Високотехнологічне інформаційне право України
2.3. Організаційно-правові аспекти оптоволоконних телекомунікацій
Волоконна оптика і криміналістика
Поява волоконно-оптичних технологій передавання інформації поряд з перевагами соціального, економічного, інтелектуального та інформаційного характеру містить окрему можливість їх використання у криміналістиці.
Криміналістика — це наука, яка виникла у надрах кримінального процесу в ХІХ ст. як сукупність прикладних прийомів і засобів, що застосовуються для виявлення та фіксації доказового матеріалу, в сучасних умовах системно вивчає закономірності механізму злочину та злочинної діяльності. Вона досліджує природу відображення інформації про злочин та його учасників в інформаційних джерелах різних видів, які слугують матеріальною основою для розроблення спеціальних засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду, а також попередження злочинів.
Звідси випливає, що криміналістика залишається однією з небагатьох юридичних наук, яку фактично можна назвати наукою про розкриття злочинів та розроблення методики розслідування нового виду злочинів. Як уже зазначалося у розділі 1, одним із таких нових видів злочинів у ХХІ ст. є злочини у сфері високих технологій.
Перспективною сферою застосування ВОЛЗ є криміналістична техніка як найстарший розділ криміналістики, що вивчає закономірності виникнення та існування матеріальних слідів злочину, а також розроблює прийоми і науково-технічні засоби для їх збирання, фіксації та дослідження.
З метою обміну інформацією можна використати комп’ютерний багатофункціональний цифровий комплекс, призначений для реєстрації документальних фотозображень із нанесеними графічними, текстовими та звуковими коментарями. Прийняття та передавання фотографічних планів здійснюються без втрати якості завдяки низько-швидкісним каналам зв’язку. Багатофункціональний цифровий центр керування може бути використаний відповідними підрозділами правоохоронних органів з метою формування і оперативного комп’ютерного обміну блоками електронних даних, що включають особливі прикмети злочинця, голос, текст, кольорові фотографії та іншу криміналістичну інформацію.
Висока якість виготовлення планів місць події може бути досягнута за рахунок використання із цією метою персонального комп’ютера, призначеного для роботи із графічними, відео- і звуковими файлами (наприклад, на основі комп’ютерної графічної станції). Точність фіксації місць розташування об’єктів, що можуть стосуватися справи, на місцевості повинна бути забезпечена за рахунок застосування лазерного далекоміру і компасу, а при їх значному видаленні — за допомогою приладів супутникової орієнтації, таких як «Garmin GPS-65». Тим більше, що в разі необхідності додаткового огляду місця події та проведенні перевірки показань за допомогою останнього існує можливість швидко відшукати необхідну ділянку місцевості. Ці дані можуть передаватися телефонними лініями, радіо- і супутниковими каналами зв’язку [132]. Утім, вважаємо, що найбільш ефективним засобом для передавання інформації є волоконно-оптичні мережі.
Зокрема, для поліпшення якості зображення, збільшення кута поля зору і світлосили в оптичних системах можна використовувати волоконні вирівнювачі поля, фокони, що підвищують освітленість зображення (за рахунок його масштабу), і волоконні коректори окремо або в сукупності [83, с. 262].
Отже, імовірно в майбутньому на основі лазера виникнуть численні прилади криміналістичної техніки. Однак справжній характер цих змін досить важко уявити, оскільки галузь застосування лазерів надзвичайно широка і поширюється на інформатику та телекомунікації.
Останніми роками значно зросла кількість експертних завдань, вирішення яких потребує пошуку на комп’ютерних носіях графічної інформації, що містить зображення пустих та заповнених бланків, печаток, грошових знаків, фотографій тощо. Найбільш поширеними форматами збереження та формування комп’ютерних зображень є векторний та растровий. Достатньо поширені також регулярно-комірковий та квадротомічний (квадродерево) формати. Для представлення просторових об’єктів певного типу застосовуються гіпер-графова модель та її багатомірні розширення. Користувачі ПК, які надходять для експертного дослідження, переважно використовують комп’ютерну графіка у растровому та векторному форматах.
