Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
§3. Рицарське виховання
Своєрідний характер мало виховання синів світських феодалів. Недосконалий розвиток військової техніки, постійні збройні сутички між феодалами викликали необхідність станового військово-фізичного рицарського виховання.
Середньовічне рицарство, що жило за рахунок експлуатації селян, грабежів, ставилось з неповагою до всіх видів праці, у тому числі й розумової. Навіть елементарна грамотність не вважалася для рицарів обов’язковою. У системі рицарського виховання були сформульовані “сіл рицарських доброчинностей”: 1) уміння їздити верхи; 2) плавати;
3) володіти списом; 4) фехтувати; 5) полювати; 6) грати в шахи; 7) складати вірші і грати на музичних інструментах, що й вичерпували зміст навчання й виховання хлопчиків.
До 7 років сини феодалів виховувались у сім’ї. З 7 років вони перебували в замку у вищестоящого феодала (сюзерена), де виконували обов’язки пажа при дружині сюзерена.
З 14 років, з врученням меча, яке здійснювалося в урочистій обстановці, до 21 року юнак був зброєносцем сюзерена, навчаючись їздити верхи, умінню володіти зброєю, супроводжував сюзерена в походах і на полюванні, брав участь у рицарських турнірах. У 21 рік особливим церемоніалом посвячувався у рицарі.
Виховання й освіта жінок у період Середньовіччя мали суворо становий характер. Дочки феодалів виховувались у сім’ї під наглядом матері і спеціальних виховательок. Нерідко їх навчали читанню і письму капелани і монахи. Була поширена практика віддавати дівчат із знатних сімей на виховання в жіночі монастирі, де вони вивчали латинську мову, знайомились з Біблією, привчались до шляхетних манер. У Середньовіччі грамотність серед жінок-дворянок була значно вищою, ніж серед рицарів. Значною мірою це пояснювалося тим, що католицьке духовенство намагалося здійснити вплив на світських феодалів через їх дружин, які виховувалися в монастирях у релігійному дусі. Невипадково серед приданого дівчини з сім’ї феодала були книги релігійного змісту, зокрема Біблія.
Виховання дівчаток, які належали до непривілейованих станів, обмежувалося навчанням ведення господарства, рукоділлю, релігійним настановам.