка система може містити ворожу підсистему, здатну перехоплювати, спотворювати, знищувати інформацію як в автономному режимі, так і за командою супротивника.
Подальший розвиток нанотехнологій дозволить з незначними витратами вбудовувати закладки в з’єднувальні проводи, конденсатори, кріпильні деталі та інші елементи техніки. Зміниться і характер закладок — вони стануть більш автономними і функціональними, зможуть бути знаряддям широкого діапазону впливів на техніку і особовий склад, від указівки на ціль для крилатих ракет до викиду токсинів.
Упродовж наступних років буде винайдено багато малогабаритних пристроїв, здатних накопичувати і передавати інформацію. В Японії і США вже створено зразки «цифрового паперу» — тонких і гнучких, немов паперовий лист, плівкових масивів наноелектронних схем [220]. Нові технології тривимірного друку дають змогу наносити з порошків металу і пластика об’ємні структури за заданою програмою. Портативні прилади допомагають терористам друкувати будь-які документи в потрібній кількості.
Отже, цей перелік не є вичерпним, однак він додатково надає підстави для постановки проблеми правового забезпечення соціальних процесів, що відбуваються з використанням нанотехнологій. І у першу чергу це потребує певних змін у кримінально-правовому законодавстві.
Як уже зазначалося, до злочинів у сфері високих технологій більшість дослідників невиправдано обмежено відносять виключно «комп’ютерні злочини». Тому, повертаючись до обґрунтування висловленого раніше зауваження, зазначимо, що фактично під «справжніми» високотехнологічними злочинами слід розуміти сукупність інтелектуальних злочинів, які вчиняються з використанням нанотехнологій.
Звідси стає зрозумілим необхідність розроблення кримінально-правових новацій і внесення відповідних змін до КК України.
Нагадаємо, що злочинність є не тільки особливим соціально- правовим явищем, а й сукупністю злочинів. Фактично з часом можуть з’ явитися підстави щодо введення терміна «нанозлочинність». Тому для з’ясування цього спочатку пропонуємо запропонувати правове визначення цих злочинів.
Вважаємо, що злочини у сфері нанотехнологій слід розуміти у вузькому та широкому сенсах. Так, пропонуються такі дефініції.
- Злочини у сфері нанотехнологій у широкому сенсі — це окремі види злочинів, що вчиняються з використанням нанотехнологічних засобів, методів та пристроїв.
- Злочини у сфері нанотехнологій у вузькому сенсі — це протиправні дії, спрямовані на свідоме порушення наноструктури або структурну перебудову будь-яких матеріалів та інших об’єктів на нанорівні з метою подальшої протиправної діяльності, в тому числі вчинення, як мінімум, ще одного злочину, передбаченого КК України.
Нанозлочинність проходить декілька еволюційних етапів, які визначаються у позитивному сенсі розвитком науково-технічного прогресу, в негативному — появою нових інформаційно-технічних засобів здійснення протиправного впливу. Відповідно нанозлочинність також можна розглядати у двох значеннях: 1) як підвид інформаційної злочинності інтелектуального спрямування, об’єктом посягань якого виступають нанотехнології; 2) як підвид міжнародної злочинності терористичного спрямування, основні засоби протиправного впливу якої ґрунтуються на використанні нанотехнологій.
Отже, можна вивести поняття нанозлочинності як сукупності таких структурних компонентів: 1) окремі види злочинів, передбачених чинним КК України, що вчиняються з використанням нанотехнологічних засобів, методів та пристроїв; 2) діяльність, спрямована на свідоме порушення та перебудову молекулярної структури наноматеріалів та інших об’єктів з метою досягнення протиправних намірів; 3) інші види злочинів, у тому числі терористичної спрямованості.
Зрозуміло, що такі протиправні наміри, можливо, буде досить складно довести. Звідси ця системна проблема потребує додаткового розв’язання в організаційно-процесуальній та криміналістичній площині.
