Високотехнологічне інформаційне право України
5.2. Нанонаукові засади експертних досліджень об’єктів надмалих розмірів
Нанонаука
Нанотехнологія є символом науково-технічного прогресу ХХІ ст., оскільки сьогодні вона визначає майбутнє науки і всього нашого життя, про що слушно наголошується в останніх науково-практичних розробках [1; 16; 33; 37; 99; 151; 156; 229].
З одного боку, нанотехнологія одночасно є наукою і технологією виробництва, орієнтована на одержання унікального обладнання і речовин із заздалегідь заданими структурою та властивостями. З другого боку, нанонауку слід розглядати як один із важливих аспектів цивілізаційного розвитку, що порушує широке коло інформаційно-правових проблем. Нанонаука включає найновіші досягнення фундаментальних досліджень з фізики, хімії, математики, матеріалознавства, біології, генетики, медицини. Нанонаука та нанотехнології вимагають думати, створювати, вимірювати, використовувати і проектувати в наномасштабі, який неможливо, навіть психологічно, уявити, тому процес дослідження у цій сфері є досить складним.
Нанотехнології вже уражають своїм потенціалом у сфері захисту інформації [161]. Враховуючи це, ми безумовно погоджуємося з твердженням, що ера нанотехнологій вже настала [176, с. 207].
Останнім часом не викликає сумнівів перспектива існування зв’язку нанонауки з фізикою високих енергій, що вивчає взаємодії елементарних часток та/або ядер атомів при енергіях зіткнення, істотно вище, ніж маси самих часток, що зіштовхуються. При цьому експерименти проводяться за допомогою прискорювачів заряджених часток та ядерних реакторів. У цьому напрямі проводяться й інші дослідження [156].
Отже, нанонаука є не тільки кількісним, а й якісним стрибком від теоретичних досліджень речовини до маніпуляції окремими атомами.
Вважаємо за доцільне у цьому контексті сказати декілька слів про колайдери. Колайдер (від англ. collide — зіштовхуватися, стикатися) — це прискорювач заряджених часток на зустрічних пучках, призначений для розгону протонів і важких іонів та вивчення продуктів їх зіткнень, а після їх зіткнень — для спостереження утворення інших часток. За видами колайдери поділяються на кільцеві (Великий андронний колайдер (Large Hadron Collider) у науково-дослідному центрі Європейської ради ядерних досліджень — найбільша експериментальна установка у світі) та лінійні.
Сонячна енергія залишається ключовим напрямом використання досліджень у галузі нанотехнології, оскільки чиста, оновлювана енергія, що може обіцяти втілення подібних проектів, приваблива з економічного, політичного, інформаційного, екологічного та соціального аспектів. У цілому енергія розуміється як механічна робота, що є єдиним виявом потенційного оцінювання різних форм матерії та мірою переходу руху матерії з одних форм в інші. Як свідчать наслідки досліджень, світлом, яке локалізоване у нанорозмірному обсязі, можна управляти. Застосування лазерів у спектроскопії зумовило бурхливий розвиток її нового напряму — лазерної спектроскопії, що відкриває нові перспективи розвитку судово-експертних технологій.
Нанонаука пропонує різні можливості створення магнітних та оптичних запам’ятовуючих пристроїв. Зокрема, для запису інформації та її подальшої зміни можуть бути використані лазери з різним рівнем інтенсивності. Однією з переваг таких наноскопічних оптичних структур є те, що вони можуть існувати у трьох вимірах [176, с. 180]. Найбільш очевидною сферою застосування нанонауки до цього часу залишаються електронні технології.
Високотехнологічна інформатизація судово-експертної діяльності сприятиме підвищенню ефективності наукових досліджень у цій сфері, створенню потужної міжкорпоративної системи науково-технічної інформації та її використанню на всіх етапах наукової діяльності за умови активізації всіх її форм. Це дозволить сформувати у майбутньому «об’єднаний», чи «колективний», експертний інтелект як високотехнологічний інформаційно-експертний центр найвищого рівня.
