Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії
2.7. Чиказька школа економічної думки: Френк Найт
Чиказьку школу представляє теоретик М. Фрідмен, а її засновником вважається економіст, філософ і соціолог Ф. Найт (1885- 1972), який признавав пріоритетне значення "конкурентної економіки". Економісти цієї школи досліджують не стільки загальні, скільки окремі проблеми економічної науки (теорію поведінки, теорію інформації та ін.). Є відповідна специфіка і в методологічних підходах.
Згідно з поглядами Ф. Найта, закони економічної науки виводяться на основі логічних розсудів, інтуїтивно сформульованих вихідних постулатів. Економічна теорія призвана розглядати суто економічні процеси, абстрагуючись від технологічних, соціальних, структурних елементів. Ф. Найт вважав, що економічна теорія завжди абстрактна, вона змушена спиратись також і на інтуїтивне знання.
Основна праця Ф. Найта - "Ризик, невизначеність і прибуток" (1921). В ній розглядається процес створення прибутку. Прибуток, за Найтом, це не просто прибуток за управлінські послуги підприємця. В умовах стаціонарної економіки прибуток відсутній. Він створюється лише в специфічних умовах, його отримують ті підприємці, які у змозі передбачати несподівані зрушення в сфері виробництва й обміну, готові йти на ризик.
Ф. Найт пов´язує отримання прибутку з фактором невизначеності. Якщо б майбутнє було відоме, то прибуток був би неможливим. Прибуток - це результат ризику, інтуїції, удачі; свого роду премія за ризиковану справу.
Прибуток виникає в умовах невизначеності у відношенні того, що відбудеться завтра. В нормальних умовах виторг покриває всі альтернативні витрати; прибутку немає - він дорівнює нулю.
Будучи учнем і спадкоємцем Дж. Кларка, Ф. Найт полемізував із ним, стверджуючи, що прибуток - це не просто факторний дохід. В звичайних умовах підприємець як власник капіталу отримує процент (а не прибуток).
Відомий французький економіст Р. Барр писав: "Найт уявляє прибуток як компенсацію за ризик, якому піддається підприємець, який бере на себе всю невизначеність перспектив своєї справи". Функція підприємця полягає як раз у тому, щоб спробувати передбачити зміни в динамічній економіці й "направити діяльність фірми так, щоб забезпечити їй прибуток".
В розробці теорії прибутку приймали участь багато економістів.
И. Шумпетер обґрунтував теорію новатора, який отримує прибуток за нововведення. Деякі автори пов´язують прибуток з функцією організації виробництва (А. Маршалл), з функцією пристосування до змін. Обґрунтування прибутку базується на аналізі різниць в структурі ринку і форм конкуренції (Ф. Махлуп). Кожен з підходів не є вичерпним, скоріш за все вони доповнюють один одного [43].
Послідовники Ф. Найта розвили його підхід. Одним з подовжувачів ідей "конкурентної економіки" є М. Фрідмен. Дж. Стіглер обґрунтував "принцип виживання".
Увага до теорій представників чиказької школи зросла в 70-ті рр., що пов´язано з розробкою ними проблем інфляції.