На початку розвитку обчислювальної техніки актуальною була векторна графіка — створення зображень за допомогою так званих «векторів»-функцій, які дозволяють обчислити положення точки на екрані чи папері. Сукупність таких «векторів» і складає векторне зображення. Досвід проведення відповідних пошукових досліджень свідчить про те, що фотографічну точність у передаванні кольорів при отриманні якісних зображень документів, печаток, підписів, бланків документів, грошових знаків, фотографій тощо забезпечує частіше за все растровий формат файлів. Популярність растрового формату зумовлена ще й шляхом отримання первинних макетів цих зображень — скануванням, цифровим фотографуванням тощо. Логотипи, схеми, інші графічні елементи оформлення, навпаки, найчастіше подаються у векторному форматі, що підтверджується експертною практикою. Оскільки в комп’ютерній графіці застосовуються щонайменше три десятки форматів файлів для збереження зображень у векторному чи растровому форматах, визначимо спочатку позитивні якості файлів векторної графіки: а) малий обсяг пам’яті. При кодуванні векторного зображення зберігається не саме зображення об’єкта, а тільки деякі основні дані, використовуючи які програма відтворює зображення. Крім того, опис кольорових характеристик незначно збільшує розмір файла; б) свобода трансформації. Векторне зображення можна обертати, масштабувати без втрати його якості; в) апаратна незалежність. Векторна графіка «працює», так би мовити, з моделями, які самі пристосовуються до змін. При цьому максимально використовуються можливості роздільної здатності будь-якого пристрою виводити інформацію.
Однак слід ураховувати недоліки файлів векторної графіки: а) програмна залежність. Кожна програма будує криві Без’є за своїми алгоритмами та зберігає дані у власному форматі, тому зображення, створене в одному векторному редакторі, як правило, не конвертується у формат іншої програми або конвертується з певним погіршенням якості зображення; б) складність векторного принципу опису зображення не дозволяє автоматизувати введення графічної інформації та сконструювати для векторної графіки пристрій, аналогічний сканеру; в) формати векторної графіки дійсно обмежені у мальовничих засобах і не призначені для створення фотореалістичних зображень.
Поряд із цим є суттєві позитивні переваги файлів растрової графіки: а) існування розвинутої системи зовнішніх пристроїв для введення зображень (сканери, відеокамери, цифрові фотокамери, графічні планшети); б) фотореалістичність (можна досягти найтонкіших нюансів при обробленні відеоінформації та відтворенні зображення); в) формати файлів, призначені для зберігання растрових зображень, є стандартними, тому не має вирішального значення, в якому графічному редакторі створювалося та було збережене зображення.
З огляду на проблему експертного пошуку графічної інформації можна зрозуміти, що зображення, які є об’єктами пошуку, ймовірніше, зберігаються у растровому форматі. Це насамперед обумовлено шляхом створення первинних макетів зображення, які для забезпечення фотореалістичності не малюють, а отримують від широко поширених пристроїв (сканерів, відеокамер, цифрових фотокамер, графічних планшетів). Але проблема пошуку не обмежується тільки дослідженням файлів растрової графіки, а стосується також файлів векторної графіки. Треба враховувати, що існує можливість взаємної конвертації векторного та растрового форматів.
Зрозуміло, що здійснити перехід від векторного способу зберігання зображення до растрового нескладно: слід задати масштаб для перерахування координат векторів у пікселі. Зворотний перехід — достатньо нетривіальне завдання. Конвертація зображення з растрового до векторного формату призводить до наслідування останнім неможливості коректного масштабування в бік збільшення.
При організації пошуку файлів графічних форматів доцільно враховувати їх внутрішню структуру. Графічні файли організовано певним чином: мають заголовок, ділянку даних та кінцівку. Структури найбільш поширених файлів растрової графіки достатньо широко представлені у літературі. Навпаки, файли векторної графіки переважно мають внутрішні формати, специфічні для тих графічних редакторів, у яких вони були створені та оброблялися. Пошук графічної інформації, розміщеної на комп’ютерному носії у вигляді файлів, можна здійснювати як за розширеннями імен файлів, так і за сигнатурами файлів у їх заголовках. При цьому також можна використовувати додаткову інформацію, що зберігається у файлі в текстовому вигляді (таблиця) [160, с. 238-243].
Волоконно-оптичні лінії зв’язку і телекомунікаційна мережа правоохоронних органів
Рушійною силою в розвитку високошвидкісних волоконно-оптичних систем є Інтернет. Створення волоконного світловоду і одержання безперервної генерації напівпровідникового лазера зіграли вирішальну роль у швидкому розвитку волоконно-оптичного зв’язку [83].
На жаль, дотепер не спростовано думку, відповідно якої інформаційне забезпечення правоохоронної діяльності зводиться виключно до розроблення комп ’ютерів і створення програмних засобів передавання інформації [8].