Судова експертиза та високі експертні технології
Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, яка знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства [74].
Наукова і науково-технічна експертиза — це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінювання науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів [73].
Підприємства, установи, організації зобов’язані надавати безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також за згодою натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення і оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи.
Державні спеціалізовані установи, судові експерти та спеціалісти, що проводять судові експертизи, у разі отримання інформації, яка становить державну, комерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих відомостей [74]. Остання норма узаконює обов’язковість надання інформації про об’єкт, що може бути корисним у разі необхідності обстеження такого об’єкта, який вже знаходиться у приватній власності, і перебуває під захистом відповідного законодавства. Державні спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів дізнання та досудового слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності [74]. Цим підкреслюється зміст ст. 20 Закону України «Про судову експертизу» щодо її інформаційного забезпечення.
Таким чином, судова експертиза — це процесуальна форма вивчення об’єктів різних видів з метою одержання доказової інформації методами наукового дослідження, яка інформаційно відображується у висновку експерта.
Судова експертологія як самостійне вчення методологічно та методично об’єднує усі види судових експертиз і не є предметом інших наук [91].
Традиційно судово-експертна методика є описом конкретних прийомів, способів, технік експертної діяльності в окремих видах судових експертиз. Утім, в теорію і практику судово-експертної діяльності у 80-х роках XX ст. було введено термін «експертні технології», проте до цього часу він уточнюється [242].
Фактично термін «експертні технології» можна вважати синонімом терміна «експертне дослідження», тобто сукупністю управлінських засобів і техніко-оформлюючих актів. Сьогодні в судово- експертній практиці поступово використовуються вже не тільки автоматизовані експертні системи, про що вже йшлося, а й системно запроваджуються сучасні високі технології [159]. У зв’язку з цим зміст поняття високих експертних технологій системно знаходиться вже на новому методологічному рівні.
Високі експертні технології, як і «звичайні» експертні технології, складаються з таких інформаційних складових: 1) знання методичних основ експертного дослідження; 2) знання структури експертного висновку; 3) знання критеріїв оцінки даних, отриманих у ході дослідження; 4) формування переконання експерта в обґрунтованості своїх висновків; 5) формування кінцевих висновків; 6) оформлення результатів експертизи [49, с. 164].
Однак суттєвою різницею є техніко-експертні засоби, які застосовуються експертами, що може бути представлено таким чином.
Отже, інформаційне забезпечення експертного процесу не можна вважати тотожним високотехнологічному забезпеченню, оскільки під останнім пропонується розуміти сукупність нових науково-методичних прийомів та інноваційних операцій для виконання експертного дослідження, які здійснюються експертом (експертами) за дорученням слідчих і судових органів на основі спеціальних знань у технологічній послідовності з метою пошуку відповідей на поставлені інформаційні питання.
Слід зазначити, що високі експертні технології, зокрема нанотехнології, є ефективним способом організації проведення судової експертизи з використанням інноваційних методів та продуктів.
Поняття і види об’єктів надмалих розмірів
Під об’єктами надмалих розмірів у судовій експертизі слід розуміти об’єкти з мінімальною інформаційною складовою, до яких треба віднести два основні види: мікрооб’єкти та нанооб’єкти.
Мікрооб’єкти і нанооб’єкти є сукупними термінами, що можна віднести до малих об’єктів, одні з яких вважаються безструктурними, інші ж мають складну внутрішню структуру, однак розділити їх на складові частини ще неможливо. Нагадаємо, що мікро (грец. маленький) означає зменшення величини в мільйон раз, тобто наступним є вже нанорівень.
В експертній практиці по-різному вирішується питання про пошук і дослідження мікрооб’єктів, особливо тоді, коли немає інших джерел доказової інформації. Більшість науковців виділяють два варіанти вилучення мікрооб’єктів: разом з об’єктом-носієм (фрагментом об’єкта-носія); окремо від об’єкта-носія. Так, у практиці розслідування мікрооб’єкти найчастіше виявляються у волоссі, наружному слуховому проході, носовій порожнині.