Отже, нанозлочинність як новий негативний соціотехнічно-правовий феномен несе надвисокий рівень суспільної загрози.
Штучний інтелект і нанороботи
Сьогодні на стиці нанотехнологій, біотехнологій та інформаційних технологій у синергетичній площині фактично виникає нова наука штучного інтелекту (англ. artificial intelligence, AI) , предметом якої стає розроблення інтелектуальних машин та інформаційних систем, особливо інтелектуальних комп’ютерних програм, спрямованих на те, щоб зрозуміти людський інтелект.
Під проблемою комп’ютерного інтелекту ми розуміємо підпроблему штучного інтелекту, необхідну для вирішення завдань з використанням нових інформаційних технологій.
Зазначена проблема стає предметом докладного наукового розгляду [131]. До того ж, інтегрування із робототехнікою можна вважати ще одним напрямом досліджень — створення інтелектуальних нанороботів.
Нанороботи — це автоматичні пристрої з антропоморфною дією, які частково або повністю замінюють людину при виконанні робіт, що відбуваються у небезпечних для життя умовах або при відносній неприступності об’єкта, розміри яких порівняні з молекулою (менш 10 нм), що можуть виконувати інформаційні програми, обробляти та передавати інформацію. Нанороботи фактично є нанорозмірними машинами, здатних рухатися під час енергетичного впливу. Навіть звичайних роботів, які можуть переміщатися з нанорозмірною точністю, можна вважати нанороботами. Крім слова «наноробот», також використовують такі назви, як «наніт», «наноген» і «наномураха». Вже існують нанороботи, які називаються реплікаторами, що можуть створювати свої копії, тобто здатними до самовідтворення.
Нанороботи можуть виявляти токсичні хімічні речовини у навколишньому середовищі і вимірювати рівень їх концентрації. Можливо військове застосування нанороботів як засобів спостереження і шпигунства, а також для використання нанороботів як зброї [146]. Оскільки наноробот може управлятися оператором або працювати за заздалегідь складеною програмою, неймовірно широким може бути використання «кримінальних нанороботів» у протиправних цілях, що не тільки потенційно несе в собі інформаційну загрозу найвищого рівня, але й взагалі може призвести до переформатування існуючих знань про злочинність та способи боротьби з нею.
Таким чином, існують усі підстави вважати штучний інтелект спеціалізованим напрямом наукових досліджень, пов’язаним зі створенням нейрокомп’ютерів, здатних навчатися, аналізувати та розуміти.
Використання можливостей нанотехнологій у найближчій перспективі сприятиме інформатизації за рахунок багаторазового збільшення обсягу пам’яті та продуктивності системи оброблення, зберігання і передавання інформації, а також створення нових високоефективних швидкісних пристроїв з наближенням можливостей обчислювальних систем до властивостей, притаманних об’єктам живої природи з елементами інтелекту.
Далі наведено виразні приклади нових загроз, інформація про які базується на офіційних джерелах, державних документах західних держав та публікаціях визнаних експертів [29; 32; 96; 135; 139; 220; 223 та ін.].
Ядерний тероризм
Місцезнаходження більшості боєприпасів відоме зацікавленим колам. Оскільки вбудовані захисні та сигнальні системи є перешкодою для наноприладів перших поколінь, терористи можуть зосередитися на атаках засобів доставлення і системи управління ядерною зброєю. Тому вірогідною може стати атака на ядерне озброєння з метою таємного знешкодження або навіть активізації його на території країни-власника.
Засоби доставлення — це підводні човни, авіація, підземне та наземне пускове обладнання. Їх можна швидко і раптово знешкодити, якщо не будуть розроблені і встановлені спеціальні засоби протидії нанозброї. Місцезнаходження та маршрути цих засобів доставлення, їх детальний технічний опис можуть передаватися терористам іноземними розвідками. Порушення роботи електронних мереж і механіки за допомогою малогабаритних роботизованих пристроїв — очевидний варіант такого впливу.
