Високотехнологічне інформаційне право України
3.1. Суперкомп’ютери та Грід-мережі: інформаційно-правовий аспект
Модернізація, інформатизація, формування технологічного світогляду
Модернізація — це вдосконалення, поліпшення, відновлення об’єкта, приведення його у відповідність із новими вимогами і нормами, технічними умовами, показниками якості. У переважній більшості модернізуються економічні процеси та технологічне обладнання [77]. Забігаючи уперед, зазначимо, що до розгляду окремих питань з модернізації економіки у контексті розвитку нанотехнологій ми ще повернемося у підрозділі 5.1 цього видання.
Поняття модернізації виникло в 50-60-х роках XX ст. в США для пояснення процесів, що змінюють традиційний суспільний порядок і сприяють входженню країн до сучасного (індустріального і демократичного) співтовариства.
Разом із цим хоча термін «модернізація» порівняно досить новий, явище, що ним позначається, існує принаймні вже три сторіччя. Пост-модернізація є заперечення модернізації навіть за змістом самого терміна. Заперечується, однак, не сам по собі факт модернізації, як він мав місце в історії і продовжує зберігатися до нашого часу, а можливість досягти на цьому шляху скільки-небудь істотних результатів [123].
Як стало зрозумілим з матеріалу підрозділу 1.1, процес інформатизації є системним перетворенням продукт орієнтованого способу виробництва на постіндустріальний. В основі інформатизації лежать кібернетичні методи й засоби управління, а також інструментарій інформаційно-комунікаційних технологій. У ході інформатизації змінюється матеріально-технологічна основа суспільства, ключове значення починають набувати аналітичні інформаційні системи управління, тобто модернізується соціальний уклад життя — ми бачимо, як інформатизація набуває рис іншого феномену — технологізації.
Технологічний світогляд — це система специфічних поглядів на природу, суспільство, людину. Формування технологічного світогляду викликано наперед інформаційними особливостями суспільного буття та соціально-технічними умовами. Технологічний світогляд являє собою сукупність (систему) стійких поглядів, принципів, оцінок та переконань, які визначають ставлення до технологічних процесів, що відбуваються у навколишній дійсності, та характеризує бачення світу в цілому і місце людини у сфері високих технологій. Зміна технологічного світогляду детермінує широкі дискусії, у центрі яких знаходиться питання стосовно стратегічної основи розвитку техніки, що не суперечить цивілізаційній перспективі.
Отже, інформатизація поетапно формує новий, високотехнологічний світогляд на природу інформаційних процесів.
Як свідчать дослідження модернізації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади України, в реалізації їх різних стратегій виникають типові проблеми, на які пропонується звернути увагу: 1) усвідомлення актуальності проблем першими керівниками, їх бажання і воля до розв’язання проблем; 2) недосконалість нормативно-правової бази; 3) вибір профілю технічних стандартів; 4) вибір комп’ютерного програмного середовища (інформаційних технологій);
5) створення персонального складу центру компетенції; 6) науковий моніторинг та супроводження реалізації; 7) кадрове забезпечення функціонування та розвитку; 8) фінансове забезпечення.
Звідси пропонується розуміти інформаційну модернізацію як ви- сокотехнологічний розвиток інформаційно-телекомунікаційних систем із чітко визначеною кінцевою метою. Цим інформаційна модернізація відрізняється від інформаційного розвитку, детермінованого внутрішньо зумовленою причиною. Однією з провідних ознак інформаційної модернізації є системний перехід інформаційної мережі на цифрові технології з використанням сучасних потужних комп’ютерних систем, до чого перш за все потрібно віднести суперкомп’ютери та Грід-мережі, загальна характеристика яких для усвідомлення розглядуваної проблематики аналізується пізніше.
Програмоване суспільство та високотехнологічна цивілізація
Інформаційна сфера являє собою сукупність інформації, інформаційної інфраструктури, суб’єктів, що здійснюють збирання, формування, розповсюдження та використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, що створюються при цьому. Саме в інформаційній сфері при виконанні інформаційних процесів виникають соціотехнічні відносини, що підлягають правовому регулюванню. Нагадаємо, що саме ці суспільні відносини становлять предмет інформаційного права, предмет його правового регулювання
[254].