Мікрооб’єкти та нанооб’єкти слід надсилати до експертного закладу щодо встановлення природи їх походження, а також перевірки за колекцією мікрооб’ єктів, що вилучаються з місць нерозкритих злочинів, з метою встановлення фактів учинення декількох злочинів однією й тією самою особою (злочинцем). Ця колекція створюється у фізико-хімічних і біологічних лабораторіях Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (НДЕКЦ) при МВС. Мікрооб’єкти в таких колекціях систематизуються за видами злочинів, а також можуть поділятися за природою походження на текстильні волокна, лакофарбові покриття і под.
Отже, визначимо два напрями використання об’єктів надмалого розміру під час розслідування злочинів. По-перше, об’єкти надмалого розміру є засобом маркування продукції, різних предметів і злочинців. Тому потрібно заздалегідь визначити характеристики об’єктів надмалого розміру, умови і порядок їх використання. По-друге, встановлюється факт взаємного пересування (або перенесення в одному напрямку) об’єктів надмалого розміру при контактній взаємодії. У цьому разі мікрооб’єкти служать лише проміжною ланкою, а дослідження спрямовано на ідентифікацію їх слідоутворюючого об’єкта, встановлення тотожності з яким є важливим у процесі доказування кримінальної справи. Характеристики нанооб’єктів, умови і порядок їх використання значною мірою залежать від обставин події, що розслідується.
Нанотехнології в судово-експертній практиці
У судово-експертній практиці застосовуються два підходи до впровадження нанотехнології. Перший ґрунтується на послідовному зменшенні розмірів об’єктів, оскільки синтез нанодисперсних речовин та матеріалів, процес регулювання хімічних перетворень тіл нанометрового розміру, запобігання хімічної деградації наноструктур становлять предмет нанохімії [33].
У судово-експертній практиці нанотехнології вже впроваджуються при дослідженні відбитків пальців. Для контрастування жирних слідів пальців використали суспензію золотих наночасток, що володіють гідрофобними властивостями, тобто здатністю прилипати до поверхонь, покритих жиром. Ці наночастки, прилипаючи до жирних борозенок відбитків пальців, формували значно більш чіткий рисунок, ніж той, який можна було б одержати за допомогою традиційної технології. При цьому час процедури не перевищував 3 мін. У цілому дотепер у криміналістиці нанотехнології обмежено застосовуються при дослідженні прихованих (латентних) відбитків пальців. Зокрема, металеві наночастки і наноструктуровані частки використовуються для проявлення відбитків.
Технічні засоби і прийоми та організаційні заходи профілактичного характеру розробляються експертами на основі власного досвіду і власних спеціальних знань з використанням при цьому даних інших наук. Утім, вивчення експертної практики свідчить про те, що нанотехнологічні експертні дослідження ще не отримали належного науково-практичного розвитку в Україні. Застосування нанотехноло- гій в судово-експертній практиці до цього часу ще неможливо через низку об’єктивних причин.
На наш погляд, перспективним є системне використання наукових методів нанотехнологій, що дозволить виконувати складні експертні дослідження мікрооб’єктів та мікрослідів уже на нанорівні. Звідси відкриваються інноваційні шляхи для розвитку нового класу експертних методик — експертизи нанооб’єктів і нанослідів. Це може стати новою ерою в розслідуванні практично всіх категорій злочинів, але для реалізації цієї програми організаційно-методичні та процесуально-правові аспекти потребують істотного нормативного вдосконалення на законодавчому та відомчих рівнях.
Види наноматеріалів і криміналістична нанотехніка
Завдяки стрімкій технізації наносвіту отримала розвиток нанотехніка як галузь техніки, в якій використовуються наноструктури, де на молекулярному та кристаличному рівнях можливо принципово змінювати властивості речовини, одержуючи досконало новий клас матеріалів, тобто фактично нанотехніка вже стала прогресивною технологією сьогодення й майбутнього, основою чого є наноматеріали.