Насправді передавання інформації через ВОЛЗ з високими швидкостями (1-100 Гбіт/с та вище) — винятково складна технологічна проблема. Використання оптичного (лазерного) випромінювання для передавання інформації замість радіохвиль дозволяє збільшити швидкість передавання інформації приблизно в 100 тис. разів.
Для організації магістральної аналогової оптичної лінії зв’язку в рамках проекту єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи правоохоронних органів необхідний оптичний передавач. Слід відзначити, що при організації магістральної цифрової оптичної лінії зв’язку вимоги до характеристик передавача і приймача можуть бути значно нижче. Тому їх сумарна вартість у кілька разів менша, а звідси — застосування оптичних магістралей в інформаційно-телекомунікаційній системі правоохоронних органів може стати економічно вигідним уже на відстанях від 100 м, тобто до входів в окремо розташовані приміщення певного територіального правоохоронного органу.
При цьому оптичний кабель «заводиться» у технічне приміщення будинку, в якому розташовані працівники певного підрозділу органів внутрішніх справ чи прокуратури або спеціальна шафа (кабінет), де розміщується «активне» устаткування для перетворення оптичних сигналів в електричні. Це стає можливим завдяки тому, що технологія FTTC (Fiber To The Cabinet — волокно в шафу-кабінет) припускає використання одного оптичного вузла на декілька будинків [218, с. 11-14].
Розрахунки показують, що в більшості випадків побудова FTTB- мереж (Fiber To The Building — волокно до будинку) може бути економічно виправданою, якщо таку мережу створювати тільки при великій кількості користувачів телекомунікаційних послуг передавання даних у згаданому будинку.
Фактично така система являє собою пасивну оптичну розподільну мережу від базисного оптичного інформаційного вузла до кожного абонента. При цьому потенційний ресурс подібної волоконно-оптичної телекомунікаційної системи набагато більш значний, ніж у поширених на цей час у прокуратурі комп’ютерних мереж. Таким чином, можна спрогнозувати паралельний розвиток обох технологій протягом найближчих декількох років.
Потреба Інтернету в швидкості передавання інформації подвоюється кожні кілька місяців, тому розвиток інформаційно-телекомунікаційної системи прокуратури в найближче десятиліття визначатимуть саме інформаційні та телекомунікаційні технології, які ґрунтуються на високошвидкісних волоконно-оптичних системах зв’язку і передавання інформації. Невдовзі настане час, коли буде досягнута петабітна межа швидкості передавання інформації [51, с. 1010].
На основі волоконно-оптичних технологій створюються локальні обчислювальні мережі різної топології (кільцеві, зоряні та ін.). Такі мережі дають змогу поєднувати оперативно-розшукові, експертні, аналітичні та криміналістичні системи областей в єдину інформаційну антикримінальну систему з великою пропускною здатністю, підвищеною якістю та захищеністю від несанкціонованого допуску.
До того ж, волоконно-оптичні датчики здатні працювати в агресивних середовищах, надійні, малих габаритів і не піддаються електромагнітним впливам. Застосування ж ВОЛЗ у правоохоронній діяльності, зокрема в криміналістиці, поки що не викликало істотного інтересу. Втім, використання волоконно-оптичних приладів у сфері масштабування зображення може бути успішно використано в правоохоронній практиці. Волоконно-оптичний пристрій містить світловод, який дозволяє підвищити контраст і роздільну здатність при масштабуванні зображення, відрізняється простотою виготовлення і дешевизною.
Таким чином, викладене надає підстави припустити, що застосування розглядуваного рішення дасть змогу вирішити завдання узгодження формату інформаційного зображення з форматом оптичного приймача при збереженні високого контрасту первинного зображення.
Високопродуктивний оптоелектронний комутатор має потенційно високі можливості для забезпечення наносекундних швидкостей комутації, низьких втрат і помірного енергоспоживання [115, с. 69-76].
Організація захисту комп’ютерних інформаційних систем та волоконно-оптичних мереж визначає порядок і схему функціонування їх основних підсистем, використання пристроїв та ресурсів, взаємовідносини користувачів відповідно з нормативно-правовими вимогами та правилами. Захист інформації на основі організаційних заходів відіграє значну роль у забезпеченні надійності та ефективності, оскільки несанкціонований доступ та витікання інформації найчастіше зумовлені умисними діями, недбалістю користувачів або персоналу. Ці чинники практично неможливо виключити або локалізувати за допомогою апаратних і програмних засобів, криптографії та фізичних засобів захисту, тому сукупність організаційних, організаційно-правових та організаційно-технічних заходів, які застосовуються разом із технічними методами, має за мету виключити, зменшити або повністю усунути збитки від дії різноманітних деструктивних чинників.
