Історія педагогіки. Книга І. Історія зарубіжної педагогіки
§1. Система виховання й освіти в державах Стародавньої Греції
Територія і часові межі античного світу охоплюють від III тисячоліття до н. е., коли в басейні Егейського моря, на островах і материку, лише зароджувалася стародавньогрецька культура, і аж до V ст. н. е., коли греко-римський світ рухнув, змішався з так званим варварським світом, християнством, і породив епоху середньовіччя. Територіально античний світ на різних ступенях свого розвитку охоплював землі трьох материків - від Атлантичного океану до Єгипту, Середньої Азії й Індії.
На островах Егейського моря, зокрема на Криті, і на материковій території Греції у III—II тисячоліттях до н. е. сформувався особливий тип культури, багато в чому схожий зі стародавніми східними цивілізаціями і певною мірою пов’язаний економічними і культурними зв’язками з Єгиптом, Малою Азією, Фінікією, Межиріччям.
В умовах цієї самобутньої культури уже в III тисячолітті до н. е. на Криті зародився особливий вид писемності, який увібрав у себе елементи піктографічних знаків та шумерської писемності і відображав потреби храмів та палаців.
У середині II тисячоліття до н. е. в цьому регіоні набуло поширення складове письмо, яким володіли не лише жерці, але й служителі царських палаців та багаті горожами. У критському письмі вже з’явилися знаки для передачі як приголосних, так і голосних звуків, інші ознаки поступового переходу до алфавітного письма.
При храмах і палацах з’явилися центри навчання писарів. Критські писарі встановили чіткі правила письма: напрям руху письма зліва направо, розташування рядків зверху вниз; вони стали виділяти прописні букви і червоний рядок. Все це певною мірою стало в наступні століття здобутком європейської писемної культури.
Наступним етапом генезису культурно-освітнього розвитку є так званий період архаїчної Греції (IX-VIII ст. до н. е.). Виховання й навчання молоді в цей період відображено в епічних поемах “Іліада” й “Одіссея”, авторство яких за античною традицією приписують стародавньогрецькому поету Гомеру (VIII ст. до н. е.). Шкільних форм навчання гомерівська Греція ще не знала, але увага до виховання дітей була досить помітна. Сформувався ідеал досконалої людини, особистості розвиненої розумово, морально і фізично. Мета виховання, за Гомером, - досягнення слави, перевершити в доблесті свого батька. Герої Гомера виховувалися домашніми вчителями; вони володіють яскравою й образною мовою, знають міфи, діяння богів і предків, історію свого роду, співають і грають на музичних інструментах, читають письмові послання, не цураються ручної праці. їх життя - постійне суперництво, прагнення виявитися першими за інших, досягти досконалості й успіху. Герої відображають ідеали й розуміння виховання нової аристократії, яка покликана до виконання різноманітних соціальних ролей - воїна, атлета, співака, моряка тощо.
Прийняті в архаїчній Греції норми життя й виховання змальовані також Гесіодом (VIII-VII ст. до н. е.) в поемі “Праця і дні”, де йдеться про побут і життєві принципи тієї епохи. Провідним мотивом поеми є думка про трудову діяльність як найважливішу умову життя людини. При цьому фізична праця як засіб існування розцінюється як прокляття, яке носиться над людством. На відміну від Гомера Гесіод мову веде, перш за все, про виховання нижчих прошарків суспільства.
Важливий етап розвитку виховання й освіти в Стародавній Греції пов’язаний з культурою міст-полісів (VI-IV ст. до н. е.), коли освіта зайняла особливе місце в суспільстві. Держава починає брати на себе імущих і вільних громадян. Першими мали можливість одержувати освіту за рахунок держави юні громадяни острова Крит.
У цей період провідну роль серед дрібних держав-полісів стали відігравати Афіни з республіканським устроєм правління і Спарта, формально очолювана царями, влада яких обмежувалася Радою старійшин - герусією. Ці два полярних поліси, міста-держави, подали два різних зразки організації виховання в стародавньому світі: спартанську (VIII-IV ст. до н. е.) і афінську (VII-V ст. до н.е.), обумовлені різним рівнем економічного, політичного і культурного розвитку Спарти та Афін.