При визначенні мети і завдань виховання Я.А.Коменський керувався гуманістичним положенням про те, що “Людина є найвище, найдосконаліше і найпрекрасніше створіння Боже, повне завершення його творінь, дивний мікрокосм і намісник Бога серед його творінь, вінець його слави” [Велика дидактика. - Т. 1. - С. 262]. Бо тільки людині Бог визначив бути його “співучасником у вічності”, на її користь він створив “небо і землю і все, що знаходиться в них”, їй одній він сукупно вручив те, що іншим творінням окремішно: буття, життя, почуття і розум, “все поклав до ніг її, і таким чином славою і честю увінчав” людину [Там же. - С. 261].

Прагнучи до кінцевої мети - підготовки людини до вічного існування в потойбічному світі, людина в процесі земного життя повинна постійно й систематично удосконалюватися і самоудосконалюватися, а також удосконалювати навколишнє життя.

Кожній людині визначене потрійне життя і потрійне місце перебування для життя: утроба матері, земля і небо. З першого життя в друге людина вступає шляхом народження; з другого в третє - шляхом смерті і воскресіння; з третього - в нікуди, навіки. У першому людина отримує лише життя з зачатками руху і почуттів; у другому - життя, рух, почуття з початками розуму; у третьому - удосконалену повноту всього. Перше життя є підготовкою до другого, друге - до третього, третє само в собі без кінця. Перехід з першого життя до другого і з другого до третього тяжкий і болісний [Там же. - С. 265].

У третьому розділі “Великої дидактики” Коменський стверджує, що життя під сонцем є нічим іншим, як підготовкою до вічного життя, а саме - душа з допомогою тіла готує все необхідне для майбутнього життя.

Людина створена для того, щоб бути: 1) розумним створінням; 2) створінням, пануючим над іншими створіннями;

3) створінням, що являє собою образ і радість свого творця. На цих положеннях ґрунтуються основи теперішнього і майбутнього життя [Там же. - С. 268]. Звідси випливає, що істинні вимоги, які висуваються до людини, полягають у тому, щоб вона: 1) знала всі речі, 2) володіла речами і собою, 3) себе і все співвідносила до Бога - джерела всіх речей. Ці вимоги, іншими словами, означають: 1) освіту; 2) доброчинність, або моральність; 3) релігійність, або благочестя.

Під освітою необхідно розуміти пізнання всіх речей, мистецтв і мов; під доброчинністю - не тільки зовнішню вихованість, але й всю внутрішню і зовнішню основу спонукань, а під релігійністю - те внутрішнє богошанування, яким дух людини пов’язується і поєднується з вищими почуттями [Там же. - С. 269].

Саме ці три якості визначають сутність людини, бо лише вони є основою нинішнього і майбутнього життя; решта (здоров’я, сила, краса, багатство, знатність, дружба, щасливий успіх у справах, довголіття) є ні нічим іншим, як додатком і зовнішніми прикрасами життя тим, кому вони дані Богом, або ж зайва метушня, безкорисний тягар і шкідливі перешкоди для того, хто, палко прагнучи до них, сам досягає їх і губить себе ними.

Таким чином, у земному житті необхідно прагнути до набуття доброчинностей і благочестя. Тож, відзначені три якості нехай стануть справжньою справою нашого життя, а решта - другорядною зовнішньою окрасою, відзначав Коменський [Там же. - С. 270].