Інформатизація сьогодні виходить на четвертий етап свого розвитку. Перший був пов’язаний з появою великих комп’ютерів (мейнфреймів), другий — з персональними комп’ютерами, третій — з появою Інтернету, що об’єднав користувачів в єдиний інформаційний простір. Тому останнім часом в літературі можна зустріти поряд з терміном «інформаційне суспільство» новий термін «програмоване суспільство», яким позначається різновид широко поширеної в західних країнах теорії постіндустріального суспільства.
Соціальні та науково-технічні процеси високотехнологічної цивілізації вкрай складні, суперечливі та досить важко піддаються прогнозам і правовому регулюванню. Прибічники концепції програмованого суспільства вважають, що в постіндустріальному суспільстві велику роль відіграють комп’ютерні системи, з’єднані в могутні потужні суперкомп’ютерні мережі, та їх програмне забезпечення [53; 59]. Технологічна експансія поступово прирікає людину до існування в штучних умовах. Можливо, навіть, спрогнозувати відсікання людей від наукового знання шляхом встановлення блокади інформації у просторі та часі. Такий розвиток подій здатний детермінувати виникнення нової високотехнологічної цивілізації як суспільства програмованих комунікацій з мінімальним застосуванням правових механізмів.
Отже, інформаційна сфера стає особливою підвалиною майбутньої високотехнологічної цивілізації, де регулювання соціотехнологічних відносин відбуватиметься правовими засобами. Тобто, для забезпечення самого існування людства в умовах високотехнологічної цивілізації інформаційне право залишиться основним регулятором високотехнологічних відносин.
Комп’ютер і суперкомп’ютер
Комп’ютер (від лат. compute — обчислюю) — це компактна універсальна електронна цифрова обчислювальна машина, що складається з одного або декількох взаємопов’язаних центральних процесорів і периферійних пристроїв, завдяки чому можна без участі людини з високою ефективністю вирішувати інтелектуальні завдання. Будь-яке завдання для комп’ютера постає послідовністю обчислень. Результат виконаного завдання може бути наданий користувачеві за допомогою різноманітних пристроїв уведення-виведення інформації.
Останнім часом персональні комп’ютери використовуються як інструмент доступу до комп’ютерних мереж.
Нині проводяться ґрунтовні розробки щодо створення оптичних комп’ютерів (digital optical computer), в основі яких лежить оптичний процесор, що дозволяє використовувати замість традиційних електричних світлові сигнали. Операції виконуються за рахунок маніпуляції потоків світла, завдяки чому досягається висока продуктивність. Так, оптичний комп’ютер другого покоління «DOC-II», розроблений лабораторією «Bell», при пошуку слова може перевіряти до 80 000 сторінок тексту на секунду [254].
Таким чином, основним призначенням комп’ютера є передавання, зберігання та оброблення інформації, в тому числі з метою забезпечення «цифрового безсмертя» — «інформаційного безсмертя» даних.
Суперкомп’ютер (англ. supercomputer) — це обчислювальна машина, що значно перевершує за своїми технічними параметрами більшість існуючих комп’ютерів. У цей час суперкомп’ютерами прийнято називати комп’ютери з величезною обчислювальною потужністю. Такі машини використовуються для роботи над проблемами, що вимагають найбільш складних обчислень (наприклад, прогнозування погодно-кліматичних умов, виникнення Всесвіту, моделювання ядерних випробувань і под.), що в тому числі відрізняє їх від серверів і мейнфреймів (англ. mainframe) — комп’ютерів з високою загальною продуктивністю, покликаних вирішувати типові завдання (наприклад, обслуговування великих баз даних або одночасна робота з безліччю користувачів).
Суперкомп’ ютер став формуватися перш за все як інтегратор обчислювальних ресурсів для вирішення різних «ресурсоємних» наукових завдань. Ідея ефективнішого використання обчислювальних потужностей шляхом з’єднання безлічі комп’ютерів в єдину структуру виникла в науковому співтоваристві порівняно давно — в епоху мейнфреймів. Суперкомп’ютери, не об’єднані в територіально розподілену систему, мають істотні вади.
Персональний суперкомп’ютер дає змогу дослідникам вирішувати ресурсномісткі завдання, не звертаючись до масивних кластерних систем, тим самим значно прискорюючи роботу [248]. Так, сьогодні найпотужніший у світі суперкомп’ютер фірми IBM BLUE GENE/L («Блакитний ген») складається з 65 536 обчислюваних ядер, що розміщені в 64 серверних стиках по 1024 блоки, виконує 135,5 трильйонів терафлопс, при цьому займає площу, рівну половині тенісного корту, споживаючи всього 1,6 Мегават енергії.