Поняття «нанотехника» було уведено в обіг в 1974 р. японцем Норіо Танігучі [254]. Зазначений термін є збірним, де в дослідний спосіб реалізовано високотехнологічні можливості нанонауки. Фактично цим терміном позначається будь-яка фізико-технічна продукція, виготовлена, як правило, малою серією, за допомогою нанотехнологій. Класичними прикладами цього можуть бути растровий тунельний мікроскоп (1982), атомний силовий мікроскоп (1986) та нанотрубки (1991). Безумовно, це визначення потребує уточнення, оскільки в ньому залишаються змістовні неясності.
Під терміном «наноматеріал» розуміється будь-який матеріал, що має наноскопічні розміри і вироблений для виконання певного завдання [176, с. 89].
Наноматеріали — це матеріали, які створені з використанням наночастинок або завдяки нанотехнологіям, мають унікальні характеристики і властивості, що випливає з мікроскопічних розмірів їх складових, обґрунтованих наявністю цих частинок у матеріалі. До наноматеріалів належать об’єкти, один з характерних розмірів яких знаходиться в інтервалі від 1 до 100 нм.
Наноматеріали, як правило, відрізняються від аналогічних матеріалів у масивному стані. Нанотехнології дають можливість здійснювати маніпуляції з речовиною на рівні одного нанометра, що фактично означає управління фізичними, хімічними і біологічними процесами на атомарному і молекулярному рівнях. Саме це дає змогу створювати принципово нові матеріали, криміналістичні технічні прилади та судово-медичні препарати, розробляти нові технологічні процеси з небаченими раніше можливостями.
Утім, застосування наноматеріалів у криміналістичній техніці дотепер не отримало широкого розвитку, оскільки докладне вивчення цього феномену тільки почалося і зараз йде накоплення знань про такі нові матіріали.
Разом із тим можна припустити, що інноваційний розвиток криміналістичної техніки у XXI ст. визначатимуть саме нанотехнології, що призведе до істотних змін у цій галузі криміналістики і стане фундаментом окремого напряму — криміналістичної нанотехніки.
Судова медицина і нанотехнології
Судова медицина — особлива галузь медичної науки, що має бути умовно віднесена до групи так званих прикладних наук і досліджує питання медичного, біологічного, медико-криміналістичного характеру, які найчастіше виникають у кримінально-правовій та цивільно-правовій сферах суспільної практики і вирішити які можна виключно за допомогою спеціальних медичних знань.
Доцільність використання наноматеріалів, які виготовляються із застосуванням нанотехнологій, зумовлена тим, що у таких розмірах об’єктів речовина має властивості, не притаманні її макрокількості. Звідси зрозуміло, що нові напрями судових експертиз свідчать про постійний динамічний процес розвитку і вдосконалення судово-експертних технологій.
Моделювання і теорія є базисом розуміння та проектування наноструктур, а також у більш загальному випадку всього наукового всесвіту. Проектування на молекулярному рівні та молекулярна біологія надають множину нових інтелектуальних матеріалів. Так, моделювання показує, що нанотрубки — це найбільш міцний синтезований матеріал з усіх можливих.
Наночастинки застосовують для наукових розробок у галузі судової медицини, зокрема для створення біомаркерів. Магнітні наночастинки, на які нанесено антитіла та фрагменти ДНК, мають властивість посилювати сигнал біомолекул [33]. Це дозволить виконувати судово-медичні дослідження з на декілька порядків вищою точністю.
Термін «геном» означає сукупність генів організму людини, його повний хромосомний набір. Генетичний код містить інформацію про фізичний стан певної людини та її предків. Не існує окремого гена, що описує расу, але багато генів описують різні компоненти характеристик рас: колір і текстуру волосся, колір шкіри, форму очей і носа, схильності та імунітети до хвороб тощо. Прилад з генетичним наведенням може бути запрограмований на виконання тих чи інших руйнівних дій залежно від генетичної структури ДНК-клітини, в яку він потрапив. Можна запрограмувати як умову активації пристрою унікальну ділянку генетичного коду людини або шаблон для дій над групою людей.
