Ф. Перру (1903-1987) - представник інституціонально-соціологічної школи у Франції, автор теорії, що отримала назву "економіка домінування". В основі цієї теорії лежить постулат, згідно з яким відносини учасників господарської практики будуються не як рівноправних партнерів, а як відносини панування й підпорядкування.

Визначальну роль в економіці домінування відіграють монополії та олігополії, які намагаються укріпити свою владу, послабити конкурентів. Координуючу й поєднуючу функцію здійснює держава, яка виробляє і проводить стратегію загального інтересу і загального блага.

Згідно з теорією Перру [23], домінування одних підприємств і секторів і підлеглий стан інших деформує "нормальні" взаємозв´язки та економічний простір. Разом з тим подібна система підлеглості й залежності в національній економіці створює передумови для створення "полюсів зростання", що утворюються біля домінуючих галузей, які відіграють роль своєрідних "моторів". Ефект домінування приводить до того, що "галузі-мотори" стимулюють підтягування суміжних виробництв, породжуючи зростання виробництва й нововведень.

Економіка, що знаходиться в процесі розвитку, представляє собою два нескоординованих сектори - сучасний і традиційний. Один сектор забезпечує впровадження нововведень, прогресивних форм організації виробництва, другий - гальмує зростання. Соціальні проблеми ігноруються.

Висновок з теорії Перру: необхідно раціоналізувати організацію управління. З цією метою обґрунтовуються принципи індикативного планування, відповідаючи вимогам економічного зростання.