Використовуються системи з двох волоконно-оптичних кабелів, по яких передаються кодовані сигнали інфрачервоного діапазону. Якщо в сітці немає пошкоджень, то сигнали поступають на приймальний пристрій без спотворень. Спроби пошкодження сітки призводять до обривів або деформації кабелів, що викликає сигнал тривоги. Оптичні системи відрізняються низьким рівнем помилкових тривог, викликаних впливом на них дрібних тварин, птахів, зміною погодних умов та високою ймовірністю виявлення спроб вторгнення.
Таким чином, інноваційний потенціал оптоелектронних комутаторів у подальшому може віднайти широке впровадження в інформаційно-телекомунікаційну систему правоохоронної діяльності.
У розвинутих країнах існує та бурхливо розвивається графічний пейджинг, завдяки якому можливе передавання високоякісного графічного зображення фоторобота злочинця; з’явилися мобільні телефони третього покоління з можливістю відеопередавання даних, що також можна використовувати при розкритті та розслідуванні злочинів.
Перспективним напрямом розвитку комп’ютерної технології є створення програмних засобів для виведення якісного звуку та відео-зображення. Технологія одержання відеозображення отримала назву комп’ютерної графіки — створення, зберігання та оброблення моделей об’єктів та їх зображень за допомогою ЕОМ. Ця технологія проникла в галузь економічного аналізу, моделювання різноманітних конструкцій, вона незамінна на виробництві, проникає в рекламну діяльність, робить цікавим дозвілля.
Отже, інтерактивна машинна графіка є одним з найбільш прогресивних напрямів серед нових інформаційних технологій.
Основними критеріями, що характеризують здатність високошвидкісних фотокамер передавати інформацію, є тимчасова й просторова розв’язна здатність, число кінокадрів, що швидко визначає можливу довжину запису, яка відповідає швидкості процесу, і ефективний відносний отвір, що характеризує світлосилу камери. Однак при оцінюванні відеокамери слід ураховувати також конструкції об’єктиву, оптики та системи затвора, а також спосіб сканування.
При реєстрації двомірної інформації основні труднощі полягають у можливості одержання більших швидкостей просування фотоплівки. Вже розроблено низку високошвидкісних камер, що використовують основні принципи цього методу. В цих системах двомірне зображення механічним або оптичним способом розкладається в регулярному порядку на низку маленьких точок або ліній, які потім систематизуються в іншому порядку, більш зручному для розгорнення зображення в часі. Розгорнуте в часі зображення швидкоплинного процесу на плівці складається з декількох розділених частин кадру.
Цей метод дозволяє за допомогою відносно простих механічних і оптичних засобів одержувати високу частоту фотозйомки зображення. Отриманий в такий спосіб негатив проектується через таку саму оптичну систему у зворотному порядку, і з елементів зображення, що належать окремому кадру, знову складається кадр вихідного формату. При передаванні у зворотному ході цих окремих знову складених кадрів у колишньої послідовності швидкоплинний процес демонструється у вигляді кінофільму [28, с. 48-51].
Запропоновано використовувати в системах технічного зору оптичні волокна за допомогою технології волоконно-оптичної головки зчитування (ВОГЗ) [5, с. 102]. Цей підхід дозволяє використати переваги оптичних волокон, одночасно забезпечуючи також можливість простого сполучення з оптичними комп’ютерами, включаючи квантові, без перетворення оптичного сигналу на електричний [6, с. 369-372]. Це технічно набагато може прискорити процес виконання слідчих дій у складних (екстремальних) умовах із застосуванням науково-технічних засобів. Дороблення технології ВОГЗ до поляризаційного і фазового зчитування дасть змогу ще більше збагатити ці можливості для технічного зору. Крім того, можливості динамічної голографії дозволять проводити слідчі дії в гучних вібронезахищених приміщеннях.
Необхідність використання технічного зору зв’язана із усе зростаючим рівнем вимог до точності, швидкості оброблення та надійності в сучасному виробництві, наукових дослідженнях і діловодстві. Традиційно системи технічного зору використовують потужні лампи, коштовні відеокамери і мікропроцесори, що застосовують у реальному масштабі часу алгоритми наближені до штучного інтелекту.
