Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
§6. Реформація і її політика в галузі освіти й виховання
На рубежі XV-XVI ст. гуманістична думка стає провідною ідеологією епохи вже не лише в Італії, а й на території від Англії і Нідерландів до Швейцарії і країн Піренейського півострова. Саме в цей період вона вступає в непримиренні суперечності з наростаючим реформаторським рухом, спрямованим проти католицизму.
Незважаючи на те, що як Відродження, так і Реформація виступали проти ідеології й інститутів феодалізму, що стримував суспільний рух, за своїми ідеями це були протилежні рухи. Філософія Еразма Роттердамського з її закликом до земної гармонії була категорично відкинута Реформацією, як у подальшому і Контрреформацією.
Рух Реформації пов’язаний з іменами німецького діяча Мартіна Лютера (1483-1546), французького реформатора Жана Кальвіна (1509-1564) і швейцарця Ульріха Цвіглі (1484-1531).
Реформація, спрямована проти середньовічної католицької церкви, вимагала перебудови релігійної свідомості мас у дусі християнського віровчення. Її ідеологи виступали за усунення церковної обрядовості, за вивчення й осмислення людиною Біблії без посередництва церкви і священнослужителів.
Всередині реформаційного руху визначилися два напрями - бюргерський, що виражав інтереси буржуазії, і очолюваний М.Лютером, та селянським, очолюваний революційно настроєним Томасом Мюнцером (бл. 1490-1525), який під гаслом релігійних вимог висував ідею знищення експлуатації і приватної власності.
З метою поширення свого релігійного вчення діячі Реформації широко розгорнули організацію навчальних закладів, висунувши гасло загальної освіти дітей всіх станів. Навчання відбувалося рідною мовою, що значною мірою полегшувало засвоєння знань. Проголошена обов’язковою початкова школа була кроком уперед у досягненні загальної грамотності. Разом з тим, рівень знань, якими вона забезпечувала, залишався низьким, оскільки основна частина часу відводилася релігійному вихованню. Порівняно автономна раніше від церкви початкова школа тепер попадала під пряму від неї залежність.
Якщо початкова школа вирішувала завдання - навчити читати і розуміти Біблію, то перед середньою школою ставилося завдання - з допомогою добре організованої системи виховання й освіти підготувати кадри інтелігенції і кваліфікованого чиновництва, які служили б інтересам протестантської Німеччини.
Ідеї реорганізації шкільної справи діячі Реформації черпали з практики навчання й виховання так званих “братських общин”. Це були формально світські організації, не пов’язані офіційно з церквою, мали спільне майно, харчування і роботу, проповідували ідеали християнського комунізму. Одне з найважливіших завдань вони вбачали у вихованні дітей і поширенні освіти. Запроваджене в общинах виховання передбачало вміння колективно працювати і повагу до фізичної праці. В одній із крупних католицьких організацій XV ст., яка називалася “Братами загального життя”, були створені школи, які здобули собі славу у всьому світі. Це були відомі школи в м. Льєж на території Франції і голландські школи у Зволі й Девентері. В їх стінах отримали освіту такі видатні гуманісти, як Еразм Роттердамський, Рудольф Агрікола і багато інших. Із общини “Моравських братів” вийшов і Я.А.Коменський. Навчальні заклади в общинах організовувалися на зразок латинських тривіальних шкіл, мали кваліфікований склад учителів, відрізнялись продуманістю методів навчання. Особливість шкіл полягала в тому, що невелика кількість учителів могла навчати декілька сот учнів за допомогою занять у малих (по десять чоловік) групах, які проводили найбільш підготовлені учні під контролем педагога. У XIX ст. такий досвід взаємного навчання був теоретично осмислений англійцями і використаний на практиці багатьох європейських країн під назвою Белл-Ланкастерської системи.
Перебудова середньої і вищої школи Реформаційного руху здійснювалась однодумцями Лютера - Філіпом Меланхтоном (1497-1560) та Йоганом Штурмом (1507-1587). Головна мета цих перетворень полягала в розробці раціонального змісту освіти й виховання, що передбачав зв’язок між середньою школою, яка комплексно забезпечувала загальний розвиток учнів, і вищою, функцією якої була професійна підготовка. Виданий Меланхтоном у 1528 р. навчальний план для середньої школи “Євангелійський церковний і шкільний порядок, з передмовою доктора Мартіна Лютера” передбачав поділ дітей на класи, витіснення латиною рідної мови, вивчення граматики, римської поезії і класичної прози, обов’язкове знання закону Божого, співи.
Першим навчальним закладом, який став еталоном Європейської школи, була гімназія, заснована І.Штурмом у 1538 р. в Страсбурзі на базі латинської середньої школи. Вона ґрунтувалася на трьох принципах: благочестя, красномовності і знання. Система навчання й виховання в цій гімназії увібрала в себе багато рис гуманістичної педагогіки.
Незважаючи на всі нововведення протестантської школи (форми її організації, методи викладення, добре розроблені навчальні програми), домінування релігійно-політичної спрямованості навчально-виховного процесу робило її дуже обмеженою. Там, де лютеранство, писав Еразм, там загибель науки і цивілізації.
В Англії з Реформацією пов’язувалася надія на соціально-політичну трансформацію суспільства, пошматованого абсолютизмом. Нові сподівання нових прошарків населення зациклювалися на “біблейській культурі”, яка проповідувала ідеали общинності і працелюбності. Для бідноти на церковні кошти і світські пожертви в містах і сільських приходах були організовані “паблик скулз”. Однак з часом саме бідні прошарки й були витіснені із цих шкіл з тим, щоб вони стали достатньо елітними навчальними закладами.