Нагадаємо, що Ват (Вт, W) є одиницею вимірювання потужності, відповідно з чим 1 Мегават — це 106 Вт, а терафлопс є величиною, що використовується для виміру продуктивності комп’ютерів і показує, скільки операцій з плаваючою комою в секунду виконує дана обчислювальна система: 1 терафлопс відповідає трильйону операцій на секунду.
У червні 2006 р. уряд РФ схвалив пропозицію Міністерства освіти і науки про розроблення проекту нової суперкомп’ютерної програми «СКІФ-ГРІД» Союзної держави Росії та Білорусі. В Україні у 2006 р. відбулася презентація проекту створення Центру суперкомп’ютерних обчислень. Цей стратегічний проект веде до зміни рейтингу України в системі могутніх комп’ютерів.
Створення Центру суперкомп’ютерних обчислень підтримане державою і передбачає можливість виконання надскладних обчислень ученими, користувачами із різних регіонів України. Для цього пропонується використовувати українську телекомунікаційну мережу URAN (Ukrainian Research Academic Network), яка має регіональні центри в Харкові, Львові, Донецьку, Одесі, Сімферополі, Дніпропетровську. Параметри Центру суперкомп’ютерних обчислень за швидкістю оброблення інформації, обсягом пам’яті, можливістю нарощування кластерної структури тощо знаходяться на рівні світових показників [82, с. 29-34].
Отже, цей суперкомп’ютер — перший за потужністю в Україні і другий серед 50 кращих суперкомп’ютерів країн СНД. Очікується, що його запуск у роботу сприятиме підвищенню якості, доступності і конкурентоспроможності освіти і науки на світовому ринку праці та освітніх послуг, надасть нові можливості для наукового пошуку і технологічного розвитку.
Історія Грід
Порівняно недавно з’явився, але вже встиг стати популярним термін «Grid», що означає середовище, в якому об’єднані обчислювальні ресурси, що перебувають у різних місцях глобальної телекомунікаційної мережі. Це середовище призначене для виконання розподілених обчислень, що використовують значні ресурси.
Історія Грід починалася в 90-ті роки XX ст., коли виникла ідея створити із численних суперкомп’ютерних центрів США мега- комп’ютер, здатний надати користувачам можливість одержувати практично необмежені ресурси для обчислень і зберігання даних. Термін Grid computing було введено за аналогією з терміном power grid (електромережа). Користувачі комп’ютерних потужностей дістануть можливість прямого підключення до віддаленої обчислювальної мережі (так само, як до електроенергії через побутові розетки). Основні ресурсні елементи Грід-систем — суперкомп’ютери і суперкомп’ютерні центри, а найважливіша інфраструктурна складова — високошвидкісні мережі передавання даних.
Зараз інтерес до Грід дуже високий практично у всіх країнах світу, що виявляється у великій кількості національних і інтернаціональних проектів, дослідницьких робіт і публікацій з цієї тематики. Пояснюється це тим, що такі інститути сучасного суспільства, як банки, служби управління та моніторингу, торговельні і виробничі підприємства, мають розподілену структуру і відчувають потребу в інфраструктурі, що дозволяє організувати корпоративну та міжкорпоративну взаємодію на основі розподілених програмних мереж.
Авторами концепції Грід вважаються Ян Фостер з Арагонськой національної лабораторії університету Чікаго і Карл Кессельман з Інституту інформатики Університету Південної Каліфорнії. Саме Фостер і Кессельман у 1998 р. вперше запропонували термін Grid computing для позначення універсальної програмно-апаратної інфраструктури, яка об’єднує комп’ютери і суперкомп’ютери в територіально розподілену інформаційно-обчислювальну систему. Фостер і Кессельман стояли і біля витоків розроблення першого стандарту конструювання Грід-систем, вільно поширюваного програмного інструменту з відкритим кодом Globus Toolkit. На думку Я. Фостера, підходи на основі відкритих стандартів (подібні Globus Toolkit) врешті-решт перетворять Грід на пануючий напрям розвитку корпоративних інформаційних інфраструктур. Набагато успішніше просуваються Грід-технології в науково-освітній сфері, що значною мірою пояснюється активною фінансовою підтримкою різноманітних Грід-проектів державними структурами.