Дуже небезпечною вважається атака на заводи боєприпасів — вони захищені набагато гірше, ніж окремий боєзаряд, і як наслідок — можливі пошкодження унікальних заводських потужностей, а найгірше — це вибух і радіоактивне зараження величезних площ [32].
Атака на заводи з регенерації ядерного палива при дефіциті кваліфікованих фахівців-ядерників може позбавити країну фізичної можливості виробництва плутонію для зброї. Виробництво ядерного палива та видобуток сировини не є метою для атаки, тому що така війна закінчиться раніше, ніж будуть розроблені боєприпаси. Однак «господарі» терористів можуть мати свої плани щодо всієї території України або її окремих областей, і тому, можливо, намагатимуться уникнути її радіоактивного зараження. І вони мають цьому зручну альтернативу — безпосередню атаку на керівництво держави.
Якщо створення ядерної зброї вимагає складної і прихованої інфраструктури, то інфраструктура виробництва технологічної зброї є малопомітною для виявлення та ідеально підходить для тероризму.
Психотероризм
Ґрунтовні дослідження ведуться у галузі нейронних технологій і зчитування нервових імпульсів. Ми звикли вважати подібні речі фантастикою, але нещодавно у лабораторіях NASA створено дійові зразки устаткування для перехоплення внутрішньої природної мови, що виявляється у слабких нервових імпульсах, виникаючих у відділі мозку, який керує голосовими зв’язками. Подальший розвиток цих технологій призведе до появи бойових наноприладів, що здійснюють шпигунство або перехоплюють контроль над функціями організму людини, використовуючи підключення за допомогою розроблених у Каліфорнії «нейротранзисторів» до нервової системи людини [220, с. 23-29].
Ще один проект — мікрохвильове випромінювання, яке уражає людину, не даючи змоги для оборони. Active Denial System за принципом мікрохвильової печі змушує водяні молекули під шкірою активно рухатися, нагріваючи шкіру до 130 градусів за Цельсієм протягом 2 с, при цьому люди стають абсолютно безпорадними на великих територіях.
Авіатероризм
Систематичне і вибіркове ураження найважливіших об’єктів військового і економічного призначення, виведення з ладу систем забезпечення життєдіяльності населення на всій території країни з метою її капітуляції є звичайною практикою збройних конфліктів останніх років.
Гіперзвукові апарати, здатні маневрувати, зможуть доставити заряди вибухівки до складів боєприпасів і палива, до реакторів або будь- яких запасів енергії, здатних до швидкої детонації. Малогабаритні ракети з поліпшеними системами «Стелс» і пристроями електромагнітних перешкод спроможні розпорошити будь-що в атмосфері площею радіусом тисячі кілометрів на будь-якій відстані від місця запуску.
Програма «Advanced Standoff Cruise Missile» передбачає створення снарядів, що застосовуються у низці систем, від супутникових до лазерних, здатних до перепрограмування у польоті і забезпечених великою кількістю сенсорів для розвідки та наведення на ціль. На- нокомпозитні матеріали, компактна електроніка і нові види палива дозволяють звільнити значну частину обсягу носія для вибухівки.
Проте міжнародним авіатерористам не обов’язково мати власні бойові речовини. Існують великі склади зброї масового ураження, заводи з її перероблення, військові дослідницькі лабораторії. Спеціально запрограмовані або дистанційно керовані пристрої зможуть швидко і таємно доставити вибухівку для підриву сховищ агресивних речовин, а потім розповсюдити їх дію по численних населених пунктах і промислових об’єктах. Терористи зможуть за добу перетворити життєво важливий, наприклад, для України, агропромисловий комплекс на мертву пустелю.
Подібні напрями терористичних атак стають усе реальнішими у міру відставання України в розвитку нанотехнологій від тих, хто прагне використати досягнення науки на користь терору. Ефективна боротьба з терористами можлива тільки при високотехнологічному оснащенні армії і сил безпеки.