При цьому відрізнити звичайну епідемію від бактеріологічної етнічної зброї буде важко навіть фахівцю, хоча б тому, що вчені держави-розробника такої зброї можуть свідомо дезінформувати громадськість. Безпосередні ж докази одержати навряд чи видається можливим.
Ця зброя може спрацьовувати не тільки проти наміченої групи людей, а й за чітко визначеними умовами, тобто йдеться про відкладене на невизначений строк захворювання. Потрапивши в організм жертви, бактерії спочатку аж ніяк не виявлятимуть себе. Але як тільки заражена людина, наприклад, занедужавши ангіною, прийме антибіотик, бактерії активуються і починають розмножуватися, викликаючи смертельне захворювання, що не піддається діагностиці. Летальна доза токсину ботулізму для людини становить близько 100 нано- грамів. Комплект із десятка пристроїв, здатних здалека розпорошити смертельну дозу над великими містами-«мільйонниками», може вміститися в невеликому кейсі терориста. Медикам складно буде вжити заходів, оскільки спроби лікування лише прискорюватимуть розвиток захворювання.
Судова хімія і нанохімія
Судова, або, інакше, криміналістична, хімія — це частина прикладної (переважно аналітичної) хімії, яка за обсягом у широкому сенсі є практично неосяжною стосовно численності та розмаїтості завдань, що нею вирішуються, оскільки будь-яке хімічне дослідження може стати предметом судово-хімічної експертизи, якщо цього вимагають питання, які виникли у правовій (переважно правоохоронній) практиці і вирішити які можна виключно за допомогою спеціальних хімічних, токсикологічних або фармацевтичних знань. Таким чином, фактично криміналістична хімія досліджує якісний та кількісний хімічний аналіз об’єктів, що були надіслані на експертизу слідчими і судовими органами.
Зв’язок судової хімії з нанотехнологією очевидний. Сьогодні судова хімія з успіхом досліджує такі нові питання, що постають у правовій сфері, як техногенні системи та екологічний ризик, криміналістичний аналіз мікроволокон, проблеми хімічного матеріалознавства та деякі інші.
Нанохімія — це наука, яка вивчає синтез нанодисперсних речовин та матеріалів, регулювання хімічних перетворень об’єктів надмалих розмірів (нм), запобігання хімічної деградації наноструктур, способи лікування хвороб з використанням нанокристалів [214].
Слід указати на такі напрями нанохімії, як синтез наноструктур у біологічних тканинах, розроблення методів складання великих молекул із атомів за допомогою наноманіпуляторів та запровадження нових нанокаталізаторів для судово-хімічної лабораторної практики, що відкриває додаткові перспективи розвитку методів судової хімії.
У сучасних умовах наявні переваги методів мікрокристалоскопії — висока чутливість, специфічність, наочність реакцій. Це отримало визнання серед провідних експертів-хіміків. Специфічність мікрокристалічних реакцій під час проведення судово-хімічних досліджень значно підвищується при сполученні зовнішнього виду нанокристалів з їх оптичними властивостями.
Електрохімія широко застосовується не тільки у виробництві наноструктур, а й для їх аналізу, що має виняткове значення для судово-експертної практики. Детектування ДНК є потенційно великою сферою, де нанонаука може детермінувати модернізацію окремих методів судової медицини. Зокрема, практично неможливо помилитися з ідентифікацією ДНК-відбитком пальця хвороби. Імовірність помилки становить усього одну мільярдну. До того ж, наноскопічні фотосенсори зможуть розширити основи науки судової фотографії.