Останнім часом активно впроваджуються волоконно-оптичні освітлювачі. Слід визначити основні переваги волоконно-оптичного висвітлення — можливість доступу в обмежені обсяги при огляді місця події, стійкість до підвищеної температури, хімічних і електромагнітних впливів, можливість фокусування випромінювання в потрібному місці.
Волоконно-оптичні мережі доступу одержали широке поширення завдяки стрімкому розвитку за останні роки стандартів Ethernet, що пройшли шлях від технології побудови локальних комп’ютерних мереж до магістральної технології. У результаті замість двох волокон для передавання даних у мережі Інтернет надалі може бути використано лише одне волокно, що дозволить додатково скоротити витрати на побудову на цій базі інформаційно-телекомунікаційної системи органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
Крім того, як відзначають фахівці, магістральні комутатори можуть профілювати трафік, тобто фіксувати спектр пропущення під певний вид трафіку [111, с. 15-19].
Нині вартість волоконно-оптичних мереж наблизилася до такого рівня, коли ВОЛЗ стають економічно вигідним варіантом, що сприяє створенню цифрової інформаційної мережі правоохоронних органів України.
У цілому шляхами розв’язання існуючих проблем інформаційно- аналітичного забезпечення правоохоронних органів є: вдосконалення системи статистичного обліку, аналізу, оцінювання інформації та результатів виявлення порушень закону у сфері нових інформаційних технологій; створення спеціалізованих аналітичних груп, що повинні відповідати за оцінювання, узагальнення оперативно значущої інформації та пошук оперативно значущої інформації із легальних (відкритих та процесуальних) джерел; упровадження інноваційних методів отримання оперативної інформації з використанням оперативно-технічних засобів (програмних та програмно-технічних); розроблення науково обґрунтованих методик і програмного забезпечення аналізу оперативної інформації, отриманої оперативно-технічними засобами, для моделювання ситуацій, що складаються при проведенні оперативно-розшукових заходів [52; 232].
Методи інформаційної безпеки та системи захисту інформації
Поняття «захист інформації» закріплено у Законі України «Про захист інформації в автоматизованих системах» як «сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи автоматизованим системам та осіб, які користуються інформацією» [66]. Таке ж визначення виписано і у підзаконних актах [128-129].
Під захистом даних розуміють будь-який правовий, організаційний, технічний (технологічний, криптографічний, програмний) захист інформації персонального змісту. Всі закони із зазначеною назвою забезпечують захист персональних даних. Для комплексного захисту даних на міжнародному рівні використовується термін «забезпечення безпеки даних», тобто в цьому разі йдеться про інформаційну безпеку.
З метою виключення термінологічної плутанини поняття «захист даних» слід тлумачити лише у тому розумінні, що встановлено у ст. 1 Конвенції № 108 Ради Європи по захисту осіб у зв’язку з автоматизованим обробленням персональних даних (м. Страсбург, 28 січня 1981 p.) [94]. Конвенція № 108 зобов’язала країни-учасниці здійснити коригування національних законодавств в частині втілення встановлених нею основних принципів захисту персональних даних.
Нині критична маса науково-практичних знань щодо розвитку суспільних інформаційних відносин дає змогу сформувати на теоретичному рівні елементи загальної теорії організації інформаційної безпеки в умовах формування інформаційного суспільства — захисту інформації в автоматизованих комп’ютерних системах.
Інформаційну безпеку можна визначити як стан надійності інформації, телекомунікаційних даних, інформаційних систем та продуктів, автоматизованих систем та їх ресурсів. У той час, як інформаційна безпека — це стан захищеності інформаційного середовища, захист інформації являє собою діяльність щодо запобігання витіканню інформації, яка захищається, попередження несанкціонованих та неумисних впливів на інформацію, що захищається, тобто є процесом, спрямованим на досягнення такого стану. Також існують інші визначення [57; 93; 171], зокрема, як діяльність, спрямована на забезпечення захищеного стану інформації про об’єкт.
У зв’язку з цим за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Прикладом гарантування права громадян на відкриту інформацію є норми, закріплені у ст. 50 Конституції України: кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Інформація з обмеженим доступом — це відомості конфіденційного або таємного характеру, правовий статус котрих передбачено законодавством України, які визнані такими відповідно до встановлених юридичних процедур і право на обмеження доступу до яких надано власнику таких відомостей.
