Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки

2.2.1. Життя, педагогічна діяльність, творчість, світогляд

Видатний син чеського народу, мислитель-гуманіст, громадський діяч, філософ, лінгвіст, історик, священик, засновник педагогіки нового часу Ян Амос Коменський (1592-1670) народився 28 березня 1592 р. у Південній Моравії, у Чехії в сім’ї заможного мірошника Мартіна Коменського - керівника релігійної общини чеських братів. Життєвий і творчий шлях просвітителя умовно можна поділити на кілька періодів.

Перший період - дитинство, отроцтво, юність (до 22 років).

Вважається, що Я.Коменський спочатку навчався в братській школі, яку не закінчив, оскільки у 1604 р. померли батько, мати і дві сестри. З численної сім’ї залишився лише 12-річний Ян Амос і старша сестра. Опікуни мало турбувалися про навчання сироти, а тому протягом тривалого часу Ян навчався періодично.

У 1608 році в 16-річному віці Коменський вступив до латинської школи в м. Пшерове, в якій навчався 2 роки. Пізніше роки навчання в цій школі він назвав втраченим часом, оскільки організація і методи навчання й виховання в ній були успадковані від середньовічної школи. У цій школі готували до проповідницької діяльності, вивчаючи й ремесла.

У 1611 р. керівництво общини чеських братів відрядило Коменського на навчання для проповідницької діяльності в Гернборнський університет (Німеччина), де великий вплив на нього мав молодий професор І.Ф.Альштед, який був уже широко відомим, енциклопедично освіченим ученим. Під керівництвом Альштеда Коменський познайомився з творами багатьох філософів античності і епохи Відродження.

Влітку 1613 р. Коменський здійснив мандрівку по Північній Європі і записався слухачем Гейдельберзького університету, де навчався один рік. Хвороба змусила припинити заняття, і в 1614 р. він повертається на батьківщину. З того часу розпочинається практична педагогічна діяльність Коменського: у 22 роки він став учителем тієї ж школи в Пшерове, де кількома роками раніше навчався сам.

Власне з цього моменту починається другий період - початок трудової і творчої діяльності.

У 1618-1621 pp. Я.Коменський був проповідником і одночасно учителем в іншому чеському містечку - Фульнека. Тут він багато займався самоосвітою, ретельно вивчав твори гуманістів епохи Відродження (Т.Мора, Т.Кам- панелли, Л.Вівеса). Помітні зміни запровадив в організацію шкільної справи. Намагаючись удосконалити процес навчання, зробити його привабливим для дітей, збудити у них інтерес до знань, молодий учитель, порушуючи всі норми тогочасної школи, широко використовував наочність, водив учнів на природу, знайомив їх з реальним життям.

Мирне життя чеського народу було порушене 30-літньою війною (1618-1648 pp.), після якої Чехія втратила самостійність, а чеські протестанти, в тому числі й Коменський, зазнаючи переслідувань з боку католиків, протягом низки років змушені були перебувати в горах. У ці роки (1627 р.) Коменський розпочав написання “Великої дидактики”.

У 1628 р. за вказівкою німецького імператора всі чехи- протестанти були позбавлені батьківщини. Частина з них, у тому числі й Коменський, переселилися в польське місто Лєшно, де він прожив з перервами 28 років.

Третій лєшнівський період був одним з найплідніших у творчому доробкові вченого. Тут він створив чимало прекрасних педагогічних творів, слава про які розійшлася по світу. У Лєшно була написана “Велика дидактика" спочатку рідною чеською мовою (1632 p.), потім перероблена і перекладена латинською мовою (1638 p.), міжнародною мовою того часу.

У Лєшно була написана перша у світі книга для батьків - “Материнська школа” про виховання дітей у сім’ї, а також низка підручників - “Відкриті двері мов”, “Фізика”, “Астрономія” та ін.

“Відкриті двері мов” - це підручник латинської мови, в якому, на відміну від усталених парадигм відмінювань і дієвідмінювань, навчання мови супроводжувалося повідомленням різноманітних знань. У цьому підручнику Коменський вперше потурбувався про те, щоб діти одночасно пізнавали слова і речі. Цей підручник, як ніякий інший ні до, ні після Коменського, набув надзвичайного поширення в усьому світі.

У Лєшно Коменський працював над розробкою принципово нової ідеї створення пансофп - своєрідної енциклопедії усіх основних відомостей про реальний світ з викладенням основних положень християнської віри. Інтерес до проблеми пансофії був таким великим, що група англійських учених і громадських діячів вирішила створити міжнародну комісію для систематизації в єдине ціле всіх досягнень науки і техніки, запросивши Я.Коменського очолити комісію.