Різноманітні периферійні пристрої дозволяють використовувати мас-спектрометри DELTA V Plus і DELTA V Advantage для експертних досліджень і аналізу інтегрального та компонентного ізотопного складу в будь-яких середовищах для практичного застосування в криміналістиці, зокрема з метою виявлення фальсифікації продукції, а також біохімічних досліджень. Так, «електронний ніс» вже може забезпечити нові можливості в боротьбі з контрабандним увезенням і поширенням наркотиків, попередити терористичні диверсії. Відчуваючи запах метану, можна швидко виявити й усунути витік із газопроводів. Нанотехнологія сприяє створенню потужних вибухових, запалювальних й отруйних речовин. Нанопокриття — це покриття товщиною від 1 до 100 нм, які використовуються в лазерній техніці завдяки здатності якісного відображення.
Однією з важливих проблем, що постає перед нанохімією, є проблема пошуку можливостей змусити молекули групуватися певним порядком, щоб у підсумку одержати нові матеріали або пристрої. Цією проблемою і займається нанохімія, яка вивчає не стільки окремі молекули, скільки процеси взаємодії між молекулами, які здатні впорядкувати молекули в певний спосіб, створюючи нові речовини і матеріали.
Загальновідомий факт, що дрібні частинки хімічно активніші через більше співвідношення площі поверхні до обсягу. Дослідження підтверджують, що навіть нешкідливі речовини у вигляді наночастинок стають смертельною отрутою. Тому наночастинки можуть бути використані як потужний каталізатор для широкого діапазону хімічних реакцій — основи надпотужних вибухових запалювальних речовин.
Звідси перспективним напрямом є розроблення низки нових на- нокаталізаторів для хімічної промисловості та лабораторної практики, що може бути з успіхом використано в експертно-криміналістичній діяльності.
Судова (криміналістична) фізика і нанотехнології
Останніми роками завдяки інтенсивному освоєнню та впровадженню досягнень фізики відбувається значна модернізація криміналістичної техніки, що додатково аргументує доцільність формування судової або криміналістичної фізики як окремої підгалузі судової експертизи.
За великим рахунком фізико-технічна експертиза не є попередницею медико-криміналістичної експертизи, а тому не буде зовсім вірним ототожнювати її з останньою. За допомогою фізико-технічної експертизи вивчається структурний склад матеріалів, адже від структури матеріалів залежать їх майбутні властивості. Структура матеріалів може бути або однорідною, або неоднорідною, причому визначити, яка з них є більш довговічною, можливо лише під час розгляду кожного окремого випадку.
У криміналістиці методологічно важливо при враховуванні фізичних властивостей об’єктів у нерозривному зв’язку розрізняти їх зовнішню і внутрішню побудову.
Основними методами криміналістичної фізики є атомно-емісійна спектрометрія, атомно-абсорбційна спектрометрія, рентгеноспектральний аналіз, молекулярний спектральний аналіз, методи виявлення мікродефектів. Наприклад, рентгеноструктурний аналіз є типовим методом фізики, тому його розвиток і вдосконалення неможливі поза фізикою. Використання цього методу для дослідження речових доказів вимагає розроблення певних специфічних прийомів, тобто фактично особливого підходу, відносно як техніки, так і оцінювання результатів, що не пов’язані із загальною фізикою. Тим не менш метод залишається фізичним, оскільки він пов’язаний насамперед з фізикою і тому належить до судово-фізичної експертизи. Таким чином, судовий фізик насамперед має спиратися на дані фізики, що створює науковий фундамент відповідного виду судово-фізичної експертизи [253].
Для того щоб розглянути і дослідити мікрочастинки, необхідно вдаватися на допомогу різних фізичних приладів та технологічних інструментів. Одним з перших таких інструментів судової фізики позначився мікроскоп. За досить тривалу історію свого застосування оптична мікроскопія стала універсальним і дуже ефективним методом одержання судових доказів.
Одним із ключових елементів нанотехнології є молекулярне розпізнавання, що фактично виконує роботу «зору» [176, с. 49-50].
Комбінації молекулярного розпізнавання та збирання зможе дати нові експертні матеріали, побудова чого можлива виключно в наносвіті.