Отже, приймемо запропоноване визначення захисту інформації з обмеженим доступом як сукупність організаційно-правових, інженерно-технічних та криптографічних заходів, які застосовуються власником інформації з обмеженим доступом або іншими особами за його замовленням, з метою запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації та її неконтрольованому поширенню [122].
Організаційно-правові основи захисту інформації з обмеженим доступом стають предметом наукових досліджень [143]. До того ж, у сфері обігу інформації з обмеженим доступом нерідко вчиняються правопорушення, що зумовлюють юридичну відповідальність, про що також є деякі розробки [122]. Так, слід мати на увазі, що застосування заходів вилучення інформації із каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією відповідно до чинного законодавства здійснюються виключно з метою запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину або з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо [240, с. 342-347].
Програмний захист інформації — це система спеціальних програм, які входять до складу програмного забезпечення та реалізують функції захисту інформації. Захисні системи, що належать до засобів апаратно-програмного захисту, в частині програмного забезпечення можливо тлумачити як різновид комп’ютерної інформації [177, с. 2327]. Поза увагою залишаються інші захисні заходи, що належать до суто апаратних, та апаратно-програмні заходи в частині апаратного забезпечення. Крім того, захисні системи можуть бути розраховані також на захист як безпосередньо комп’ютерної інформації, так і її носіїв. Дослідники свого часу вказували на те, що файлова система повинна забезпечувати захист файлів від несанкціонованого доступу [14, с. 1].
Виділяють такі напрями використання програм для забезпечення безпеки конфіденційної інформації: 1) захист інформації від несанкціонованого доступу; 2) захист інформації від копіювання; 3) захист програм від вірусів; 4) захист інформації від вірусів; 5) програмний захист каналів зв’язку. За кожним із зазначених напрямів існує достатня кількість якісних, розроблених професіональними організаціями програмних продуктів, представлених на інформаційному ринку.
Розвиток підсистеми інформаційної безпеки є важливою складовою стратегії системної інформатизації правоохоронних органів України. До найважливіших об’єктів забезпечення інформаційної безпеки у правоохоронній і судовій сферах належать: 1) інформаційні ресурси органів державної виконавчої влади, які реалізують правоохоронні функції, судових органів, їх інформаційно-обчислювальних центрів, науково-дослідних установ і навчальних закладів, що містять спеціальні відомості та оперативні дані службового характеру; 2) інформаційно-обчислювальні центри, їх інформаційне, технічне, програмне та нормативне забезпечення; 3) інформаційна інфраструктура (інформаційно-обчислювальні мережі, пункти керування, вузли та лінії зв’язку).
Позначимо основні внутрішні загрози щодо модернізації процесів та технологій інформатизації правоохоронних органів: 1) порушення встановленого регламенту збирання, оброблення, зберігання і передавання інформації, що міститься в картотеках і автоматизованих банках даних і використовується для розслідування злочинів; 2) недостатність законодавчого та нормативного регулювання інформаційного обміну в правоохоронній і судовій сферах; 3) відсутність єдиної методології збирання, оброблення та зберігання оперативно-розшукової, довідкової, криміналістичної та статистичної інформації;
2) відмови технічних засобів і збої програмного забезпечення в інформаційних і телекомунікаційних системах; 5) умисні дії та помилки персоналу, безпосередньо зайнятого формуванням і веденням картотек і автоматизованих банків даних.
Поряд із загальними методами та засобами захисту інформації застосовуються також специфічні методи і засоби забезпечення інформаційної безпеки у правоохоронній і судовій сферах. Зокрема, в сучасній криптографії розглядаються два типи криптографічних алгоритмів (ключів, що засновані на використанні секретних ключів та нові криптографічні алгоритми з відкритими ключами, засновані на використанні двох типів ключів: секретного (закритого) та відкритого.
Звідси визначимо головні методи і засоби забезпечення інформаційної безпеки у сфері боротьби зі злочинністю: 1) створення захищеної багаторівневої системи інтегрованих банків даних оперативно-розшукового, довідкового, криміналістичного і статистичного характеру на базі спеціалізованих інформаційно-телекомунікаційних систем; 2) підвищення рівня професійної та спеціальної підготовки користувачів інформаційних систем [23, с. 362-363].
Таким чином, в узагальненому визначенні інформаційна безпека — це здатність держави, суспільства, організації, особистості, технічної та інформаційної систем або конструкцій забезпечити необхідні інформаційні ресурси для підтримки їх стійкого функціонування в будь-яких складних умовах існування і розвитку. Крім цього, до поняття інформаційної безпеки слід віднести здатність зазначених суб’єктів ефективно протидіяти загрозам інформаційним ресурсам, технічним системам і джерелам передавання інформації та обміну нею.