У 1641 р. учений їде в Лондон. Але англійська буржуазна революція перешкодила здійсненню задуманого і у 1642 р. Коменський прийняв запрошення шведського уряду розробити нову методику навчання латинської мови і відповідні підручники. Підсумком діяльності став твір “Новітній метод мов”, в якому Коменський застосував до конкретної методики свої загальнопедагогічні принципи і спробував обґрунтувати три найважливіші положення: паралельне вивчення предметів і слів, дотримання суворої послідовності і поступовості в навчанні, перехід від легкого до складного. У 1647 р. він повертається з Швеції в Лєшно.

У 1650 р. Коменського запросили для удосконалення шкільної справи в Угорщину (це була третя перерва і четвертий важливий період у житті вченого-педагога), де він здійснив спробу реалізувати свою ідею створення школи нового типу: вона повинна мати 7 послідовних класів зі своїми кімнатами, вчителями і підручниками. У кожному класі пропонувалося 1200 годин навчальних занять на рік, передбачався час для гри, вихідні дні і канікули. Хоча Коменському й не вдалося на практиці сповна реалізувати 7-класну школу (були відкриті лише перші три класи), можна визнати, що це була модель зовсім нової школи, яка в модифікованому вигляді збереглася й до нашого часу.

В Угорщині Коменський закінчив свою видатну працю “Світ чуттєвих речей у малюнках”, яка викликала справжню революцію в навчанні: це був перший в історії людства підручник, в якому ілюстрації використовувалися як дидактичний засіб, що полегшує засвоєння навчального матеріалу. Цей підручник багато разів перекладався різними мовами народів світу і перероблені варіанти його використовувалися в європейських школах аж до XIX століття.

Угорський період життя Коменського був досить плідним. За 4 роки (1650-1654) він написав також низку педагогічних творів і трактатів: “Пансофічна школа”, “Про культуру природних обдарувань”, “Закони добре організованої школи”, “Правила поведінки”, “Похвала справжньому методу”, “Про користь точного найменування речей” та ін.

У 1654 p., Коменський, будучи головою общини чеських братів, повертається в Лєшно. Але в ході війни між Польщею і Швецією місто було зруйноване, загинули всі рукописи і майно Коменського, а сам він знайшов притулок в Амстердамі, де його прийняли з великою повагою, як знаменитого педагога, автора видатних підручників і методичних праць.

Амстердамський п’ятий період тривав до кінця життя педагога.

В Амстердам Коменський приїхав у серпні 1656 p., а в 1657 р. за рішенням сенату були видані його дидактичні праці у чотирьох томах, що стало епохальним в історії педагогіки.

В Амстердамі Коменський багато працював над завершенням своєї ґрунтовної праці, розпочатої ще в 1644 р. і названої “Загальна порада про виправлення справ людських”, в якій зробив спробу накреслити план реформи людського суспільства, причому особливо величезну роль у цьому він відводив освіті й вихованню. Перші частини цієї праці (“Панегерсія” - загальне пробудження і “Панавгія” - загальне осяяння) були видані в Амстердамі у 1662 р., рукописи ж решти п’яти частин “Пансофія” - загальна мудрість, “Пампедія” - загальне виховання, “Панглотія” - загальна мова, “Панортозія” - загальне виправлення, “Паннутезія” - загальне спонукання були втрачені і знайдені тільки в 30-х pp. XX ст. в Німеччині. Вся ж праця обсягом 1500 сторінок великого формату, вперше побачила світ лише у 1966 р. в Чехословаччині.

Останні роки свого життя Коменський присвятив боротьбі за мир, закликав при урегулюванні спалахуючих між народами конфліктів керуватися принципами доброї волі і незастосування сили.

15 листопада 1670 р. Коменський помер в Амстердамі далеко від батьківщини. Підводячи підсумок життя, у книзі “Єдино необхідне” він висловив задоволення тим, що йому все життя судилося бути “людиною прагнень”: “Все моє життя проходило не на батьківщині, а в мандрах, моє пристанище постійно змінювалось, і ніде не знаходив я собі затишного притулку”.

Аналіз педагогічної спадщини Коменського показує, що стрижневими ідеями його філософсько-соціальних і педагогічних поглядів були ідеї гуманізму, демократизму і пансофії, які й визначали соціальні, політичні і педагогічні погляди мислителя.