У 1994 р. запроваджено проект створення всесвітньої комп’ютерної мережі GLORIAD (абревіатура від Global Ring Network for Advanced Application Development — Глобальна кільцева мережа для розвитку прикладних досліджень) — волоконно-оптичного кільця в Північній півкулі, що об’єднує обчислювальні ресурси різних науково-дослідних організацій США, Канади, Європи, Росії, Китаю і Південної Кореї (головним чином фізичних центрів).
У 2001 р. одержав розвиток проект розроблення та реалізації інформаційно-обчислювальної системи під назвою LHC Computing Grid (LCG). Проект передбачає створення регіональних центрів та розроблення специфічних комп’ ютерних програм для забезпечення розрахунків. Результатом моделювання системи LHC, проведеного наприкінці 90-х років ХХ ст. у межах міжнародного проекту MONARC, стала розподілена модель архітектури для подальшого оброблення та аналізу до регіональних центрів.
У 2001 р. у США стартував проект TeraGrid, що фінансується Національним науковим фондом науки (NSF), основним завданням якого стало створення розподіленої інфраструктури для проведення високопродуктивних (терафлопсних) обчислень. У травні 2004 р. Європейським союзом було створено аналог американської TeraGrid — консорціум DEISA (Distributed European Infrastructure for Supercomputing Applications), який об’єднав у Грід-мережу провідні національні суперкомп’ютерні центри ЄС.
У 2004 р. завершився трирічний проект European DataGrid (EDG), в рамках якого було побудовано тестову інфраструктуру обчислень і обміну даними для потреб європейського наукового співтовариства. На основі цих напрацювань було започатковано новий міжнародний проект організації високопродуктивної Грід-мережі Enabling Grids for E-Science (EGEE). Нині в проект входять 70 наукових установ із 27 країн світу, об’єднаних в 12 федерацій. У рамках цього проекту має бути побудовано найбільший у світі Грід з сумарною обчислювальною потужністю 20 000 CPU.
У тісній взаємодії з проектом EGEE розвивається і магістральна європейська мережа для освіти і науки — GEANT. Вона здатна якісно змінити оброблення інформації радіоастрономічних комплексів, реєструючі системи яких розташовано на значному віддаленні одна від одної. У США на базі Грід-технологій створено Національний цифровий центр мамографії із загальним обсягом даних (мамограм) 5,6 петабайта, який надає медикам можливість миттєвого доступу до записів мільйонів пацієнтів.
Великі можливості надає проект SETI@home, ініційований астрономами Університету Каліфорнії — Берклі. У рамках проекту було створено віртуальну Грід-мережу, яка регулярно аналізує дані, що надходять із радіотелескопу Arecibo в Пуерто-Ріко з метою пошуку позаземного розуму. За допомогою інтернету SETI об’єднав обчислювальну потужність понад 5 млн персональних комп’ютерів і вже виконав обчислювальну роботу, еквівалентну більш ніж 600 тис. років роботи ПК.
У США успішно функціонують чотири національні Грід-мережі: комп’ютерна мережа національного фонду наукових досліджень (NSF Comp. Grid), інформаційна мережа підтримки НАСА (NASA Information Power Grid), глобальна інформаційна мережа міністерства оборони (DOD GI Grid) і мережа суперкомп’ютерної ініціативи міністерства енергетики (DOE ASCI Grid). У 2004 р. офіційно оголошено про початок роботи президентської стратегічної GRID-програми (Strategic Grid Computing Initiative), основною метою якої є створення єдиного національного простору високопродуктивних обчислень (National High Performance Computing Environment).
У 2005 р. Єврокомісія підготувала спеціальну програму вартістю 13 млрд євро, в рамках якої Грід-компьютінгу відводиться роль стимулятора і найважливішого ресурсу для перетворення Євросоюзу на найбільш конкурентоспроможну в світі економіку знань.
З 2000 р. ведуться роботи щодо освоєння Грід-технологій у Китаї. Тривалий час інформацію про те, на якій стадії знаходиться реалізація проекту ChinaGrid, було фактично засекречено. Інформаційна бомба вибухнула у середині липня 2006 р., коли китайські ЗМІ привселюдно оголосили про завершення роботи над Китайським освітнім Грід- проектом (China Educational Grid Project, CEGP). CEGP об’єднав комп’ютерні мережі декількох десятків найбільших університетів країни і надав мільйонам китайських студентів прямий доступ до баз даних, онлайнових навчальних курсів і сервісних застосувань з різноманітних напрямів і дисциплін.