Інформаційна надійність оптоволоконних телекомунікацій
Наголосимо, що інформаційна надійність є складовим елементом системи інформаційної безпеки, і тому від її стану залежатиме в цілому надійність цієї системи.
Технічний захист інформації — це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави.
Система технічного захисту інформації — це сукупність суб’єктів, об’єднаних цілями та завданнями захисту інформації інженерно-технічними заходами (організаційні структури), нормативно-правова та матеріально-технічна база.
Ефективне і належне функціонування системи технічного захисту інформації неможливе без чіткого правового регулювання відповідних суспільних відносин, адже саме право має необхідні засоби і механізми впливу на поведінку суб’єктів відповідних відносин.
Правову основу забезпечення технічного захисту інформації в Україні становлять Конституція України, закони України «Про основи національної безпеки України», «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, що стосуються сфери інформаційних відносин [45-46; 67-72].
Питання захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, крім Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та інших законів, регулюються також низкою підзаконних нормативно-правових актів [163-167].
Постановою від 13 березня 2002 р. № 281 КМУ уповноважив Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України (Законом України від 23 лютого 2006 р. «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» на базі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації та відповідних підрозділів Служби безпеки України утворено Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України) здійснювати управління захистом інформації в автоматизованих системах відповідно до Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах» [66].
Напрями розвитку технічного захисту інформації зумовлюють розроблення заходів, адекватних масштабам загроз для інформації, і ґрунтуються на засадах правової, демократичної держави відповідно до прав суб’єктів інформаційних відносин на доступ до інформації та її захист.
Зокрема, вимоги до веб-сайту персональних даних установлюються національним законодавством про захист персональних даних. Такими головними вимогами згідно з нормами міжнародних стандартів є: 1) заборона на об’єднання веб-сайту персональних даних з вебсайтами будь-яких інших даних загального інформаційного змісту без письмової згоди власника персональних даних; 2) заборона оброблення і використання персональних даних у веб-сайтах персональних даних без письмової згоди власника персональних даних, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини; 3) відповідальною за поширення відомостей з веб-сайту персональних даних через службу зв’язку або електронну пошту вважається та особа, що відправляє дані. Провайдер послуг відповідає за додаткове оброблення персональних даних, що необхідно йому для здійснення їх поширення;
4) обов’язок кожної фізичної особи не розголошувати персональні дані, що стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків і після закінчення службових обов’язків в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, організаціях, установах і підприємствах усіх форм власності [211, с. 438-439].
З метою оцінювання захищеності інформації, яка обробляється або циркулює в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, приміщеннях, інженерно-технічних спорудах тощо (об’єктах інформаційної діяльності), та підготовки обґрунтованих висновків для прийняття відповідних рішень може проводитися державна експертиза у сфері технічного захисту інформації.
Зростання загроз для інформації, спричинене лібералізацією суспільних та міждержавних відносин, кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів оброблення інформації та засобів зв’язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність розвитку технічного захисту інформації [93].
Комплексна система захисту інформації від несанкціонованого доступу повинна: 1) оперативно реагувати на зміни чинників, що визначають методи і засоби захисту інформації; 2) базуватися на кращих алгоритмах закриття інформації, що гарантують надійний криптографічний захист; 3) мати найважливіші елементи ідентифікації користувачів і контролю за істинністю переданої і збереженої інформації;
4) здійснювати захист від несанкціонованого доступу до інформації в базах даних, файлах, на носіях інформації, а також при її передаванні лініями зв’язку в локальних і глобальних мережах; 5) забезпечувати режим спеціально захищеної електронної пошти для обміну секретною інформацією з високою швидкістю і достовірністю передавання інформації адресату; 6) мати зручну і надійну ключову систему, що гарантує безпеку при виробленні і розподілі ключів між користувачами; 7) забезпечувати різноманітні рівні доступу користувачів до інформації, що захищається.
Таким чином, інформаційну безпеку телекомунікаційної системи можна визначити як здатність нейтралізувати такі впливи.