Визначальною рисою педагогічних поглядів Коменського було те, що він розглядав виховання, як одну з важливих передумов справедливих і дружніх відносин між людьми і народами; що виховання й освіта людини не повинні закінчуватися після виходу її з школи, шкільне виховання та освіта повинні готувати юнацтво до майбутньої самоосвіти й самовиховання.

На формування світогляду вченого вирішальний вплив мали фактори:

По-перше, для епохи Коменського притаманні переплетіння найтьмяніших пережитків середньовіччя і вільнодумства ідеалів молодої буржуазії; містики, теології і досягнень дослідницької науки. Коменський був сучасником Т.Кампанелли і Р.Декарта, Дж.Бруно і Галілео Галілея, Ф.Бекона і Б.Спінози; він жив у перехідну епоху від середньовіччя до нового часу, коли здійснювалися видатні наукові відкриття (астрономічні відкриття, нові дані про землю, розкопки пам’яток скульптури й архітектури, літературні твори античного греко-римського періоду; відкриття нових водних шляхів в Індію і Америку; винайдення пороху, книгодруку, компасу, збільшувальних лінз; виникнення національних творів усної і письмової літературної творчості та ін.) і в той же час палали на вогнищах єретики.

По-друге, набираючий прискорений розвиток капіталістичних відносин у XVI-XVII ст. і пов’язане з ним машинне виробництво, вимагали змін у галузі технологій, що, у свою чергу, вимагало принципових змін у поглядах і ставленні до природничих наук, які раніше вважалися другорядними.

По-третє, матеріалістичний елемент філософських вчень Бекона, Телезія, Кампанелли і Декарта, відмова від умоглядної філософії середньовіччя, визнання найновішим джерелом пізнання відчуттів, які отримує людина від зовнішнього світу за допомогою органів відчуття, стали ґрунтом природничонаукової концепції Коменського і основою його педагогічної системи, яка з такою чіткістю проявилася у “Великій дидактиці”. Оформлення сенсуалістичних позицій у питанні про походження знань стало вирішальним моментом усієї його подальшої педагогічної співпраці. “Сенсуалізм і тісно пов’язаний з ним емпіризм слугували філософською основою для реалізму в педагогіці і для обґрунтування ним реалізму в навчанні”, - справедливо відзначав А.А.Красновський.

По-четверте, ідеї соціальних утопій Т.Мора, Т.Кампанелли, І.Андрее, що відобразилися в підході Коменського до розв’язання проблем освіти, навчання й виховання, визначенні мети і завдань виховання.

По-п’яте, чи не у вирішальній мірі на світогляд Коменського вплинули ідейні прагнення селянсько-плебейських сектантських рухів, спрямованих проти онімечування чеської нації і католицизму. У Чехії це рух гуситів і най- радикальніших їх послідовників - таборитів. Низка їхніх ідей була успадкована релігійною общиною чеських братів, останнім єпископом яких був Коменський. У цій ідейній спадщині найхарактернішими були вимоги встановлення загальної рівності людей, усунення спадкових привілеїв, визнання рівноправності жінок та ін. Чеські брати відмовилися від збройної боротьби і вважали, що, організуючи своє життя в дусі християнства, вони зможуть захопити своїм прикладом інших людей і таким чином встановити справедливість у суспільстві й створити нову державу.

Національні й демократичні традиції сектантських рухів значною мірою характерні в їх ставленні до освіти й навчання: негативне ставлення до схоластики, яка насаджувалася католицькою церквою. В епоху Коменського більшість протестантів були освіченими людьми, навчання дітей рідною мовою в сім’ях і братських школах вважали обов’язком. Діти навчались також ремеслам і сільському господарству.

Світогляд Коменського надзвичайно складний, суперечливий, неоднозначний і, разом з тим, досить цільний. У філософських поглядах - глибока релігійність і не менш глибокий матеріалістичний елемент, гуманізм і демократизм. У гносеології - матеріалістичний сенсуалізм. Визнання трьох джерел пізнання - відчуття, розуму і віри. Найважливішого значення Коменський надавав відчуттям, органам відчуттів, завдяки яким людина сприймає предмети і явища навколишнього світу. У розвитку пізнання розрізняв три ступені: емпіричний, науковий і практичний. У соціально-політичних поглядах - протест проти феодальних привілеїв, соціальної нерівності; вимога національної незалежності народів світу, боротьби за збереження миру в усьому світі; гуманізм, демократизм. У педагогічних - загальна освіта для всіх народів світу, кожного члена держави, народу, нації (ідея всеобучу); створення нової школи, яка виховувала б у дусі гуманізму, морального вдосконалення молоді; визначення великої ролі виховання; спільне навчання дівчаток і хлопчиків тощо.