У січні 2006 р. в Афінах було офіційно оголошено про початок виконання проекту EUChinaGRID, що фінансується Європейською комісією. Головна його мета — об’єднання європейських і китайських Грід-інфраструктур з метою підвищення ефективності сумісного використання різних наукових застосувань, що працюють в Грід- середовищі. Стратегічний альянс ЄС і Китаю, що намітився, цілком можна розглядати як одну із перших спроб створення сильної Грід- противаги претензіям США на світове лідерство в цій великомасштабній технологічній гонці.
Незабаром до цього альянсу може підключитися й Індія, яка також оголосила про початок реалізації власної Національної Грід- комп ’ютінгової ініціативи GARUDA, що передбачає об’єднання в Грід-мережу 17 найбільших науково-дослідних центрів країни. До теперішнього часу національні програми з розвитку Грід-технологій реалізуються практично всіма технологічно розвиненими країнами. Усі сучасні концепції та підходи до побудови глобальної Грід- системи (Грід як обчислювальна послуга — Sun Microsystems; Грід як система емуляції персонального комп ’ютера і його заміни інтернет-комунікатором — AMD; Грід як єдина операційна система, що об’єднує обчислювальні потужності в глобальний суперкомп’ютер, — Google; Грід як віртуальна організація, що формує однорідний простір IKT-взаємодії, — Oracle) вимагають високошвидкісних мереж [251].
Найважливішим серед таких проектів став європейський проект EGEE (Enabling Grids for E-science in Europe). Його мета — об’єднати національні, регіональні і тематичні Грід-розробки, що вже ведуться, в єдину цілісну Грід-інфраструктуру для підтримки наукових досліджень. Від самого початку роботи EGEE в 2004 р. у проекті брали участь не тільки європейські, а й американські університети, вісім російських науково-дослідних інститутів, лабораторії з Ізраїлю. Загалом у ньому задіяно 70 лабораторій із 27 країн світу. Важливо зазначити, що Європейський Союз тільки для розроблення цього проекту і його розгалужень виділив 100 млн євро строком на чотири роки [54, с. 432-438].
Таким чином, створення виділеної високошвидкісної мережі передавання даних для Грід-систем — це ключовий елемент зниження собівартості оброблення біта інформації і головна перевага в конкуренції глобальних проектів.
Отже, визначимо, що Грід (Grid) — це узгоджене, відкрите і стандартизоване середовище, яке забезпечує гнучке, безпечне, скоординоване розділення ресурсів у межах віртуальної організації.
Інтернет і Грід-концепція
Інтернет (англ. скороч. від Interconnected Networks — об’єднані мережі) — це глобальна телекомунікаційна мережа інформаційних та обчислювальних ресурсів. Рекомендується написання слова з прописної букви. Коли слово internet написано з рядкової літери, воно означає тільки об’єднання мереж за допомогою маршрутизації пакетів даних, при цьому в таких випадках не мається на увазі глобальний інформаційний простір Інтернет. Утім, у нетехнічній лексиці ці поняття, як правило, не розрізняють.
Всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет разом із персональними комп’ютерами утворює технологічну основу для розвитку міжнародної концепції «Всесвітнього інформаційного суспільства». Розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, забезпечення авторського права у сфері функціонування Інтернету [150].
Грід-концепція ґрунтується на традиційних технологіях мереж Інтернет і розвиває їх, однак уперше серйозно ставиться питання про гарантовану якість обслуговування. У цьому контексті можна говорити про Грід як про Інтернет наступного покоління [42, с. 8-16]. Наріжним каменем розвитку і використання Грід- і суперкомп’ютерних технологій є телекомунікаційна інфраструктура. Ці технології мають потребу в продуктивних каналах передавання даних — не менш 1 Гбіт у секунду. Разом із тим слід визнати, що за допомогою Інтернету створювати повноцінні корпоративні інформаційні бази даних дотепер неможливо. Дійсно, якщо припустити, що мінімальний інформаційний обсяг такої персональної бази даних повинен бути порівняний з інформаційним обсягом пам’яті людини і становити, наприклад, не менш 10 терабайт (технічно це можливо), а пропускна здатність телефонного модему — 100 кілобайт, то при безперервному щоденному восьмигодинному режимі роботи для завантаження такої персональної пам’яті [4] — [10] буде потрібно 10 000 000 000 000/100 000 = 100 000 000 с = 27778 год = 3472 доби = 9,5 років. Насправді ж, якщо врахувати реальну пропускну здатність модему і реальний час пошуку користувачем потрібної інформації, то ця цифра зросте ще на декілька порядків.