Порядок захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджений Наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 24 грудня 2001 р. № 76, визначає основи організації та порядок захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Основною метою розвитку та надання доступних телекомунікаційних послуг слідчим є можливість оперативного задоволення оперативно-службових потреб у телекомунікаційних інформаційних послугах у сфері боротьби зі злочинністю. Водночас в інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах правоохоронних органів, які забезпечують обмін електронними документами між різними відомчими установами (СБУ, МВС, Міністерство юстиції тощо), що містять інформацію, яка є власністю держави, або інформацію з обмеженим доступом, має забезпечуватися захист цієї інформації відповідно до законодавства. У цьому аспекті слід згадати позитивний досвід найпотужнішого в Україні пошукового правового сервера LIGA ONLINE [121-122].
Світові темпи розвитку волоконно-оптичних систем передавання інформації набагато випереджають темпи розвитку систем її оброблення та зберігання. Експериментальним шляхом підтверджено підвищення контрасту зображення пристроями більш ніж удвічі порівняно із прототипом при масштабуванні малоконтрастних зображень, що особливо істотно для криміналістики. Це розширює межі застосування вже відомих дактилоскопічних і спектрометричних систем, нічних телевізійних камер, створює передумови для побудови на їх основі детекторів брехні, дозволить підвищити надійність використання кредитних карток і под.
Прогрес у різних галузях науки і техніки сприяв створенню ком - пактних та високоефективних ВОЛЗ, за допомогою яких можна легко підключатися до ліній телекомунікацій, та різноманітних технічних засобів оброблення інформації вітчизняного та іноземного виробництва з метою здобування, пересилання та аналізування розвідувальних даних. Для цього може використовуватись апаратура радіо-, радіотехнічної, оптико-електронної, волоконно-оптичної, радіотеплової, акустичної, хімічної, магнітометричної, сейсмічної та радіаційної розвідок. Утім, за таких умов створилися можливості витікання інформації, порушення її цілісності та блокування [75, с. 289-291].
Залишається проблемним питанням правова неврегульованість процесу надання ліцензій на «обслуговування кабельних мереж у межах промислової експлуатації». Як правило, оператори кабельного телебачення свою діяльність відносять до сфери побутових послуг, а не промислової експлуатації. Причиною цього є факт невизначеності поняття «межа промислової експлуатації».
Не можна залишати поза увагою такий важливий напрям діяльності, як використання стандартів інформаційної надійності у критично важливих системах інформаційно-телекомунікаційної інфраструктур [149].
Таким чином, інформація, що передається з використанням волоконно-оптичних мереж, найближчим часом має стати суб’єктом спеціального правового захисту, а механізм оптоволоконного передавання інформації потребує додаткового організаційно-правового регулювання. Згідно з останньою тезою назріла актуальна потреба у розробці і впровадженні відповідних нормативно-правових інновацій.
Використання ВОЛЗ в інформаційно-телекомунікаційних системах правоохоронних органів відкриває принципово нові можливості створення і впровадження ефективних інформаційних технологій і фактично новий технологічний коридор передавання інформації у цій сфері.
Отже, наприкінці слід відзначити, що на сьогодні правове регулювання магістральних ВОЛЗ є недостатнім, залишається фактично на описовому рівні, а тому організаційно-правовий механізм впровадження оптоволоконних ліній передавання інформації в телекомунікаційну систему та спеціалізовані підсистеми потребує вдосконалення.
У зв’язку з цим основні положення, викладені в цьому розділі, можуть бути використані під час розроблення проекту Закону України «Про волоконно-оптичні лінії зв’язку».
Резюме. Дослідження волоконно-оптичних інформаційних комунікацій в телекомунікаційних системах різного призначення надає підстави акцентувати увагу щодо таких підсумків: 1) визначено поняття телекомунікації, телекомунікаційної мережі та електронної інформаційної системи; 2) доведено, що національні інформаційні ресурси є основою забезпечення суверенітету та інформаційної безпеки держави; 3) ретроспективно висвітлено основні здобутки волоконно-оптичних систем зв’язку; 4) доведено, що оптичне волокно є основним матеріалом волоконно-оптичної мережі, який визначає особливості оптоволоконної системи передавання інформації;
5) з’ясовано перспективи використання ВОЛЗ в криміналістиці; 6) обґрунтовано методи інформаційної безпеки та розкрито правові засади забезпечення захисту інформації; 7) визначено особливості правових проблем інформаційної надійності оптоволоконних телекомунікацій.
Ключові слова: телекомунікації; інформаційні ресурси; інформаційні продукти; інформаційні системи; інформаційні процеси; оптичне волокно; оптоволоконні телекомунікації; оптоволоконна система передачі інформації; волоконно-оптичні лінії зв’язку; інформаційна безпека; системи захисту інформації; інформаційна надійність.