Антитерористичні нанотехнології
Активізація антитерористичної діяльності з використанням новітніх досягнень у галузі інформаційних технологій припускає налагодження міжнародних контактів. Як свідчить аналіз досвіду роботи спеціальних підрозділів поліції зарубіжних країн, організаційно боротьба зі злочинами у сфері високих технологій забезпечується двома основними способами: покладенням додаткових функцій на вже існуючі підрозділи або створення спеціалізованих галузевих служб.
До основних функцій таких спеціальних підрозділів, що займаються виявленням і розслідуванням комп’ютерних злочинів, а також моніторингом інформаційних технологій, можна віднести:
1) моніторинг мережі Інтернет з метою виявлення кіберзлочинів, нових вірусів;
2) здійснення оперативно-розшукових та розвідувальних заходів з метою документування протиправної діяльності кіберзлочинців;
3) розслідування кіберзлочинів і надання методичної і практичної допомоги іншим галузевим службам та правоохоронним органам у межах своєї компетенції;
4) накопичення, узагальнення та аналіз інформації про кіберзлочинність.
Слід зауважити, що у більшості країн на базі підрозділів боротьби зі злочинами у сфері високих технологій або НЦБ Інтерполу створено контактні пункти з питань протидії інформаційній злочинності, які покликані забезпечувати оперативну взаємодію правоохоронних органів різних країн у розслідуванні відповідних злочинів. Характер сучасних терористичних погроз висуває підвищені вимоги щодо оперативності, злагодженості та уміння діяти на випередження. На розв’язання цієї проблеми спрямовано процеси структурного реформування правоохоронної системи з використанням нових технологій в інформаційній сфері, приклади чого, зокрема при розслідуванні організованої діяльності у сфері торгівлі людьми [180; 221] та деякі інші [181], додатково підтверджують правильність обраного курсу.
Пропонуємо декілька прикладів досягнень українських учених, що при належному застосуванні створять суттєві проблеми терористам і тим, хто їх підтримує: 1) нанотехнологічні біосенсори, здатні виявити присутність у повітрі навіть поодиноких молекул отруйних чи біологічно небезпечних речовин; 2) універсальні вакцини проти певних класів біологічної зброї, спроможні швидко налагоджуватися на боротьбу навіть з раніше невідомими його модифікаціями; 3) нановуглецеві матеріали, здатні витримувати величезні температури при високій міцності і легкості — незамінний матеріал для літаючих апаратів і військової техніки; 4) наночастинки металів, що мають дезинфікуючу дію на декілька порядків і вищу за стандартні засоби;
5) наноелектронні компоненти і схеми, здатні цілком витиснути імпортні комплектуючі з вітчизняної електроніки та інформаційних технологій; 6) лазери, що базуються на новітніх досягненнях нанофотоніки, які перетворюють електричну енергію на світлове випромінювання з високим коефіцієнтом корисної дії; 7) квантові пристрої для захищених телекомунікацій та обчислень; 8) мікроелектромеханічні прилади і нові матеріали для авіакосмічної техніки, які можна використовувати у надкомпактних гіперзвукових літальних апаратах; 9) біоелектронні чіпи, що можуть стати компонентами активних інтелектуальних систем охорони стратегічних об’єктів від високотехнологічного нападу [48].
Отже, визначимо основні зовнішні загрози, що становлять найбільшу небезпеку для об’єктів забезпечення інформаційної безпеки у військовій та правоохоронній сферах: 1) розвідувальна діяльність спеціальних служб іноземних держав, міжнародних злочинних угруповань, організацій і груп, пов’язана зі збиранням відомостей, що розкривають завдання, плани діяльності, технічне оснащення, методи роботи та місця дислокації спеціальних підрозділів і органів внутрішніх справ України; 2) діяльність іноземних державних і комерційних структур, що прагнуть одержати несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів правоохоронних і судових органів.