Ґрунтуючись на цьому, мікроскопи, що сканують, дозволяють побачити об’єкти атомного розміру. Першими нанорозмірними структурами, побудованими на молекулярному рівні, були вуглецеві трубки, які демонструють дійсно унікальні властивості [176, с. 79]. Нанотрубки зможуть вивести експертні технології на новий рівень, але до цього часу їх виробництво ще не набуло статусу промислової інновації у сфері судової експертизи, хоча яскраво демонструє експертний потенціал і величезні можливості нанотрубок. Наприклад, такі надміцні наноматеріали, як нанотрубки, неможливо знайти на об’єкті, використовуючи металопошукачі або хімічні «носи». Єдиний можливий шлях виявлення особи, яка проносить подібну зброю до літака чи в будинок, — ретельний обшук.
Упровадження волоконно-оптичного пристрою для одержання контактного зображення відбитку пальця дає змогу задовольнити будь-який експертно-криміналістичний стандарт якості.
Сьогодні саме фізико-технічна експертиза зможе досліджувати параметри наноматеріалів та інших нанооб’єктів. Вона покликана допомогти у вивченні фізичних властивостей матеріалів, завдяки чому стає можливим визначити їх майбутні механічні параметри.
До того ж, слід зазначити, що цікавими для криміналістичної фізики можуть стати розробки у галузі нанооптики як розділі оптики та нанотехнології, де використовується світло, локалізоване в просторі значно меншому довжини хвилі (X) або обсязі, набагато меншому за А3. Практичний розвиток цієї галузі ґрунтується на створенні лазерів на наноструктурах (кластери, плівки, трубки). Нанофотоніка є розділом нанооптики, в якому досліджуються нановипромінювання з малою кількістю фотонів та вивчається поведінка світла в наномасштабах. Використання структури нанометрових розмірів надало можливість створити мікроскоп, за допомогою якого подолано дифракційну межу в оптиці, яка завдяки розвитку цієї технології може досягти 1 нм.
Усі ці галузі активно розвиваються з упровадженням нанонауки у сферу електроніки, оптики та магнітних матеріалів. Зважаючи на класифікацію видів високих технологій, про що вже йшлося, це, мабуть, і є «найвищими технологіями» нанонауки, оскільки вони становлять оптимальну взаємодію нанотехнології з високою інформаційною технологією [176, с. 180].
Класичний приклад, що додатково підтверджує, зокрема, перспективи використання нанотехнологій у криміналістичній фізиці, — це послідовне зменшення довжини хвилі випромінювання при фотолітографії (від видимого світла до рентгенівського).
Другий підхід полягає у відтворенні об’єкта з мікроелементів (атомів, молекул, структурних фрагментів біологічних клітин і под.). Сьогодні продуктивність цього підходу невисока, однак, за прогнозами аналітиків, саме їм належить майбутнє в нанотехнології, оскільки методи першого підходу обмежуються фізичними межами самої природи цих методів [42, с. 8-16].
У теперішній час інтенсивно розвиваються напрями нанофотоніки, до якої можна віднести в першу чергу нанохвилеводи, нанолазери, оптичне маніпулювання мікро- і наночастинками [99, с. 119-135].
Фактично нанотехнологія має ознаки універсальності, оскільки системно може поліпшити багато з судово-експертних технологій.
Тому відкриття, зазначені вище, можуть мати революційні наслідки для формування нових судово-експертних методів, фактичного втілення нанометодик у практику експертних досліджень об’єктів надмалих розмірів.
Нарешті, слід резюмувати, що організаційно-правовий механізм регулювання судово-експертних стандартів нанотехнологій ще є недосконалим. До цього потрібно додати необхідність правового з’ясування ефективності експертних стандартів. У зв’язку із цим існують підстави стверджувати, що теоретичне розроблення системи оцінок ефективності використання нанотехнологій у судово-експертній практиці є важливим напрямом політики розвитку високих технологій у сфері боротьби зі злочинністю [193].