Грід передусім є сервісом для сумісного доступу до географічно віддалених комп’ютерних ресурсів. Важлива обов’язкова вимога — забезпечення надійності доступу до обчислювальних ресурсів. При цьому має гарантуватися безпека як для завдання, що виконується (завдання і дані не повинні губитися і мають бути захищені від несанкціонованого доступу до них), так і для використовуваного комп’ютерного ресурсу.
Потенціал Грід-мереж і нова комп’ютерна революція
XXI ст. стає епохою масового впровадження Грід-технологій. Людство стоїть на порозі нової комп’ ютерної революції: на зміну Інтернету йде супермережа — Грід, яка дозволить використовувати обчислювальні надпотужності інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень у режимі віддаленого доступу, про що вже з’явилися наукові розробки [53].
У результаті нової хвилі комп’ютерної революції відбудеться трансформація звичного на сьогодні WWW (World Wide Web — Інтернету) в WWG (World Wide Grid — у всесвітню Грід-мережу). Магічне Грід-середовище, здатне віртуалізувати процесори, пам’ять і комунікації, обіцяє перетворити всі комп’ютерні ресурси світу на свого роду гігантський мультипроцесор, що володіє практично необмеженими обчислювальними можливостями.
Застосування Грід може дати нову якість вирішення таких класів завдань: 1) масове оброблення потоків даних великого обсягу;
2) багатопараметричний аналіз даних; 3) моделювання на віддалених суперкомп’ютерах; 3) реалістична візуалізація великих наборів даних;
4) складні бізнес-застосування з великими обсягами обчислень.
Потенціал Грід-технологій вже зараз оцінюється дуже високо: він має стратегічний характер, оскільки повинен стати провідним обчислювальним інструментарієм для розвитку високих технологій у різних сферах людської діяльності. Такі високі оцінки можна пояснити здатністю Грід на основі надійного віддаленого доступу до ресурсів глобально розподіленої інфраструктури розв’язати дві основні проблеми: а) створення розподілених обчислювальних систем надвисокої пропускної спроможності при одночасному підвищенні ефективності використання (до 100 %) наявного парку обчислювальної техніки шляхом залучення до Грід тимчасово простоюючих ресурсів;
б) створення широкомасштабних систем моніторингу, управління, комплексного аналізу і обслуговування з глобально розподіленими джерелами даних, здатних підтримувати життєдіяльність державних структур, організацій і корпорацій.
Отже, Грід-технологія виглядає однією з пріоритетних інформаційно-обчислювальних інновацій ХХІ ст.
Сфери застосування та класифікація Грід-технологій
Хоча Грід-технології мають потенціал для багатьох застосувань, але поки що можна назвати тільки декілька проектів, близьких до практичного впровадження. Грід-технології вже активно застосовуються як державними організаціями управління, оборони, сфери комунальних послуг, освіти [41, с. 28-32], так і приватними компаніями, наприклад, фінансовими і енергетичними.
Сфера застосування Грід зараз охоплює ядерну фізику, захист навколишнього середовища, прогноз погоди і моделювання кліматичних змін, чисельне моделювання в машино- і авіабудуванні, біологічне моделювання, фармацевтику та ін. [59, с. 17-25].
Грід-технології можуть бути класифіковані на: 1) обчислювальні Грід-технології — призначені для створення віртуального суперкомп’ютера, що динамічно агрегує велику кількість індивідуальних комп ’ютерів; 2) дані — Грід (DataGrid) — технології спеціалізовані на розподілі величезних обсягів даних; інформації та знань; 3) спільні Грід-технології — створюють віртуальне середовище.
Впровадження Грід-технологій ставить на порядок денний — проблему створення міжгалузевих центрів ресурсів, служб і користувачів Грід-інфраструктури. Тому перспективою Грід-технології є об’єднання ресурсів шляхом створення комп’ютерної інфраструктури нового типу, що забезпечує глобальну інтеграцію інформаційних і обчислювальних ресурсів на основі мережевих технологій і спеціального програмного забезпечення проміжного рівня (між базовим і прикладним програмним забезпеченням), а також набору стандартизованих служб для забезпечення надійного спільного доступу до географічно розподілених інформаційних і обчислювальних ресурсів (окремим комп’ютерам, кластерам, сховищам інформації та мережам).