З метою докладного вивчення сучасної проблематики нанотехно- логій та інших критичних технологій, а також захисту інтелектуальної власності в системі правоохоронних органів України створено спеціальні підрозділи, у складі яких працюють аналітичні групи, що відслідковують напрацювання сотні світових джерел у сфері нанотехнологій. У той же час, як показує зарубіжний досвід, спроби подолати інфотероризм виключно силовими засобами в сучасних умовах малоперспективні. Тому державна політика у сфері запобігання тероризму [47] має посідати особливе місце щодо розроблення та впровадження антитерористичних нанотехнологій, чому, на жаль, до цього часу приділяється недостатньо уваги.
Інформатизація Збройних Сил і військові нанотехнології
Інформатизація Збройних Сил України — складова частина національної програми інформатизації [30, с. 19-22]. Високотехнологічна інформатизація є складовою цього процесу і включає створення, впровадження, застосування і модернізацію в різних сферах діяльності у мирний та воєнний час нових високотехнологічних методів, систем і засобів одержання, оброблення, зберігання, передавання та використання інформації.
Головний акцент високотехнологічної модернізації Збройних Сил України становить інформатизація. Висока ефективність інформаційної боротьби на міжнародній арені стимулює інтенсивні розробки нової техніки, високотехнологічних телекомунікаційних засобів, радіоелектронних апаратів та інших інформаційних пристроїв. Тому однією з головних цілей забезпечення інформаційної безпеки у військовій сфері є підтримка постійної готовності Збройних Сил до адекватних заходів, у тому числі в інформаційному протиборстві.
У цьому зв’язку потрібно визначити особливу загрозу такого злочину, як диверсія у сфері комп’ютерної інформації, яка може бути пов’язана з інформаційною війною, що планується і ведеться з метою досягнення інформаційної переваги над супротивником у військовій ситуації.
Стратегічні, оперативні та тактичні потреби боротьби з інформаційним ресурсом породили новий клас інформаційної зброї — ракети і бомби різних класів, що наводяться на джерела випромінювань, засоби радіоелектронної боротьби. Тому змагання в модернізації інформаційних засобів є важливою умовою ефективного застосування високотехнологічної бойової техніки.
Нові можливості в розвитку інформатизації Збройних Сил відкриває комп’ютеризація, заснована на широкому застосуванні комп’ютерних мереж. У зв’язку з цим до основних вимог ефективної діяльності систем управління військами слід віднести здатність функціонувати в умовах різкого збільшення потоку інформації при одночасному зменшенні часу на її передавання, оброблення та використання.
Таким чином, висока ефективність і значущість інформатизації стали одним з найважливіших чинників підвищення бойової готовності Збройних Сил на новому витку їх розвитку і вдосконалювання. Це зумовлює істотний перегляд військово-політичних, стратегічних та оперативно-тактичних поглядів на зміст і характер військового протистояння в сучасних умовах.
Окрема загроза в інформаційному протистоянні виходить з військових нанотехнологій. Наприклад, мікроскопічні датчики «Smart Dust» («розумний пил») виявили свою ефективність під час застосування у військових операціях. Сигнали таких елементарних датчиків аналізуються з центрального вузла управління, і, що важливо, датчики дуже дешеві у виробництві. Розвідувальні та бойові пристрої невеликих розмірів (сантиметрових діапазонів), що літають, повзають, плавають, можуть проникнути куди завгодно. У цьому зв’язку потрібно наголосити на тому, що у найближчі 10-20 років можуть бути створені супермалі комп’ютери, більш легкі та міцні матеріали, нові типи зброї та, навіть, імплантанти, що вводитимуться в організм військовослужбовців.
Звідси перспективи військових нанотехнологій необхідно розглядати з погляду міжнародної безпеки та запобігання новим перегонам озброєнь. Як відзначають дослідники, до 2025 р. на Землі можливо прогнозувати справжню війну наномашин [3]. Це, навіть, можливо уявити: сидить який-небудь президент у себе на дачі. Чує, що комар дзижчить. Почуває, що кусає. Шльопає його. І, начебто б, убиває, оскільки дзижчання затихає. Але насправді цей «комар-кримінаніт» уже проник усередину тіла і затаївся, чекаючи злочинного наказу.
Нанотехнології потенційно надають можливість для створення системи, яка повинна здійснити автоматичний ядерний залп у разі виявлення ядерної атаки. Некерований наноробот, запрограмований виключно на побудову копій самого себе, використовуючи підручні матеріали, може дуже швидко переробити усю біосферу Землі у свої копії — так звану «сіру слиз» як велику масу наномашин, що самовідтворюються, і при цьому не мають структури у великому масштабі. Такі події можуть трапитися через умисне включення або від випадкову мутацію наноструктурних утворень.
Отже, інформатизація Збройних Сил та правоохоронних органів має відбуватися у рамках єдиного процесу, що відображує відповідний напрям державної інформаційної політики.
Розглянутий матеріал дозволяє спрогнозувати подальше зростання інформаційної злочинності та появу її нових підвидів як в Україні, так і за кордоном, що викликає необхідність розроблення невідкладних заходів щодо її попередження у сфері використання нових інтелектуальних технологій, де найбільше помітне наше технологічне відставання від злочинного середовища.
Нанотехнології можуть стати для правоохоронних органів тим науково-технічним інструментом, завдяки якому можна радикально підняти ефективність боротьби зі злочинністю на якісно новий рівень. Зрозуміло, що шляхи використання інформаційних наносистем у сфері протидії інформаційній злочинності та стримуванні рівня її інтелектуалізації потребують ґрунтовного осмислення і визначення подальших перспектив розвитку в цій галузі знань.
Сьогодні вже не може виникати спорів щодо доцільності створення антикримінального мега-інформаційного середовища, здатного найбільш повно і оперативно задовольняти інформаційні потреби органів усіх рівнів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, при здійсненні ними своїх функцій і повноважень.
Процес інтеграції інформаційних систем правоохоронних органів має бути продовжений і ще глибше охоплювати інформаційні масиви, починаючи зі слідчих та закінчуючи експертними установами.
На завершення слід зазначити, що концептуалізація інформаційної політики у сфері боротьби зі злочинністю — це науково обґрунтована системна докорінна видозміна об’єкта державного впливу на інноваційний процес програмної інформатизації з метою досягнення кінцевої мети — модернізації засобів антикримінального впливу згідно з сучасними умовами інтелектуалізації злочинності.
Резюме. Дослідження національних програм розвитку нанотехнологій як анти кримінальних метатехнологійХХІ ст., надає підстави підсумувати: 1) визначено правовий зміст поняття «нанотехнологія»; 2) з´ясовано основні наукові підходи щодо тлумачення змісту понять «нанонаука», «нанотехнології» та «наноіндустрія» як об´єктів права високих технологій; 3) висвітлено нанонаукові засади судово-експертних досліджень; 4) з´ясовано напрями використання нанотехнологій в експертній практиці; 5) обґрунтовано доцільність уведення нового поняття «нанозлочинність» у контексті уточнених визначень «інформаційна злочинність», «міжнародна злочинність», «інтелектуалізація злочинності»; 6) запропоновано нове бачення перспектив використання наносистем у галузі протидії міжнародному тероризму; 7) виведено концептуальні засади розвитку нанотехнологій у сфері боротьби зі злочинністю та військовій галузі.
Ключові слова: нанонаука; нанотехнології; наноіндустрія; тунельні мікроскопи; судова експертиза; експертні технології; нанохімія; криміналістична фізика; нанооб’єкти; наноматеріали; інформаційна злочинність; міжнародна злочинність; інтелектуалізація злочинності; тероризм; нанороботи.