Одним з таких проектів може стати електронний офіс, який передбачає наявність інтегрованих пакетів прикладних програм, що включають спеціалізовані програми та інформаційні технології, котрі забезпечують комплексну реалізацію завдань предметної частини. На теперішній час все більше поширюються електронні офіси, обладнання та співробітники яких можуть знаходитися в різних приміщеннях. Необхідність роботи з документами, матеріалами, базами даних конкретної організації або закладу в домашніх умовах, в готелі, транспортних засобах призвела до появи інформаційних технологій віртуальних офісів. Такі інформаційні технології засновуються на роботі локальної мережі, з’єднаної з територіальною або глобальною мережею. Завдяки цьому абонентські системи співробітників закладу, незалежно від того, де вони знаходяться, виявляються включеними в загальну для них мережу.
Грід-технології в криміналістиці
Почнемо з того, що, на жаль, дотепер поза увагою ґрунтовного вивчення залишаються системні проблеми оновлення процесу протидії злочинності з використанням суперкомп’ютерного і Грід-технологічного потенціалів.
Що ж таке Грід-технології у сфері криміналістики? Грід-технології зможуть використовуватися для інтегрування криміналістичних знань, розвитку графіки і прогресивних засобів розкриття злочинів. Криміналістичні системи, засновані на Грід-технологіях, можуть зробити значний внесок у плані доступу до розподілених джерел оперативно- розшукових даних, поліпшення можливості використовувати комп’ютерні програми інформаційних центрів МВС та інших правоохоронних органів країн, які ввійдуть у такий актикримінальний Грід-технологічний блок. Останній має стати особливим середовищем, де криміналістична інформація повинна бути зібрана, оброблена та у необхідних випадках швидко надана користувачам: прокурорам-криміналістам, слідчим, оперативним працівникам та іншим відповідним посадовим особам.
Майбутній розвиток Грід-технологій характеризуватиметься повним засвоєнням сервіс-орієнтованої парадигми, технологій веб-сервісу, повною віртуалізацією ресурсів і сервісів, що зумовлено використанням семантичної інформації та онтологій. Доступність і застосовність стандартів безпеки, підтримка якості сервісу, створення моделей бізнесу в середовищі Грід мають стати чинниками розвитку і впровадження Грід-технології, що стануть специфічними для проблем оброблення криміналістичних і оперативно-розшукових даних. Адже ресурсами в криміналістичній Грід-концепції є бази даних, комп’ютерні ресурси, експертні знання, криміналістичні прилади.
Отже, кінцевою метою повинно було б стати створення антикримінальної інформаційної сфери ХХІ ст., що вбирає в себе всі ресурси електронної криміналістики, включаючи безпеку і авторизацію ресурсів для того, щоб управляти незалежними вузлами Грід-системи [184].
Однак у правоохоронну діяльність суперкомп’ютерні технології впроваджуються повільно і фрагментарно; тут замало високоякісного, добре документованого бізнесу, дуже мало широкомасштабних впроваджень. Тому в заявках на фінансування пріоритети мають бути розставлені так, щоб зробити життєво важливим діяльність кабінетів криміналістики обласних прокуратур, які базується на Грід-технологіях.
Таким чином, у сфері правоохоронної діяльності специфічна організація особливих режимів зберігання та оброблення інформації, зв’язок із міжнародними органами кримінальної юстиції забезпечать реалізацію активної, наступальної стратегії у боротьбі зі злочинністю за рахунок застосування Грід-технологій у розкритті злочинів.
Отже, в цьому підрозділі визначено місце суперкомп’ютерних та Грід-мереж в інформаційно-правовій сфері. Розвиток і впровадження в правоохоронну діяльність суперкомп’ютерних та Грід-технологій мають стратегічний характер. Застосування суперкомп’ютерних та Грід-технологій може забезпечити новий якісний рівень розвитку заходів протидії щодо концептуального стримування інтелектуалізації злочинності, а іноді й реалізувати принципово новий підхід в обробленні величезних обсягів експериментальних даних, забезпечити моделювання надскладних процесів, візуалізацію великих наборів даних, у тому числі кібернетичне моделювання при розслідуванні злочинів у сфері нових технологій зі значними обсягами обчислень [52]. Тому можна сказати, що Грід-технології випереджають на 3-5 років існуючі у правоохоронних органів України, тобто фактично є антикримінальними технологіями майбутнього.